Регіональна політика єс.

Спільна регіональна політика була спрямована на допомогу найбіднішим регіонам з метою піднесення їх економічного потенціалу і конкурентоспроможності на спільному ринку.

У 2000 р. в спільній регіональній політиці було виділено три пріоритетні цілі (дві регіональні і одна функціональна).

1. Підтримка найбідніших регіонів. Це регіони, в яких рівень ВНП на душу населення складає менше 75% середнього ВНП на душу на­селення в ЄС. Сюди також зараховують найвіддаленіші від центру ЄС регіони, такі як Французькі заморські департаменти, Азорські остро­ви, Канари. Перелік таких регіонів визначає Європейська Комісія за погоджененням держав-членів.

2. Підтримка регіонів, в яких відбуваються процеси економічної реструктуризації в промисловій сфері, в сільській місцевості, урбанізо-ваних регіонах та регіонах, залежних від кризи в сфері рибальства.

3. Забезпечення адаптації і модернізації політик, систем освіти і зайнятості. Тут беруть до уваги тільки ті регіони, на яких не розпо­всюджуються цілі 1 і 2.

Розподіл коштів ЄС на програми залежить від цілей. Для цілі 1 кошти ЄС становлять максимально 75% всіх пердбачених витрат. Якщо регіон знаходиться на території держави, яка має отримува­ти допомогу з Інтеграційного фонду, допомога ЄС може зрости до 80% (для віддалених регіонів Греції - до 85%). Рівень допомоги ЄС з структурних фондів для цілей 2 і 3 складає максимально 50% всіх видатків програми.

Головні принципи регіональної політики.

Принцип програмування розвитку. Розробка стратегічних планів є однією з найважливіших умов отримання зовнішньої допомоги збоку ЄС. ЄС протегує такі дії, які можуть принести користь у вирішенні ключових проблем суспільства, а не якісь окремі поодинокі проек­ти, які можуть бути надзвичайно цікавими, але тільки поверхнево пов'язуються з реальними труднощами регіонів. Наприклад, ситуація в найбідніших регіонах, які отримували великі суми коштів, не надто змінилася на краще. Як висновок, з'явилася думка, що питання про фінансову допомогу повин­но підніматися знизу. Тобто регіони повинні самі розробляти плани та програми розвитку, до реалізації яких залучати місцеві засоби та частково засоби ЄС, як допоміжні.

Принцип партнерства означає обов'язкове погодження всіх положень на усіх етапах процедури про­грамування, від розробки плану регіонального розвитку аж до їх спів-фінансування, реалізації, контролю та оцінки впливу на регіональний розвиток. Партнерами в цій процедурі повинні бути як представники органів державної влади, так і представники суспільно-економічного оточення, інвесторів, банківських інституцій, профспілок та ін.

Принцип координації Стосується таких трьох проблем:

1. Зінтегрованого використання усіх доступних фінансових інстру­ментів.

2. Координування Комісією регіональних політик країн-учас-ниць.

3. Прагнення гармонійного розвитку європейського простору.

Координація регіональних політик країн-учасниць проводиться на засадах прийнятої в 1979 р. системи контролювання рівня регіональної допомоги.

Принцип концентрації - найголовніший у європейській струк­турній політиці. Його метою є концентрація діяльності та засобів на пріоритетах, які мають основне значення для суспільно-економічної згуртованості Європи

Принцип додатковості пов'язаний із способом фінансування пріоритетних цілей.

Принцип додатковості було впроваджено, щоб зарадити роз­повсюдженій практиці урядів держав-учасниць (особливо Франції і Великобританії) «рефінансування» національних видатків на ре­гіони за рахунок фондів Спільноти.

Принцип субсидіарності означає, що конкретна держава відпо­відає сама за регіональний розвиток своїх територій, а ЄС виконує допоміжну роль у цьому.

У діяльності Єврокомісії ця засада означає, що Спільноти роз­починають діяльність тільки тоді, коли якісь починання у даній сфері не можуть бути реалізовані самими державами-учасницями, а з огляду на рівень дій чи їх результати краще їх реалізовувати на рівні Спільнот. Особливу роль в реалізації засади субсидіарності має Комітет Регіонів, який дбає про визнання ролі місцевих органів влади в управлінні ЄС.

Принцип компактності і згуртованості полягає у відповід­ності та співіснуванні регіональної політики з іншими політиками ЄС, перш за все з положеннями ЄС, які стосуються політики охо­рони конкуренції, охорони навколишнього середовища і рівності шансів для жінок і чоловіків. Держави-учасниці повинні проводити і координувати свої економічні політики в такий спосіб, щоб вони сприяли зменшенню різниць в рівнях розвитку окремих регіонів.

Принцип оцінки і контролю. Реалізація регіональних програм державами-членами зазнає особливого регулювання з боку ЄС. Кож­на операційна програма детально піддається моніторингу і оцінці від моменту подачі заявки, під час реалізації програми і після її закінчення.