Тема 1. Загальна рівновага за моделлю нових класиків

Mainstream – неоклассика та новее кейнсыанство.

Монетаристи

Причини виникнення монетаризму: післявоєнний підйом і стійке ек. зростання; значна тривалість ек. підйому (усі 50-ті рр.); виникла необхідність теорії, яка б пояснювала більш тривалі перспективи, що зумовило потребу введення в обіг поняття «ек. очікувань»; стрімкий розвиток середнього та малого бізнесу, що зробило ринки більш конкурентними, ціни більш еластичними, а відтак ринковий механізм стає більш ліберально спрямованим і нац. ек-ка отримує імпульс до саморозвитку.

Вихідні положення монетаризму: 1) формування заг. рівноваги через механізм гнучких цін; 2) ек. суб’єкти діють, спираючись на адаптивні очікування; 3) у монетаризмі відсутня так звана «грошова ілюзія» - суб’єкти реагують на зміни реальних, а не номінальних величин; грошам відводиться особлива роль – зміна грошової пропозиції може впливати на реал. обсяг в-ва ( ); 4) ідея природного рівня безробіття (само регульована ек-ка встановить рівновагу на рівні природного рівня безробіття).

Фундаментом монетаристських теорій є ідея адаптивних очікувань, які спираються на минулі значення змінних та коригуються з урахуванням помилок минулих прогнозів. Адаптивні очікування стосовно цін можна відобразити рівнянням:

- очікувані ціни поточного і попереднього періоду; - коефіцієнт коригування; ( ) – помилка в очікуваних цінах минулого періоду. Чим більше наближається до 1 (чим більше адаптовані), тим більше очікування тяжіють до попередніх змнних.

Ринок праці. З урахуванням адаптивних очікувань втілюється у моделі «помилка найманих працівників».

Наймані працівники помиляються в оцінці стану ринку праці, бо вони не усвідомлюють відразу зменшення реальної з.п. при зростанні цін. Підприємці падіння реальної з.п. усвідомлюють, тому вони збільшують попит на працю. Попит на ринку праці перевищує пропозицію і підприємці підвищують номінальну з.п. Робітники, що помиляються, сприймають зростання номінальної з.п. як реальної, що стимулює їх до збільшення пропозиції праці.

Ф-ція сукупної пропозиції. Виводиться на основі рівноваги ринку праці та виробничої ф-ції.

Розглядають коротко- і довгострокову S (SRAS і LRAS). На графіку ринку праці показано, що робітники, які керуються адаптивними очікуваннями, помиляються і під впливом зростання цін та подальшої помилки логіки найманих працівників збільшують пропозицію праці. На графіку виробничої функції ця помилка відповідає збільшенню пропозиції праці та відображається зростанням продукту ( ). На графіку товарного ринку показано зростання обсягу пропозиції і одночасне зростання рівня цін.

Монетаристи виходять із того, що таке зростання обсягу S може відбуватися лише тимчасово в короткому періоді (т.1 т.2 на SRAS). Довгостроковий період – період, в рамках якого люди можуть зрозуміти, що їх ошукали. Наслідком такого усвідомлення є вимога ↑-ти реальну з.п. У момент коли номінальна з.п. ↑-ся до такого рівня, що відбувається повернення до початкового рівня реальної з.п. проілюстровано зрушенням SRAS праворуч (SRAS₁ → SRAS₂) т.3 LRAS.

Ф-ія, що об’єднує т.1 і 2 є ф-ія LRAS (ф-ія довгострокової S), що є нееластичною за ціною, тобто паралельною осі Р.

Споживання та інвестиції. Особливість монетаризму полягає в тому, що споживання пояснюється на основі перманентного доходу (стабільний і передбачуваний у довгому періоді дохід, що формується з усіх форм активів). Він є ф-ією таких змінних: К- фіз. капітал, Н – людський капітал. Перманентний дохід також може змінюватися, але його коливання є меншими, ніж у поточного доходу за рахунок тимчасового доходу.

Зв’язок між перманентним та поточним доходом:

Чим краще діє адаптація (чим ближче до 1), тим більшою мірою поточний дохід наближається до перманентного. У монетаризмі розрізняють постійне споживання, що є ф-єю перманентного доходу, та поточне споживання. Вони залежать від схильності до споживання у довгому періоді. Централ. ідея монетаризму стосовно споживання полягає в тому, що у довгому періоді обсяг споживання залишаться незмінним.

С_t – поточне споживання

Ф-ія інвестицій. Інвестиції у монетаризмі розглядаються у рамках «монетарного імпульсу» - реакція ек-ки на зміну пропозицію грошей.

Монетаристи особливо х-ють ф-ію попиту на гроші: вони виходять з того, що попит на гроші змінюється під впливом різних форм активів.

У- дохід; М – к-сть грошей в обігу; В – обсяг цінних паперів; Н – людський капітал; К – фіз. капітал.

Передбачається, що всі форми активів є рівноцінними. «Монетарний імпульс» в ек-ці діє через 2 ефекти: ефект багатства (діє завдяки тому, що ↑-ня маси грошей в обігу ↑-є перманентний дохід) та ефект заміщення (виражається в тому, що ↑-ня пропозиції грошей ↓ їх MU та спричиняє ↑-ня інших форм активів). Оскільки фіз. капітал є однією з форм багатства, яка приростає за рахунок інвестицій, то зміна грошової пропозиції впливає на інвестиції ( ).

На графіку 1 показано, що у короткому періоді змінюється пропозиція грошей, але %-ва ставка не встигає відреагувати на цю зміну. Під впливом ↑-я пропозиції грошей ↑ перманентний дохід і відтак діє ефекти багатства ( ). Під впливом ефекту багатства ↑ попит на всі види активів, включно з попитом на гроші. Тому ф-ія попиту на гроші зміщується праворуч (т.1→т.2, ). Додатковий попит на альтернативні до грошей форми. активів породжує ↑-я цін цих активів та відносне ↓-я їхньої дохідності (М↑→І↑→і↓).зростанням інвестицій показано на графіку правостороннім зрушенням ф-ії попиту на інвестиції від .

Зв’язок інфляції та безробіття. Крива Філіпса. : - фактичний темп інфляції, - очікуваний темп інфляції; - фактичний рівень безробіття; - природний рівень безробіття; - коефіцієнт чутливості (адаптації) інфляції до відхилень фактичного рівня безробіття від природного рівня.

Особливості кривої Філіпса у монетаризмі: ↑-ня інфляції тут не є платою за ↓-ня рівня безробіття, натомість зміна безробіття представляється як результат відхилення фактичної інфляції від очікуваної. У монетаризмі немає стійкої кривої Філіпса з від’ємним нахилом, а є система кривих Філіпса.

Заг. ек. рівновага за монетаристами: рівновага показана як взаємодія с-ми ринків. Для ілюстрації механізму формування заг. ек. рівноваги показується перехід від одного стану до іншого у короткому періоді. Для ілюстрації того, як відновлюється заг. рівновага використана ідея монетарного імпульсу. Логіка взаємодії ринків спирається 2 фундаментальні засади монетаризму: адаптивні очікування та перманентний дохід.

Пояснення до с-ми графіків: перехід від т.1 до т.2 означає, що в результаті ↑-ня к-сті грошей формується інша структура багатства: ↑-ся попит на цінні папери та на інвестиції. Оскільки інвестиції – це частина сукупного попиту, то їх ↑-ня за інших рівних умов викликає ↑-ня цього попиту ( ).↑-ня сукупного попиту викликає ↑-ня заг. рівня цін. Унаслідок ↑-ня заг. рівня цін на товарному ринку починає діяти помилка найманих працівників, що призводить до того, що у короткому періоді під впливом адаптивних очікувань пропонується більше праці і створюється більше продукту