2. Історичні етапи розвитку охорони праці.

Інтенсивний розвиток О.П. збігається з початком розвитку машинного виробництва, яке одночасно з полегшенням праці, підвищенням її продуктивності несло в собі небезпеку для життя і здоров’я працюючих.

Ще в 1742 році російський вчений М.В.Ломоносов (1711-1765р.р.) у своїй роботі “Первые основания металлургии и рудных дел” проаналізував умови праці гірників, обґрунтував режими й принципи вентиляції шахт, розробив пристрої кріплення гірничих виробок, видалення води із шахт.

З початку ХІХ століття, коли на виробництві різко зросли аварійність, захворюваність і рівень травматизму, з’являються публікації вчених з різних питань охорони праці.

Так у 1847 році О.Н.Нікітін (1793-1853р.р.) видав книгу “Болезни робочих с указаним предохранительных мер”, у якій вперше описав професійні захворювання близько 120 професій робітників.

Значний обсяг досліджень у галузі гігієни і охорони праці виконала група вчених під керівництвом професора Московського університету Ф.Ф. Ерисмана. Для цих досліджень характерною була соціальна спрямованість при вивченні умов праці і побуту робітників. Книга Ерисмана “Профессиональная гигиена или гигиена физического и умственного труда” – 1877р.

Значний внесок у розвиток охорони праці (О.П.) зробив основоположник російської фізіології і наукової психології вчений фізіолог І.М.Сєченов (1829-1905р.р.) В “Очерках рабочих движений человека” виданий у 1904 р. він теоретично обґрунтував 8-годинну тривалість робочого дня, показав, що працездатність можна підтримувати на високому рівні за рахунок правильного встановлення режиму фізичних навантажень і відпочинку.

Втрати енергії у процесі роботи і дію на організм людини промислових отрут дослідив учений Г.В.Хлопін.

В.Я.Данилевський, Нікольський зробили значний внесок у розвиток О.П., вивчивши причини виробничого травматизму і розробивши заходи з профілактики захворювань.

Академік Зеленський М.Д. (1861-1953р.р.) розробив конструкцію протигаза 1915 р., основні принципи роботи якого використовується і досі.

Відомо багато вчених, які своїми досягненнями в різних галузях науки вплинули на розвиток охорони праці. Зокрема, С.І.Вавилов (1891-1951р.р.) відкрив люмінісцентне освітлення, О.О.Сочинський створив ряд приладів для контролю вмісту шкідливих речовин у повітрі.

Л.І.Медвідь дослідив зниження шкідливості дії пестицидів і інших хімічних речовин на людей і навколишнє середовище.

В 90-х роках минулого століття на колегії колишнього Міністерства освіти СРСР було прийняте рішення про об’єднання дисциплін «Охорона праці», «Цивільна оборона» і «Екологія навколишнього середовища» в новий курс «Безпека життєдіяльності» (БЖД). Причому в центрі уваги нового курсу була поставлена людина, як самоціль розвитку суспільства не залежно від умов її мешкання.

Безпека життєдіяльності (БЖД) – наука, яка вивчає небезпеки і проблеми безпечного перебування людини в довкіллі в процесі різних видів її діяльності, в тому числі, і трудової. Вона є більш універсальна дисципліна.

Галузь знань, яка досліджує небезпеки, що діють в умовах виробництва і розробляє методи захисту працюючих від них, має назву «охорона праці»