- •І. Організація і планування проведення експериментальних робіт
- •1.1. Обґрунтування необхідності постановки експерименту
- •1.2. Вибір методу дослідження
- •Класифікація експериментальних методів за способами отримання інформації
- •1.3. Матеріал і масштаб моделі
- •1.4. Вибір вимірювальних приладів
- •1.5. Послідовність проведення експерименту
- •1.6. Оформлення і перевірка вірогідності результатів дослідження
- •Іі. Загальні відомості про вимірювальну систему та електричні прилади для вимірювання неелектричних величин
- •2.1. Фізичні величини. Основні поняття. Класифікація вимірювань
- •2.2. Основні елементи вимірювальної системи
- •2.3. Перетворювачі механічних величин в електричні
- •2.3.1. Резистивні перетворювачі
- •2.3.2. Дротяні тензодатчики (дт)
- •2.3.3. Фольгові тензодатчики (фт)
- •2.3.4. Напівпровідникові тензодатчики
- •2.3.5. Приклад формування умовного позначення тензодатчика
- •III. Вимірювання деформацій за допомогою тензорезисторів
- •3.1. Призначення та принцип роботи вимірювальних схем
- •3.1.1. Потенціометрична схема з джерелом постійного струму
- •3.1.2. Мостовий метод вимірювання опору
- •3.1.3. Теорія роботи не рівноважних мостів
- •3.1.4 Включення тензодатчиків у схему моста Уінстона (Вінстона)
- •IV. Клеї, що використовуються в процесі наклеювання тензорезисторів
- •4.1. Складові частини клейових композицій
- •4.2. Вимоги до клеючих матеріалів
- •4.3. Різновиди клеїв та клейових матеріалів і їх особливості
- •4.3.1. Клеї гарячого стверднення
- •4.3.2. Клеї холодного стверднення
- •V. Наклеювання тензорезисторів
- •5.1. Підготовка поверхні об`єкта для наклеювання тензорезисторів
- •5.2. Порядок наклеювання тензорезисторів клеєм типу бф-2, вс-350
- •5.3. Порядок наклеювання тензорезисторів ціакрином ео, со-9,со-9т
- •5.4. Контроль якості наклеювання
- •5.5. Захист від впливу вологи
- •VI. Тензометрична апаратура для вимірювання статичних і динамічних процесів
- •6.1. Тензометричні підсилювачі, їх застосування та основні технічні характеристики
- •6.1.1. Основні характеристики тензопідсилювачів
- •6.2. Сучасні тензометричні станції, системи, комплекси. Їх застосування та основні технічні характеристики
- •Основні технічні характеристики
- •Додатки Одиниці фізичних величин міжнародної системи сі
- •Технічні характеристики основних типів тензометричних підсилювачів для вимірювання статичних і динамічних деформацій.
І. Організація і планування проведення експериментальних робіт
Методика проведення експериментальних досліджень є сукупністю окреслених способів і прийомів отримання дослідних даних. Вона включає в себе цілий комплекс робіт, а саме: обґрунтування необхідності постановки та проведення експерименту, вибору методу дослідження, матеріалу і масштабу моделі, приладів і обладнання, вибір раціональної послідовності проведення дослідів, статистичної обробки результатів, перевірка вірогідності та оформлення отриманих результатів.
Специфіка експериментальної роботи полягає у тому, що вона не може бути кваліфікована як абсолютно вірна чи помилкова, оскільки, в будь-якому випадку, дослідник отримує якісь об’єктивні дані, що містять певну похибку. Ефективність експериментального дослідження, в багатьох випадках, залежить від того, наскільки чітко сформульована мета майбутнього досліду.
У випадку прикладних досліджень, на відміну від теоретичних, необхідно узгоджувати мету роботи з особливостями досліджуваної конструкції чи технологічного процесу. Це потребує координації роботи експериментатора з конструкторами і технологами.
1.1. Обґрунтування необхідності постановки експерименту
Обґрунтовуючи необхідність постановки експерименту особливу увагу необхідно звертати на інформаційну цінність отримуваних результатів.
Експеримент будемо вважати перспективним, якщо:
а) об’єктом дослідження є нові явища, матеріали, процеси, конструкції та їх нові властивості;
б) перевіряються теорії чи гіпотези, а також з’ясовуються межі їх застосування;
в) отримуються точніші кількісні чи нові якісні дані про відомі властивості процесів, явищ, матеріалів і конструкцій.
Однак, це є необхідною умовою проведення експерименту. Для того, щоб експеримент був дійсно перспективним, потрібно вибрати і відповідний метод дослідження. Він має бути придатним для отримання об’єктивної інформації, мати достатню відтвореність результатів, необхідну чутливість та точність. Застосовувати ново-розроблені методи доцільно у випадку коли вони дають можливість отримати принципово нові результати та значно підвищити ефективність дослідження. Якщо результати експерименту можна отримати в достатньо короткий термін, то такі дослідження вважаються надперспективними. При використанні недостовірних та довготривалих методів, проведення експерименту вважається недоцільним.
У дослідницькій практиці досить часто необхідно проводити стандартні та трудомісткі експерименти, що регламентуються відповідними державними стандартами України (ДСТУ, російський ГОСТ), а саме: механічні випробування, визначення твердості, різноманітні технологічні проби і ін. Навіть за простоти та доброго методичного забезпечення таких дослідів необхідно правильно обґрунтувати їх кількість, узгодити точність результатів з похибками основного експерименту і переконатися чи достатньо отримуваної інформації. При обґрунтуванні постановки експерименту слід надати перевагу тим методам, які забезпечені налагодженими автоматизованими системами і програмами обробки дослідних даних на базі засобів обчислювальної техніки, у тому числі комп’ютерів нового покоління з сучасним математичним забезпеченням і візуальними засобами відображення інформації.