1. Внаслідок ушкодження нирок:

а) паренхіми (ренальні)- гломерулонефрит, пієлонефрит;

б) звуження судин (вазоренальні) - вроджені звуження, атеросклероз судин.

2. Ендокринна гіпертонія внаслідок ураження:

а) гіпофіза (хв. Іценко-Кушинга);

б) щитоподібної залози (тіреотоксикоз);

в) наднирників (с-дм Кона, Іценко-Кушинга та ін.).

3. Ятрогенні (медикаментозні):

а) прийом гормональних контрацептивів;

б) прийом глюкокортикоїдів.

4. Гемодинамічні гіпертонії:

а) повна аV - блокада;

б) атеросклероз аорти (у людей похилого віку);

в) коарктація аорти.

5. Нейрогенні або центральні при ураженні ЦНС:

а) травмою;

б) пухлиною;

в) інфекцією.

Клінічна картина

Основним клінічним симптомом артеріальної гіпертензії є підвищення АТ.

Норма - 100-139/60-89 мм рт. ст.

АТ - 140-/90 мм рт. ст. і вище - артеріальна гіпертензія.

1. В початкових стадіях часто безсимптомний перебіг.

2. Проявами гіпертонічної хвороби можуть бути головні болі, головокружіння, миготіння мушок перед очима, серцебиття, швидке втомлюваність.

3. При розвитку ускладнень артеріальної гіпертензії клінічна картина буде залежати від характеру ускладнень.

Огляд: при неускладненій артеріальній гіпертензії в більшості випадків малоінформативний.

Пальпаторно - в пізніх стадіях - ознаки недостатності кровообігу (набряки, збільшення печінки).

Перкуторно - в ІІ-ІІІ ст. АГ поширення меж серця вліво.

Аускультативно - акцент ІІ тону над аортою.

Внаслідок підвищення артеріального тиску ряд органів і систем мусять працювати з підвищеним навантаженням, що призводить до дистрофічних змін в них. Для визначення характеру і ступеня вираженості цих змін необхідно провести реєстрацію ЕКГ, дослідження сечі, УЗД нирок, консультацію у невропатолога, офтальмолога. Метою цих досліджень є виявлення:

Серце - гіпертрофія лівого шлуночка, порушення нормальної провідності серця, розвиток інфаркту міокарда;

Очне дно - зміни судин (ангіопатії, тромбоемболії);

Нирки - мікроальбумінурія, гіперкреатинемія, в пізніх стадіях - нефросклероз, хронічна ниркова недостатність (первинно зморщена нирка);

ЦНС - енцефалопатія, гострі порушення мозкового кровообігу.

Класифікація АГ.

Стадії АГ:

1. Функціональна - відсутність органічних змін в органах-мішенях;

2. Органічних змін - наявність однієї, або декількох ознак, обумовлених підвищеним АТ: гіпертрофія лівого шлуночка, ангіопатії сітківки порушення функції нирок (мікроальбумінурія, гіперкреатинемія), атеросклероз аорти;

3. Ускладнена АГ - наявність дистрофічних змін в органах-мішенях (нефросклероз ХНН, інсульт, енцефалопатія, І.М....)

По перебігу:

N-139/89 мм рт. ст.

а) М’яка АТ 140-179/90-104 мм рт. ст.

б) Помірна - 180-219/105-114 мм рт. ст.

в) Тяжка понад 220/114 мм рт. ст.

г) Ізольована систолічна АГ (раніше церебральна): систолічний АТ більше 140 мм рт. ст., а діастолічний АТ в нормі.

Виставляючи діагноз гіпертонічної хвороби небхідно дотримуватися слідуючого порядку:

Гіпертонічна хвороба, стадія, перебіг, ускладнення.

Кризи:

Гіпертонічний криз - це раптове різке підвищення артеріального тиску, яке загрожує життю пацієнта.

В деяких країнах (зокрема США), гіпертонічним кризом прийнято вважати такий стан, коли в загальному стані пацієнта є ускладнення зі сторони органів-мішеней: транзиторна ішемічна атака, стенокардія, госра лівошлуночкова недостатність, аритмія, та ін.

Такий підхід

Клініка кризу: головна біль, головокружіння, порушення зору, нудота, блювота, болі в ділянці серця, серцебиття, психоемоційне збудження.

По особливості перебігу:

3. Виникає у хв. з трив. перебігом АТ.

Нарост. сильні головні болі, блювота, в'ялість, соливість,

Зміни ЕКГ.

Ускладнення кризів: інсульт, набряк легень (гостра лівошлункова недостача)

Типи кризів:

І. Тип - гіперкінетичний (адреналовий) - внаслідок викиду адреналіну з наднирників.

Розвивається переважно у молодих пацієнтів. При огляді пацієнтів часто гіперемія обличчя, збудження, пітливість (студент на іспиті!). Скарги на пульсуючі головні болі, болі за грудиною і в ділянці серця, серцебиття. Характеризується тахікардією, різко підвищується систолічний тиск до - 220 мм рт. ст. і більше, при незначному зростанні діастолічного (різниця пульсового тиску велика).

ІІ. Тип - гіпокінетичний (норадреналовий, водно-сольовий, судомний) - за рахунок підвищення опору периферичних судин та затримки води і натрію в організмі.

Розвивається переважно у пацієнтів з тривалим перебігом гіпертонічної хвороби. Переважають симптоми енцефалопатії: сильні головні болі, блювання, сонливість, спутаність свідомості, набряклість обличчя.

Початок кризу поступовіший, йде переважно підвищення діастолічного АТ.

ІІІ. Тип - змішаний (еукінетичний)

Гіпертонічні кризи є однією з основних причин розвитку ускладнень, які призводять до інвалідизації пацієнтів. Тому запобігання їх виникнення і своєчасна допомога при кризі відіграє значне місце в роботі медичного працівника.

Додаткові методи дослідження при гіпертонічній хворобі:

1. Для виключення симптоматичних артеріальних гіпертензій обстеження, які дають змогу виключити ті чи інші захворювання, що призводять до вторинної гіпертензії.

2. ЕКГ.

3. Дослідження сечі.

Лікування артеріальної гіпертензії

Основна мета лікування АГ - нормалізація АТ до рівня 140/90 мм рт. ст. Винятком є особи, які реагують на зниження АГ появою симптомів гіпоперфузії (зменшення кровопостачання) життєво важливих органів. Тактика ведення хворих з АГ залежить від рівня АТ і факторів ризику. Рекомендації зі зміни способу життя необхідно давати всім хворим незалежно від медикаментозної терапії.

Немедикаментозне лікування

• зменшення надмірної маси тіла;

• збільшення аеробної фізичної активності, динамічні вправи протягом 30-45 хвилин 5 днів на тиждень;

• обмеження вживання кухонної солі до 3 г на добу;

• відмова від паління;

• зменшення вживання насичених жирів і холестерину;

• обмеження вживання алкоголю;

• психоемоційне розслблення.

Використання вказаних заходів з модифікації способу життя сприяє зменшенню на 50% ризику виникнення нових випадків АГ і зниженню підвищеного АТ на 6-8 мм рт. ст.