3.2.8. Лексика іншомовного походження

В стилістичному плані

УМ належить до східнослов’янської підгрупи слов’янських мов, що входять до складу індоєвропейської мовної родини. Лексика СУЛМ складається з питомих слів та слів, що запозичені з інших мов. Ці слова входили в УМ у різні періоди та за різних обставин; вони становлять приблизно 10% лексичного складу УМ. З-поміж іншомовної лексики виокремлюються інтернаціоналізми, запозичення, і власне іншомовні слова.

Інтернаціоналізми – слова, що вживаються в багатьох неблизькоспоріднених мовах і водночас зберігають спільність семантики та фонетико-морфологічної будови, переважають у сфері понять із галузі культури, науки, політики, мистецтва. Як правило, інтернаціоналізми не мають відповідників у мові поширення: бібліотека, музика, театр, еволюція, радіо, телефон, лірика, синтагма, парадигма, синус, косинус. Багато інтернаціоналізмів утворено на основі грецьких та латинських коренів: відеотелефон, космодром, біоніка, Інтернет. Існують також морфематичні інтернаціоналізми: біо-, гідро-, аква-, полі-.

Запозичення – слова, що засвоєні УМ досить давно; вони входили до її системи протягом усієї історії у зв’язку з економічними, політичними, географічними, культурними та ін. обставинами. Найдавніші запозичення приходили в мову усним шляхом унаслідок безпосереднього контактування; пізніші засвоювалися як усно, так і через літературні джерела і через посередництво інших мов. При засвоюванні УМ такі слова підпорядковуються її графічній, фонетичній та граматичній системам. Ознака графічного засвоєння іншомовних слів – написання їх українськими літерами: дебет – лат. debet. Наслідком фонетичного засвоєння є заміна невластивих УМ звуків близькими до них: у грецькому слові theoria початковий міжзубний [th] замінено українським [т] – теорія. При граматичному підпорядкуванні часом змінюється категорія роду, а то й числа відповідно до граматичних норм УМ: гр. dogma середнього роду – укр. догма жіночого роду; гр. grammata є формою множини іменника середнього роду gramma – укр. грамота набуло ознак жіночого роду однини. Прикметники з інших мов оформлюються за допомогою українських прикметникових суфіксів: фр. courtois – укр. куртуазний.

Одні слова запозичені давно, вони глибоко ввійшли в мову, підпорядкувавшись усім її законам, і вже не сприймаються як іншомовні сучасними носіями мови. Це запозичення на взірець левада, лиман, троянда, бандура, палац, якір, папір, колір, барва; особові імена Андрій, Василь, Катерина, Микола, Олена, Олександр, Наталя, Валентина, Ганна, Іван, Данило, Михайло, які прийшли до нас із прийняттям християнства. Окремі імена зазнали значних фонетичних змін: Горпина, Одарка, Оксана, Ілько, Стецько.

На відміну від глибоко засвоєних мовою запозичень в українській лексиці є слова, що зберігають чужорідність звучання і форми. Такі слова містять звукосполучення, невластиві УМ [нгл], [мтп], [пс], [кс]: конгломерат, симптом, психологія, ксилографія, ксерокс. Лише як іншомовні сприймаються слова з початковими [а] та [е]: абажур, абонемент, агент, акція, артерія; економіка, емоція, емпіризм. Показником іншомовної забарвленості є слова із звуком [ф] (цей звук слов’янські мови запозичили): фаворит, факультет, феномен, флейта, шеф, фотографія. Це і є власне іншомовні слова, які наводяться в словниках іншомовних слів.

Зі стилістичного погляду давно засвоєні слова (запозичення) нічим не відрізняються від питомих українських слів; їхні стилістичні можливості в СУЛМ не пов’язуються з походженням. Інтернаціоналізми і власне іншомовні слова в ОДС, НС часто виступають як терміни або є складниками словосполучень термінологічного типу. Тобто вони виконують номінативну функцію і не мають стилістичного навантаження, проте вони позначені відтінком книжності, офіційності: „Надзвичайно важливим чинником у консолідації нації є те, що під час виборів усі політичні сили, які пройшли у парламент, висловилися за підтримку євроінтеграційного курсу України” (З журн.).

У ПС власне іншомовні слова та інтернаціоналізми уживаються не лише в прямому, а й переносному значенні, служать засобом створення образності: „Василь Симоненко мисли великими масштабами і високими категоріями, не втрачаючи при цьому конкретності бачення...” (І.Дзюба)

У ХС іншомовні слова виступають у номінативній функції й використовуються як стилістичний засіб (це стосується також термінів та абстрактних слів). Так у наведеному уривку іншомовні слова набувають виразного іронічного звучання:

Я виросла у Київській Венеції,

Цвіли у нас під вікнами акації.

А повінь прибувала по інерції

І заливала всі комунікації (Л.Костенко).

Окремо зі стилістичного погляду стоїть лексика старослов’янського походження. Це слова, що увійшли в східнослов’янські мови із старослов’янської, що сформувалася в 9 ст. на основі македонського діалекту староболгарської мови. Поширення цієї лексики пов’язане із запровадження християнства в Київській Русі. Це такі слова, як град, раб, єдиний, юний, приязнь, братство, учитель, гординя, святиня, грядущий, трудящий, неопалимий, воскресити, небеса, чудеса. Окремі старослов’янізми уживаються в номінативній функції (єдиний, учитель), проте більшість з них є виразним стилістичним засобом, що надає мовленню урочистого, піднесеного звучання:

Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами (М.Рильський).

Прекрасний Києве на предковічних горах!

Многостраждальному хвала тобі, хвала!

Хай на просторищах, де смерть, як ніч, пройшла,

Воскресне день життя і весен неозорих! (М.Рильський).

Проте в поєднанні зі звичайними словами, особливо з відтінком згрубілості, зниженості, старослов’янізми сприяють утворенню іронічного, сатиричного звучання:

А ти всевидящеє око!

Чи ти дивилося звисока,

Як сотнями в кайданах гнали

В Сибір невільників святих... (Т.Шевченко).

Крім зазначених типів слів іншомовного походження, в УМ є також слова на позначення реалій із життя інших народів. Це т. зв. екзотизми (кюре, луїдор, сантим, полісмен, леді, лорд, аул, кишлак, чайхана). Вони використовуються зі стилістичною метою при описі певного народу чи групи споріднених народів; іноді вони використовуються з іронічною настановою:

Як колись дівчат кохали!

А тримали як фасон!

Тільки зорі заблищали,

Вийде діва на балкон.

До балкону причалапа

З мандоліною чувак (П.Глазовий).

Отже, іншомовні слова є одним із важливих компонентів лексичного складу УМ, і їхнє доладне використання надає мовленню таких ознак, як сучасність, простота, зрозумілість, доречність, тобто стилістичність висловлення.