2. Головні етапи та структура процесу стратегічного управління

На цей час, в Україні як державні, так і акціонерні, приватні підприємства зіштовхуються з проблемою побудови ефективної системи управління. Це пов’язано з постійними змінами середовища, у якому діють підприємства. При адміністративному управлінні економіки, перед підприємствами ставили завдання виробничого характеру. Проблеми асортименту, обсягів виробництва, джерел фінансування, реалізації та розподілу прибутку вирішувати вищестоящими організаціями. Відповідно і система управління підприємством будувалась таким чином, щоб максимально організувати виробничий процес.

В умовах ринкової економіки, питання управління підприємством набуває великого значення, бо йому слід боротися за споживача, якість продукції, з конкурентами тощо.

В цілому, стратегічне управління є різновидом процесу прийняття стратегічних управлінських рішень. Однак воно має певні особливості через що, розв’язання стратегічних завдань вимагає особливої методології. Центр ваги проблеми переміщується з формування її стратегії на управління процесу впровадження відповідних стратегічних змін.

Структура процесу стратегічного управління має вигляд:

Етап 1. Діагностика середовища підприємства. Забезпечує основу для уточнення (визначення) його місій, цілей і вибору відповідної стратегічної поведінки. При цьому, відбувається оцінка зовнішнього і внутрішнього середовища шляхом формулювання основних складових та їх чинників і вибір з них тих, які дійсно мають стратегічне значення для підприємства, а також складають майбутні стани цих середовищ.

Етап 2. Визначення місії і цілей підприємства. Передбачає вирішення того, «яким має бути підприємство?!», «що воно збирається робити?!», «чого хоче досягти?!». Для цього необхідно стратегічно продумати сферу діяльності підприємства, принцип його роботи, інтереси, очікування і цінності споживачів в перспективі. Тому місії, на відміну від цілей, не показуються як головна мета для отримання прибутку чи досягнення інших економічних показників.

Місія – чітко виражена причина існування підприємства або головний вид його діяльності.

Цілі – конкретний стан окремих характеристик підприємства, досягнення яких є для нього бажаним і на досягнення яких спрямована його діяльність.

Цілі підприємства поділяють на:

1) стратегічні;

2) тактичні;

3) оперативні.

Етап 3. Вибір і формулювання стратегії. Це основа стратегічного управління. На цьому етапі, за допомогою спеціальних методів, визначається як досягти цілей і реалізувати місію підприємства, при цьому, порівнюються результати аналізу чинників внутрішнього і зовнішнього середовища, відшуковується можливість стратегічної альтернативи, вибираються конкретні стратегії і стратегічний набір, який відповідає заданому критерію та визначає усі складові процесу стратегічного управління підприємства.

Загальний процес формулювання стратегії охоплює 4 етапи, кожен з яких має своє призначення і спрямованість:

1) оцінка і аналіз існуючої стратегії;

2) коригування існуючої або формулювання нової;

3) прогнозування потенційно-можливих господарських ризиків;

4) обґрунтування і вибір стратегічної альтернативи.

Етап 4. Реалізація стратегії. Вважається критичним процесом, оскільки у випадку успішного його виконання, підприємство досягне мети, а при не виконанні – з'являться додаткові труднощі. Реалізація стратегії передбачає регулярне поглиблення вивчення стану середовища, оцінку ресурсів і можливості їх розподілу, створення умов для мотивації працівників під час реалізації стратегії, розроблення і впровадження оптимальної оптимізаційної структури, приведення організаційної культури у відповідність до вибраної стратегії та управління стратегічними змінами на підприємстві.

На цьому етапі може виявитися, що підприємство не зможе реалізувати вибрану стратегію, що пояснюється недосконало проведеним аналізом і неправильними висновками, або появою непередбачених змін у зовнішньому середовищі.

Етап 5. Контроль (контролінг) за реалізацією стратегії та оцінка результатів діяльності. Це завершальний етап процесу стратегічного управління підприємством, який повинен забезпечити якісний зворотній зв'язок. Стратегічний контроль з'ясовує, якою мірою реалізація стратегії сприяє досягненню цілей підприємства і значно менше оцінює правильність виконання стратегії чи окремих її елементів. Поява нових обставин змушує здійснювати коригування, внаслідок чого, довгостроковий напрямок в розвитку може бути змінений, діяльність підприємства переорієнтований, завдання управління, з точки зору майбутнього підприємства, можуть бути переглянуті.

Залежно від результатів стратегічного контролю та їх оцінки, досвіду минулого і майбутнього перспектив здійснюється коригування цілей підприємства та шляхів їх досягнень. Зміна прогнозу розвитку підприємства, нові цілі та мінливість ринку спричиняють коригування стратегії.