2. Промисловий переворот в Англії
В англійській металургії технічне переоснащення почалося в середині XVIIIст. За 1750— 1770 pp. було побудовано 27 домен па коксі та закрито 25 на деревному вугіллі. Застосування пудлінгування забезпечило кількісну і якісну першість англійського металу в XIXст. Виплавляння чавуну зросло: в 1780 р. - 80 тис. т, 1820 р. - 250 тис. т, 1850 р. - 2,7 млн. т, в 1872 р. - 6,7 мли т.
Важливим показником успіхів промислового перевороту було поширення парових машин. У 1782 р. паровий молот з'явився па металургійному заводі, в 1785 р. парова машина була встановлена на бавовняній фабриці. В 1820 р. у Сполученому Королівстві (Великобританії та Ірландії) працювало 320 парових машин Уатта потужністю 5200 к. с., в 1840 р. — 620 тис. к. с., в 1870 р. — 4 млн. к. с. (парова к. с. була еквівалентна силі 21 людини).
Промисловий переворот зробив неминучими зміни у засобах транспорту та зв'язку. Були поліпшені сухопутні шляхи, знайдено спосіб твердого покриття. У 20—30-х роках XIXст. почали використовувати парові машини па залізничному та водному транспорті. На цей час у Великобританії існувала система чавунних рейкових шляхів (без паровоза), що досягала сотні льє, її використовували для перевезення вугілля. Перша дослідна залізниця Стоктон — Дарміпгтоп була побудована в 1828 p., а залізниця між Манчестером І Ліверпулем — у 1829 p., яка мала комерційне значення. Прискорилися гем І їй будівництва каналів, протяжність яких в 1825 р. досягла 500 миль. У 1814 р. почалося пароплавне сполучення річок Великобританії, а морське — в 30-х роках XIXст., будівництво океанських суден — в 40 —50-х роках. У 60-х роках XIXст. ці види транспорту стали пануючими. Про їх зростання свідчать такі дані:
Роки
Потужність парових двигунів, тис. к. с.
Протяжність,
Тис.км.
Тоннаж пароплавів тис. т
у промисловості
на залізницях
пароплавів
1840
350
180
70
1,4
95
1870
940
2100
1000
25
1203
У перші десятиліття XIXст. з'явилися машинобудівні заводи з виготовлення обладнання для текстильних, паровозобудівних підприємств. У 50 —60-х роках XIXст. істотною ознакою машинобудування став випуск засобів виробництва. Промисловий переворот завершився.
Промислова революція змінила економічну географію Великобританії. З'явилися нові промислові райони. Ланкашир і Манчестер стали центрами бавовняної промисловості, що працювали на привізній сировині. Бавовна, переважно з США, постачалася через Ліверпуль. Другим за значенням центром бавовняної промисловості був район Глазго. В західному Йоркширі розвивалася суконна промисловість па місцевій вовні та кам'яному вугіллі. Південний Уельс, Середня Шотландія, Західний Мідлепд були основними центрами видобування вугілля та важкої промисловості. Лондон з 2,5 млн населення став світовим банківським і торговельним центром. Обсяг промислового виробництва протягом першої половини XIXст. зріс у 4 рази. Темпи приросту промислової продукції за десятиліття були досить високими — 6%. Провідна роль належала легкій промисловості. В середині XIXст. у текстильній, швейній галузях працювало понад третину зайнятих у промисловості. Передувала бавовняна промисловість, що давала 1/3 англійського експорту. У вугільній, металургійній, машинобудівній індустрії Великобританія зайняла панівне становище у світі, відіграваючи роль "майстерні світу". В 1840р. її частка у світовому промисловому виробництві досягла 45%. Із збутом промислових товарів колоніальна імперія не мала проблем.
Перемога машинного виробництва дала поштовх до формування соціальної структури індустріального суспільства. Промисловий пролетаріат становив 45,5% зайнятого населення. Урбанізація перетворила Великобританію- країну міст і фабричних поселень, 3/4 населення промислових міст становили робітники і ремісники. В сільському господарстві в 1810 р. було зайнято 35%, а в 1850 р. — 21 % населення.