- •Василаш в.М. Об’єкт злочину Завдання студентам юридичного факультету для практичних занять і матеріали для їх підготовки
- •Тема 6. Об’єкт злочину і. Питання для з’яСування
- •Іі. Тестові завдання
- •1. Об’єкт злочину – це (вкажіть найбільш повну і точну відповідь):
- •2. Вкажіть відповідь, в якій названо структурний елемент суспільних відносин?
- •3. Вкажіть відповідь, в якій названо структурний елемент суспільних відносин?
- •Підозрюваний.
- •4. Вкажіть відповідь, в якій названо структурний елемент суспільних відносин?
- •5. Об’єктами суспільних відносин можуть бути (вкажіть найбільш повну і точну відповідь):
- •6. За ступенем узагальнення охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин об’єкти злочину класифікуються на:
- •7. Вкажіть відповідь, в якій найбільш повно названі різновиди безпосереднього об’єкта злочину:
- •Основний, факультативний, загальний
- •8. Під загальним об’єктом злочину слід розуміти:
- •Жодна з наведених вище відповідей не є правильною.
- •15. Додатковий безпосередній об’єкт злочину – це:
- •16. Факультативний безпосередній об’єкт злочину – це:
- •Жодна з наведених вище відповідей не є правильною.
- •Цінності, що поставлені під охорону законом;
- •21. Знаряддя вчинення злочину – це:
- •22. Засоби вчинення злочину – це:
- •23. Речі, процеси, явища, якими безпосередньо заподіюється або може бути заподіяна істотна шкода суспільним відносинам, що взяті під охорону кримінальним законом – це:
- •Жодна з наведених вище відповідей не є правильною.
- •34. Предметом злочину, передбаченого ст. 185 кк є:
- •35. Вкажіть найбільш повну і точну відповідь, що є предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 189 кк:
- •36. Вкажіть найбільш повну і точну відповідь, що є предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 201 кк:
- •Ііі. Задачі
- •Іv. Література
- •1. Нормативні акти і практика їх застосування.
- •2. Спеціальна література.
- •(Витяг)
- •(Витяг)
- •(Витяг)
- •(Витяг)
- •(Витяг)
- •(Витяг)
- •(Витяг)
- •(Витяг)
- •(Витяг)
- •(Витяг)
- •(Витяг)
- •Тема 6. Об’єкт злочину
- •79000, М. Львів, вул. Січових Стрільців, 14.
(Витяг)
15. Суди повинні розрізняти хуліганство, вчинене групою осіб, і злочини, передбачені ст.71 КК (масові безпорядки) та ст.1873 КК (організація або активна участь у групових діях, що порушують громадський порядок).
Масові безпорядки передбачають наявність натовпу, який керується різними мотивами. Його учасники безпосередньо вчиняють погроми, руйнування, підпали та інші подібні дії або вчиняють збройний опір владі і цим можуть дезорганізувати і навіть паралізувати на якийсь час діяльність органів влади і управління, створюючи загрозу для громадської безпеки.
При груповому ж хуліганстві ці ознаки відсутні. Винні, діючи із хуліганських спонукань, намагаються лише грубо порушити громадський порядок.
На відміну від масових безпорядків дії, передбачені ст.1873 КК, можуть виходити не із натовпу, а від окремої групи людей і не супроводжуватись погромами, руйнуваннями, підпалами та іншими подібними діями.
Дії, передбачені ст.1873 КК, не супроводжуються явною неповагою до суспільства, а лише порушують громадський порядок, нормальну діяльність установ, підприємств і організацій, роботу транспорту або пов’язані з явною непокорою законним вимогам представників влади. Якщо ж такі дії супроводжуються вчиненим із хуліганських спонукань насильством, пошкодженням майна, безчинством, то вони повинні додатково кваліфікуватися і за ст.206 КК.
Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини: постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992р. №4 із змінами від 4 червня 1993р., 3 грудня 1997р. //Збірник. – С. 106-113.
(Витяг)
9. Зґвалтування слід визнавати вчиненим з використанням безпорадного стану потерпілої у випадках, коли вона за своїм фізичним або психічним станом (малолітній вік, фізичні вади, розлад душевної діяльності, хворобливий або непритомний її стан тощо) не могла розуміти характеру і значення вчинюваних з нею дій або не могла чинити опір насильнику, який міг і повинен був усвідомлювати, що потерпіла знаходиться саме в такому стані.
10. Для визнання зґвалтування вчиненим з використанням безпорадного стану потерпілої внаслідок алкогольного, наркотичного сп’яніння або дії на її організм отруйних, токсичних та інших сильнодіючих речовин не має значення, чи винний привів потерпілу до такого стану (наприклад, дав наркотик, снотворне тощо), чи вона знаходилась у безпорадному стані незалежно від його дій.
Для визначення, чи була потерпіла в безпорадному стані внаслідок застосування лікарських препаратів, наркотичних засобів, отруйних, токсичних чи інших сильнодіючих речовин, з’ясування механізму впливу котрих на організм людини вимагає спеціальних знань, слід призначати відповідну експертизу.
17. Неповнолітніми потерпілими від зґвалтування слід вважати осіб віком від 14 до 18 років, малолітніми - осіб, яким на момент злочину не виповнилося 14 років.
Застосовуючи закон про кримінальну відповідальність за зґвалтування неповнолітньої або малолітньої, судам слід мати на увазі, що кваліфікація цих злочинів за ч.3 або ч.4 ст.117 Кримінального кодексу можлива лише у випадках, коли винний знав або допускав, що вчинює насильницький статевий акт з неповнолітньою або малолітньою, а так само, коли він міг і повинен був це передбачати. При цьому суд повинен враховувати не тільки показання підсудного, а й потерпілої, ретельно перевіряти їх відповідність усім конкретним обставинам справи. Неповнолітній або малолітній вік потерпілої не може бути підставою для кваліфікації зґвалтування за ч.3 чи ч.4 цієї статті, якщо буде доведено, що винний сумлінно помилявся щодо фактичного віку потерпілої.
Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів: постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992р. №8 із змінами від 3 грудня 1997р. //Збірник. – С. 183-189.