Лекція 10. Національна економіка в системі світового господарства. Класифікація країн світу

10.1 Національна економіка як об’єкт світової економічної системи

10.2. Регіональний та типологічний підходи до класифікації країн світу

10.3. Специфіка економіки розвинутих країн

10.4. Основні риси країн з транзитивною економікою

10.5. Загальний характер економіки країн, що розвиваються

10.1 Національна економіка як об’єкт світової економічної системи

Національна економіка являє собою народногосподарський комплекс країни, що характеризується галузевою і територіальною структурою, системою управління та певними соціально-економічними відносинами. В узагальнюючому вигляді національна економіка може бути вираженою через економічний потенціал, який означає сукупну спроможність галузей народного господарства виробляти продукцію та здійснювати послуги. Економічний потенціал залежить від кількості трудових ресурсів і рівня їх кваліфікації, наявності сприятливих природних ресурсів, обсягу виробничих потужностей, рівня розвитку виробничої інфраструктури, ступеню розвитку науки й техніки.

Важливою ознакою економічного потенціалу країни є галузева структура економіки.

Останнім часом поширюється така схема галузевої структури: первинні, вторинні й третинні галузі. До первинного блоку (або сектору) належить сільське й лісове господарство, рибальство, видобувна промисловість. До вторинного — обробна промисловість й будівництво. Третинний блок охоплює сферу послуг. Іноді визначають ще й четвертинний — інформаційний — сектор, виокремлюючи інформаційні послуги з третього блоку.

З огляду на динаміку означених секторів в економічній науці поширилися уявлення про три типи економічного розвитку, що послідовно змінюють один одного: доіндустріальний (аграрний), індустріальний і постіндустріальний (інформаційний).

Кожна країна характеризується домінуючим соціально-економічним укладом і системою управління народним господарством. Сьогодні переважній більшості країн світу притаманна ринкова економіка, що передбачає функціонування виробництва за принципом попиту й пропозиції; функції уряду полягають в регулюванні економічного механізму з тим, щоб запобігти небажаним тенденціям в економіці країни і підсилити позитивні тенденції.

10.2. Регіональний та типологічний підходи до класифікації країн світу

Є декілька способів класифікації країн залежно від обраного критерію. Найчастіше користуються двома схемами: регіональною і типологічною, яка ґрунтується на критерії економічного розвитку.

Регіональний підхід полягає в групуванні країн за географічною ознакою. Виокремлюються великі регіони, які містять компактно розташовані країни, що мають спільні риси в природних умовах, особливостях історичного і культурного розвитку. Виходячи з цих критеріїв виокремлюються такі регіони: Західна Європа,. Центральна Європа. Східна Європа. Південно – Західна Азія. Центральна Азія. Південну Азію. Далекий Схід. Південно-Східна Азія. Австралія і Океанія. Північна Африка. Західна Африка. Східна Африка:. Північна Америка:. Латинська Америка.

Типологічний підхід до класифікації країн світу враховує, перш за все, дві основні характеристики: показники рівня економічного розвитку і соціально-економічну структуру країни. Крім того, береться до уваги динаміка економічного розвитку, ступінь відкритості економіки, орієнтація на демократичні перебудови.

Найбільш загальний характер має класифікація, запропонована ООН. Вона виокремлює такі групи країн:

• економічно розвинуті країни (іноді – індустріально розвинуті);

• країни, що розвиваються (з виокремленням нових індустріальних і найменш розвинутих країн);

• країни з транзитивною економікою;

• соціалістичні країни (або країни з командно-адміністративною економікою).

Щоб уникнути розмитості, невизначеності меж між різними типами, Всесвітній банк запропонував кількісний критерій, а саме, - душовий показник ВВП. За його схемою виокремлюються чотири типи країн:

• високорозвинуті країни (ВВП на душу населення понад 20 тис.дол.);

• країни вище середнього рівня розвитку (10-20 тис. дол.);

• країни нижче середнього рівня розвитку (5-10 тис. дол.);

• бідні країни (менше 5 тис.дол.).