В

Поняття та ознаки функцій держави

ажливого значення для дослідження природи держави та визначення її місця в суспільстві має характеристика функціонального призначення держави, яка виявляється в процесі характеристики функцій держави.

Саме тому теорія держави і права розрізняє статичні і динамічні властивості держави. До статичних належать ознаки держави, її сутність та форма; а до динамічних – функції держави, їх предметний зміст, методи та способи реалізації.

Проблема функцій держави на будь-якому етапі її розвитку є одночасно однією з найважливіших та дискусійних у теорії держави та права. Це обумовлено тим, що: по-перше, у функціях виявляється сутність держави, її соціальне призначення, тому дослідження функцій є передумовою пізнання головного і визначального у державі, адже “шлях до пізнання сутності держави проходить перш за все через пізнання її функцій”.¹ Функції держави характеризують її стійку предметно-практичну діяльність як в середині держави, так і на міжнародній арені. Для держави така діяльність визначається як життєво необхідна в силу соціальних, політичних, економічних та інших причин. Невиконання нею тієї чи іншої функції породжує негативні наслідки як для суспільства, так і для самої держави.

По-друге, функції держави визначають структуру її діяльності, тобто засоби та закономірності організації елементів держави як складної за будовою системи. Іншими словами, структура державної діяльності обумовлюється системою тих суспільних відносин, на які держава впливає, а отже, її неможливо характеризувати окремо від системи, що забезпечує регулювання суспільних відносин.

По-третє, з функціями держави пов’язані закономірності її становлення, розвитку, історичної зміни одних історичних типів держав іншими.²

По-четверте, саме функції держави визначають її можливості як повноцінного та суверенного суб’єкта міжнародних відносин та її роль у системі міжнародного спілкування.

У перекладі з латинської мови термін “функція” (від лат. functio) означає виконання, здійснення, тобто діяльність. Разом з тим, в енциклопедичній літературі вбачається чітка тенденція до поширеного тлумачення цього терміну. Суто філологічне тлумачення категорії функції виходить з її характеристики як явища, що залежить від іншого явища, є формою його виявлення і змінюється відповідно до його змін. Це діяльність кого або чого-небудь, обов’язок, коло діяльності когось, чогось, призначення, роль чого-небудь.¹

Проаналізуємо основні підходи до аналізу функцій держави, що склалися у вітчизняній літературі. Так, юридична енциклопедія характеризує функції держави як основні напрямки або види діяльності держави, які визначають її ступінь і призначення, роль і місце в суспільстві.

Наприклад, В.Ф. Погорілко визначає функції держави як види її діяльності, потреба у здійсненні яких втілює найбільш суттєві її риси, соціальну природу; це основні напрямки (та сторони) діяльності держави, в яких відображається її класова сутність, і яка слугує вирішенню історичних завдань, що постають перед державою на головних етапах її розвитку.¹

На думку Л.М. Шестопалової – це діяльність держави, в якій виявляється та конкретизується соціальна сутність держави; інтереси, що вона забезпечує; активна роль як особливої політико-територіальної організації суспільства та вплив конкретно-історичних умов на існування конкретної держави.²

О.Ф. Скакун дещо конкретизує класичне визначення функцій держави як головних напрямків її діяльності, що обумовлені її завданнями та метою і характеризують її сутність.³

В.О. Котюк зазначає, що аналіз функцій держави повинен дати відповідь на головні питання: 1) що повинна робити держава на даному етапі свого розвитку; 2) на чому мають бути сконцентровані зусилля її державних органів. Отже, функції держави – це основні напрямки реалізації державної політики, завдань і цілей, соціального призначення держави в процесі теоретичної та практичної діяльності в економічній, політичній, культурній і соціальній сферах суспільства всередині держави та суспільства, на міжнародній арені.⁴

М.В. Цвік визначає функції держави як основні напрямки її діяльності, які відображають сутність і соціальне призначення в галузі управління справами суспільства. При цьому автор зазначає, що вираження у функціях держави її сутності – найбільш глибинного і усталеного в ній – показує, заради чого вона існує, інтересам яких соціальних груп, політичних сил служить.⁵

Необхідно зазначити і про те, що сучасна юридична наука частіше трактує функції держави не тільки як напрямки її діяльності, але і як механізм державного впливу на суспільні відносини. Саме такий характер має визначення функцій, дане Л.О. Морозовою: „функції держави – це особливий механізм державного впливу на суспільні відносини та процеси, що охоплює основні напрями її діяльності щодо управління суспільством”.¹ Таким чином автор вважає, що функції держави – це особливий механізм державного впливу. Однак є незрозумілим в чому виявляється особливість цього механізму і в чому різниця між простим механізмом державного впливу і особливим механізмом державного впливу. Уявляється, що включення механізму державного впливу на розвиток суспільних процесів до поняття функцій держави є не зовсім справедливим оскільки цим самим функції держави зводяться в цілому до функціонування її механізму, а також відбувається ототожнення функціонування держави з різними способами правового впливу, із самостійним поняттям „правові форми реалізації функцій держави”.

Найбільш прийнятною в літературі вважається визначення функцій О.Б. Венгерова як діяльності держави, взятої у цілісності з єдиною політичною, структурною та територіальною організацією². Наведене визначення дозволяє уникнути ототожнення функцій держави з функціями законодавчої, виконавчої та судової влади, а вказівка на структурний характер діяльності дає можливість встановити взаємозв’язок функцій держави із діяльністю державних органів.

Проте, визначаючи функції держави як основні напрямки її діяльності необхідно враховувати думку А.Ф. Черданцева, який наголошує, що визнання того або іншого напрямку діяльності держави в якості головного або найголовнішого залежить від оцінки самого дослідника, який аналізує проблеми функцій держави. Цим пояснюється і та обставина, що в різних наукових джерелах дається різний перелік видів функцій держави.³

Разом з тим, зазначені вище підходи до розуміння поняття “функція держави” мають достатньо багато спільного, що дозволяє виокремити деякі характерні риси досліджуваного поняття.

1. Функції держави виражають та конкретизують предметну діяльність держави, що здійснюється у найважливіших сферах державного управління та характеризується, як соціальна та політико-правова сутність держави;

2. У функціях держави втілюється та визначається роль держави в якості центрального суб'єкта політичної системи суспільства, реалізується різнобічна практична діяльність держави в середині країни та на міжнародній арені.

3. Функції держави охоплюють її діяльність в цілому на відміну від функцій окремих органів держави.

4. Загальнообов'язковий характер функцій держави закріплюється у понятті державного суверенітету, що випливає з прерогативи державної влади над іншими різновидами влади.

5. Ця категорія має безпосередній зв'язок з формальними характеристиками держави, оскільки функції здійснюються в межах території чи поза нею, суб’єктами реалізації цих функцій є органи держави.

6. Функції держави мають публічний характер та обов’язкову правову форму закріплення і реалізації. На їх зміст та характер реалізації здійснює суттєвий вплив особливості та закономірності історичного розвитку, динаміка соціально-економічних, політичних та духовних перетворень у житті суспільства.

7. Функції є засобом досягнення мети та завдань діяльності держави, що здійснюється у визначених формах та із застосуванням особливих методів.

Зазначені вище ознаки надають можливість охарактеризувати функції держави як основні напрямки діяльності держави по здійсненню її завдань, що відображають соціальну сутність держави та її призначення як основного засобу управління суспільством на певному етапі його історичного та соціально-політичного розвитку.