Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
рпс шпори.docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
22.11.2019
Размер:
110.73 Кб
Скачать

24. Земельний фонд та його структура. Проблеми охорони і раціонального використання земельних ресурсів.

Земельні ресурси виступають територіальною базою розміщення народногосподарських об’єктів, системи розсе-лення населення, а також основним засобом виробництва (в першу чергу сільського і лісового господарства).

Земельний фонд України становить 60,4 млн. га і складається із земель різного функціона-льного призначення, якісного стану та правового статусу. Вла-сне земельна площа (суша) становила на початок 1998 р. 57.9 млн. га; її сільськогосподарська освоєність досягла майже 70,0%. розораність — 57.1%; частка ріллі в загальній площі сільськогосподарських угідь перевищила 79%.

За цільовим призначенням земель та функціональним використанням земельний фонд України охоплює: сільського-сподарські угіддя (41,9 млн. га, або 69,4% земельного фонду); ліси та лісопокриті площі (10,4 млн. га, або 17,2%): забудовані землі під промисловими і транспортними об’єктами, житлом, вулицями тощо (2,3 млн. га. або 3,8%); землі, що покриті по-верхневими водами, — (2,4 млн. га. або 4%); інші землі (3,4 млн. га, або 5,6%).

На сучасному етапі економічного розвитку основними проблемами в сфері земельних ресурсів виступають: підви-щення ефективності їх використання та охорони на основі зменшення розораності земель, припинення деградації грунтів та зростання їх родючості; досягнення збалансованого співвід-ношення угідь у зональних системах землекористування; фор-мування продуктивної та високоефективної системи землеко-ристування як надійної основи розв’язання продовольчої про-блеми.

25. Водні ресурси, їх народногосподарське значення та проблеми раціонального використання.

Водні ресурси виступають джерелом промислового і побутового водопостачання, а тому відіграють вирішальну роль у розвитку всього народного господарства та у життєді-яльності населення.

Рівень забезпеченості України водними ресурсами є недостатнім і визначається формуванням річкового стоку, на-явністю підземних і морських вод. Потенційні ресурси річко-вого стоку оцінюються у 209,8 куб. км, з яких місцевий стік на території України становить в середньому 52,4 куб. км, при-ток — 157,4 куб. км. Запаси підземних вод, не пов’язаних з по-верхневим стоком, становлять 7 куб. км. Крім того, в господа-рстві України використовується до 1,0 куб. км морської води. В розрахунку на одного жителя України поверхневий місце-вий стік становить близько 1045 куб. м. Найвищий рівень во-дозабезпечення жителів — у західних і північних областях України. Територіальний розподіл водних ресурсів України є нерівномірним і не відповідає розміщенню водомістких гос-подарських комплексів. Найменша кількість водних ресурсів формується у місцях зосередження потужних споживачів — Донбас, Криворіжжя, Автономна Республіка Крим, південні області України. Основними споживачами води є промисло-вість (в першу чергу електроенергетика, металургія, хімічна промисловість), сільське господарство, комунальне господа-рство. Для пом’якшення територіальних відмінностей у забе-зпеченні поверхневими водами в Україні побудовано 1,1 тис. водосховищ (повний об’єм 55,0 куб. км), найкрупніші з яких знаходяться на Дніпрі. Створено близько 29 тис. ставків, 7 крупних каналів і 10 водоводів тощо. Використання водних ресурсів поділяється на: водос-поживання, тобто відведення води від джерела з наступним застосуванням у технологічних процесах (промисловість, сіль-ське господарство зі зрошенням, комунальне господарство та ін.); водокористування, здійснюване безпосередньо в межах водного джерела без прямих витрат цього ресурса (гідроенер-гетика, водний транспорт, рибне господарство, туризм). Основні проблеми щодо раціонального формування, використання та збереження водних ресурсів України поля-гають у: забрудненні водних об’єктів шкідливими викидами та недостатньо очищеними промисловими і комунально-побуто-вими стічними водами; інтенсивному старінні основних фон-дів водозабезпечуючого і водоохоронного призначення, низь-кій продуктивності очисних споруд; недостатній самовіднов-люваній та самоочисній здатності водних систем; незбалансо-ваній за водним фактором системі господарювання, що харак-теризується високими обсягами залучення водних ресурсів у виробничу сферу та високою водомісткістю продукції.