5 Оформлення звіту

1 Призначення і принцип дії ПЗВ, конструктивні особливості основних типів ПЗВ, їх позначення і маркування.

2 Схема дослідження ПЗВ.

3 Результати дослідів, схеми, таблиці, розрахунки.

6 Контрольні запитання

1 В чому полягають особливості режиму роботи і конструкції ПЗВ?

2 Які є типи ПЗВ залежно від селективності працювання?

3 Як тестують ПЗВ, що встановлене в електрощитку?

4 Що таке час невимкнення ПЗВ?

5 Для чого в ПЗВ використовуються конденсатори?

6 Які особливості приєднання ПЗВ в електрощитку до нульових провідників?

Лабораторна робота № 8 вивчення конструкції та випробування автоматичних вимикачів

Мета роботи: вивчення будови, принципу дії, організація дослідної схеми, дослідження та визна­чення експлуатаційних характеристик і показників автоматичних вимикачів. (тривалість роботи 2 год.).

1 Основні теоретичні положення

Автоматичний вимикач – це електроапарат, призначений для автоматичного захисту електромереж та обладнання від аварійних режимів – надструмів (перевантажень та струмів короткого замикання), а також для оперативної комутації струмів у ділянках електричних кіл.

Основною характеристикою автоматичного вимикача є часострумова (вимикальна) характеристика – залежність часу затримки вимикання від значення надструму. Формування часострумової характеристики реалізовується по-різному. Найчастіше її формують за допомогою теплового та електромагнітного розчеплювачів, або застосуванням вмонтованих мікроконтролерів, що програмуються. У першому випадку при виготовленні автоматичних вимикачів широкого вжитку стандарт EN 60898 передбачає для одного номінального струму три різні фіксовані типи вимикальних характеристик: B, C, D (рисунок 8.1).

Тип вимикальної характеристики визначає, за якої кратності надструму щодо номінального спрацює миттєвий електромагнітний розчеплювач.

Характерні місця застосування автоматичних вимикачів з різними вимикальними характеристиками:

В – обладнання з невеликими надструмами (захист електропроводки, звичайні прилади);

C – обладнання з надструмами до 5І_Н (багатополюсні асинхронні двигуни тощо);

D – обладнання з великими надструмами (двополюсні асинхронні двигуни, трансформатори).

Рисунок 8.1 – Часострумові (вимикальні) характеристики автоматичних вимикачів

Автоматичні вимикачі, які монтуються на DIN-рейку 35 мм, виготовляються на номінальний струм від 0,5 до 63А одно, дво-, три- і чотириполюсними.

Номінальний струм вимикача, вказаний у маркуванні, стосується умовної температури 30ºС. Зі зміною температури довкілля цей струм змінюється: зі зростанням температури він зменшується, і навпаки. Із зростанням кількості встановлених поруч вимикачів номінальний струм падає.

В загальному випадку робочий номінальний струм І_е в зоні теплового захисту визначають за виразом:

І_е = K_t·K_N·І_H,

де K_t – коефіцієнт зміни номінального струму залежно від температури довкілля t;

K_N – коефіцієнт зміни номінального струму залежно від кількості встановлених поруч вимикачів N;

І_H – номінальний струм, вказаний у маркуванні.

Залежності K_t і K_N для автоматичних вимикачів серії ВА47-29 подані у вигляді графіків (рисунок 8.2)

Рисунок 8.2 – Залежність поправкового коефіцієнта K_t від температури довкілля (а) та залежність поправкового коефіцієнта K_N від кількості розташованих поруч автоматичних вимикачів (б)

Додатковими пристроями автоматичних вимикачів є розчеплювач мінімальної напруги, незалежний розчеплювач, додатковий контакт стану та аварійний контакт сигналізації.

Розчеплювач мінімальної напруги (рисунок 8.3) призначений для вимикання автомата у разі недопустимого зниження напруги. Конструктивно він є електронним пороговим елементом, що приєднується до контрольованого електричного кола. На механічний вихід розчеплювача мінімальної напруги виведено важіль, що діє на механізм незалежного розчеплення автомата. Як правило, розчеплювач мінімальної напруги має кнопку „ТЕСТ” для його перевірки.

Рисунок 8.3 – Схема вмикання розчеплювача