3.2.9. Номінативні і стилістичні функції неологізмів

Неологізми (гр. neos – новий; logos – слово) – нові слова, словосполучення, фразеологізми, що з’являються у мові. Виникнення неологізмів зумовлюється потребою давати назви новим предметам, явищам, поняттям, які виникають у процесі суспільного розвитку. Особливо активно поповнюються новими словами сучасні термінологічні системи (генотип, комп’ютер, інтерферон). Це лексичні неологізми, що виконують номінативну функцію. До них належать також слова, утворені від уже наявних лексем (космонавт – космонавтика, космодром; комп’ютер - комп’ютеризація, комп’ютеризувати, комп’ютерний, комп’ютерник; крос – кросівки).

Крім лексичних новотворів для називання нових понять, неологізми з’являються і унаслідок виникнення потреби замінити вже наявну назву точнішою, зрозумілішою, такою, що більше відповідає фонетичним, лексичним, словотвірним та іншим нормам мови (від слова цукор утворено низку термінів – цукрат, цукроза, цукрування, хоча раніше існували терміни сахарат, сахароза, сахаризація, утворені віж розмовного синоніма сахар).

Існує також чимало семантичних неологізмів, тобто слів, що здавна існують у мові, а з часом набувають нових значень (піонер – першопрохідник і піонер – член дитячої організації в СРСР; дружина – назва військової одиниці в Київській Русі і дружина – добровільне об’єднання людей з метою здійснення певних функцій у сфері охорони, допомоги: добровільна народна дружина).

Унаслідок двох згаданих причин з’являються неологізми, які виконують номінативну функцію і в перспективі мають стати надбанням усіх носіїв мови. Нові слова виникають і тоді, коли той чи інший автор хоче надати якомусь предметові або явищу нові, образнішу, емоційнішу назву, що краще відтворює його світобачення:

Вже небо не біжить тим синьо-білим бігом

В своєму зорехмарному ряду... (М.Вінграновський).

Неологізми поділяються на:: в ОДС: НС та ПС

1) загальномовні – називають нове поняття, тобто виконують номінативну функцію; отже, вони є нейтральними;

2) індивідуальні – є стилістично маркованими, оскільки вони відтворюють прагнення дати нову назву поняттю, що вже має словесне позначення у мові.

Неологізми належать до пасивної лексики. Але вони є категорією історичною, тому їхня належність до пасивної лексики не є вічною. Вони сприймаються як нові, поки новими є позначувані ними поняття6 А коли ці поняття стають загальновживаними, то й слова виходять із розряду неологізмів.

Неологізм може прищепитися мові, стати загальновживаним словом, якщо поява його викликана номінативною або стилістичною потребою. Без такої потреби новотвір поступово зникає. Не закріплюються в мові й такі неологізми, які не відповідають її лексичній системі, граматичній будові або фонетичним закономірностям.

Загальномовні неологізми утворюються і вживаються: перш за все: в ОДС: НС та ПС: „А слідом за добрим кіберактивістом з’явиться злий хакер і напише вірус, який розсилатиме таке повідомлення не тільки з комп’ютерів „свідомих користувачів”, а й, приміром, з комп’ютерів адміністрації Президента...”. „Біонавти... Не рийтеся в тлумачних словниках та енциклопедіях. Однаково цього слова не знайдете. Професія тільки народжується в лабораторіях учених” (З газ.).

У публіцистиці часом уживаються індивідуальні неологізми для підсилення експресії вислову: „Книжка, написана для дітей, яка вразила світ дорослих” , - на таке визначення можна часто натрапити у статтях, присвячених феноменальному успіху поттеріади” (З газ.). Індивідуальні неологізми творяться тими самими способами, що й загальномовні. Доля їх у мові залежить від уміння автора оригінально сполучити слова чи основи слів, дібрати незвичне означення, поєднати відмінні в семантичному або часовому плані поняття

Десь на горизонті хмара-хустка

Манить вдаль, мов дівчина у сад,

І весни такі пахучі згустки

Розплескалися об голубий фасад (В.Симоненко).

ХС використовує загальномовні неологізми для відтворення мовного колориту певного періоду в розвитку суспільства, а також для створення певної експресії, невимушеності: „Я – голова артілі, то мусив і рятувати...” (Ю.Яновський).

А дівуля, дівчинина, дівувальниця

До кожуха, кожушенка так і горнеться,

А бабуся, бабулиня, бабусенція

До дівчиська, дівчиниська так і тулиться –

Сиротина ж, сиротуля, сиропташечка,

Бабумамця, бабутатко, бабусонечко... (І.Драч).

Іноді неологізми уживаються як засіб небуденного, опоетизованого зображення картин природи, відтворення почуттів людини:

Світами вітровінь поля відволочила,

Прижовклено збіліла далина –

Дніпровими високими очима

Дитинно-сіро глянула весна (М.Вінграновський).

Не всі неологізми прищеплюються, стають загальновживаними словами. Деякі, невдало створені, зникають. Буває, що новотвори засвоюються мовою, але живуть недовго, зникають разом із поняттями, які позначають. Більшість індивідуальних неологізмів не стає надбанням активної лексики. Л.А.Булаховський свого часу писав „Хай вигадані відповідним художником слова нові слова залишаються назавжди тільки його словами, хай вони не надходять до активного фонду загальної мови, - але там, де їх ужито, вони живуть і довго житимуть своїм повним художньо-естетичним життям. На своєму місці вони є збагаченням мови як засобу служити виявом певної дійової образності та емоційності і, подобаючись хоча б певному колу читачів, тим самим виправдовують своє народження і своє існування”.

У РС неологізми виникають весь час. Як правило, вони ніде не фіксуються і швидко замінюються іншими. Інколи вони переходять до літературної мови (повнометражна, електричка).

Отже, загальномовні неологізми використовуються в усіх ФС СУЛМ. Індивідуальні (авторські) поширені здебільшого у ХС, особливо в поезії, рідше – у наближених до художнього мовлення жанрах публіцистики. Для нехудожніх стилів авторські неологізми, як правило, не є характерними.