1. Умови розвитку культури

• Українська культура 15 – першої половини 16 ст. – безпосередня спадкоємиця культури Київської Русі та Галицько-Волинської держави.

• Українські землі перебували у складі кількох держав, через те умови для культурного поступу українців, що склалися в тих державах, були неоднаковими.

• Сприятливі умови були у Великому князівстві Литовському. Збираючи українсько-руські землі, литовські князі прагнули прилучитися до великої культури Київської Русі, надбання якої не відкидали, а підтримували й відроджували разом із православною вірою та руською мовою, що були визнані державними.

• Литовські можновладці перебрали й традиційний для Русі-України спосіб життя.

• Про Польське королівство, дослідники кажуть, що воно було брамою, крізь яку до України долинали ідеї Відродження, набувала поширення західноєвропейська система освіти.

• Не маючи власної вищої школи, українці навчалися в європейських університетах, прилучаючись там до західноєвропейських наукових і мистецьких ідей, збагачуючи ними рідну культуру.

• Українці, які здобували освіту в Західній Європі, наголошували на своїй національній належності, додаючи до власних прізвищ слова «русин», «роксоланин», «рутенець», тобто українець.

• Проте варто пам’ятати, що хвиля західноєвропейських культурних впливів не поглинула споконвічних традицій.

• Нове й старе в українській культурі мирно співіснувало, нашаровуючись одне на одне.

• Внаслідок цього поставали унікальні культурні явища.

2. Розвиток української мови

• Від часів Київської Русі тривала традиція застосування двох літературних мов: книжної староукраїнської мови та українського різновиду церковнослов’янської мови – мови слов’яноруської.

• Староукраїнська мова була наближена до мови розмовної.

• Пам’ятки офіційно-ділового стилю староукраїнської мови зберігають численні діалектні явища, промовисто вказуючи на місце свого творення.

• Церковні книжки й надалі писали церковнослов’янською мовою, яку тоді називали слов’яноруською.

3. Усна народна творчість

• Усна народна творчість розвивалася на основі давньоукраїнських традицій, закорінених у сиву давнину.

•  Ще за язичницької доби виникла календарно-обрядова поезія.

  • Давні веснянки, колядки, щедрівки жили в народній пам’яті, набуваючи часом нового змісту.

  • У давні сюжети впліталися нові герої, нові події, породжені тогочасними історичними умовами. Наприклад, героєм багатьох колядок став парубок – переможець у битві проти ординців.

• На 14 – 15 ст. припало становлення уснопоетичного жанру історичної пісні та балади.

  • Найдавніший запис української історичної пісні-балади, що зберігся, – текст пісні «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?», уміщений у рукописній «Граматиці чеській» Яна Благослава 1571 р. 

• Найціннішим мистецьким надбанням народу тих часів стали думи, що сягали корінням княжих часів.

  • Великого значення у виконанні дум набувала імпровізація – іншими словами, дума творилася під час кожного виконання, незмінними при цьому лишалися тема й найголовніші елементи сюжету.

  • Найдавніші думи виникли в 14–15 ст. У них відобразилися тяжкі бідування та злидні українського народу, спричинені ординськими набігами, страшні руйнування міст і жорстоке плюндрування сіл, знищення й масове поневолення українців.

4. Освіта

• За традицією освіту здобували при церквах і монастирях.

• Спеціально підготовлені дяки, яких називали граматиками або книжниками, навчали дітей письму церковнослов’янською мовою, початкам арифметики, молитвам, співу.

• Існування мережі початкових шкіл в Україні підтверджує й те, що багато українців навчалося в європейських університетах від початку їх існування. А щоби стати студентом треба було мати основи знань.