26. Структура процесу криміналістичної ідентифікації.

Суть процесу ідентифікації за матеріальним відображенням - у порівнянні ознак і властивостей об'єкта, що ідентифікується, з ознаками та властивостями, відображеними на ідентифікуючому (одному або кількох) об'єкті. Ідентифікую­чими об'єктами, як правило, бувають предмети - носії слідів злочину, виявлені на місці події, а також одержані в ході слідчих дій. Такі об'єкти становлять зразки для дослідження, наприклад, почерку, ходи тощо.

Ідентифікація за матеріальним відображенням проводиться шляхом при­значення судової експертизи.

Суть ідентифікації за ідеальними відображеннями - слідами пам'яті (уяв­ними образами) - у порівнянні мисленого образу з реальним об'єктом, що пред'являється особі. Ідентифікація проводиться слідчим шляхом: пред'яв­лення для пізнання людей, трупів, предметів, тобто будь-яких об'єктів матері­ального світу. Пред'явлення більшості сипких і рідких об'єктів практично мож­ливо, однак результати такого пізнання складають встановлення не тотожності, а лише групової належності. Методика експертного дослідження при іденти­фікації включає такі етапи (стадії): а) огляд представлених об'єктів - такого, що ідентифікується, та ідентифікуючих; б) окреме дослідження кожного об'єкта; в) порівняльне дослідження; г) формування та оцінка комплексу ознак, що збігаються, і підготовка висновку. При порівнянні використовують такі прийоми: порівняння, накладення та поєднання.

Висновки експерта можуть бути сформульовані у трьох видах:

1) підтвердження тотожності шуканого об'єкта, що ідентифікується;

2) встановлення групової належності у вигляді схожості, однорідності або належності об'єкта до певної групи, роду, виду, класу;

3) певний висновок у вигляді статистичної (кількісної) характеристики ознак, що збігаються, в об'єктів, які порівнюються.

27. Стадії ідентифікаційного дослідження.

Процес (процедура) ідентифікаційного дослідження за матеріально-фіксованими відображеннями охоплює наступні стадії та їх етапи:

I стадія – попереднє дослідження, утворене етапами:

1. ознайомлення з матеріалами;

2. з”ясування завдань;

3. загальний огляд об'єктів, що підлягають ідентифікації і тих, якими буде проводитись ототожнення;

4. роздільне дослідження.

II стадія – детальне дослідження, утворене етапами:

1. виявлення, аналіз і дослідження ознак;

2. експертний дослід (факультативний етап) (наприклад, сліди бойка та зуба викидувача (зачіпки) відтворюються шляхом виконання експериментальної стрільби з ототожнюваної (шуканої) зброї);

3. порівняльне дослідження, яке можу здійснюватись трьома способами:

1) – зіставленням;

2) – суміщенням;

3) – накладенням.

Зіставлення – коли порівнювані об'єкти розташовуються поряд так, щоб можна було одночасно спостерігати їх ознаки.

Порівняння здійснюється або шляхом безпосереднього зіставлення ознак ідентифікованого і ідентифікуючого, або шляхом проектування ознак, що порівнюються на один екран чи розміщення їх в одному полі мікроскопа.

Суміщення – коли порівнювані об'єкти розміщуються в одному полі так, щоб ознаки одного об'єкта становили продовження ознак іншого.

Даний спосіб частіше за все застосовується для порівняння слідів ковзання, що є чередуванням борозенок і валиків.

Суміщення можна здійснювати шляхом розрізання зображень ознак, що порівнюються, за однаковими лініями та поєднаннями розрізаних частин за ознаками, що збігаються.

З цією метою застосовують спеціальні прилади – порівняльні мікроскопи (МСК-1, МС-51).

Накладення – коли порівнювані об'єкти розміщують так, щоб вони контактували один з одним і щоб їх можна було спостерігати в прохідному світлі (“на просвіт”).

Для цього загальне зображення об'єктів переносять на прозорий матеріал скло, плівка) і, накладаючи один на одного досліджують їх форму, розміри і розташування ознак у прохідному світлі.

Таким чином встановлюють дописки і вставки на окремих документах, виконані через копіювальний папір в одну закладку.

Для застосування накладення в експертній практиці сконструйовано спеціальний прилад оптичного накладення (“ПОН”).

Головною умовою об'єктивності ідентифікаційного дослідження і обґрунтованості висновків є порівнянність ознак і властивостей об'єктів за формою й станом.

Тому згідно з методикою дослідження матеріал, що порівнюється, повинен відповідати таким вимогам:

- зразки мають бути одержані на однаковому або схожому копіювальному матеріалі ототожнюваного об'єкта;

- порівнювані об'єкти мають бути зафіксовані в одному масштабі, ракурсі та освітленні;

- вираженість ознак, що порівнюються, повинна мати однаковий рівень деталізації (мікроскопічний, макроскопічний, молекулярний, генний тощо);

- ознаки, що зберігаються, мають показувати однакові результати за різних способів і засобів порівняння.

III стадія – оцінка результатів і формулювання висновків, які можна класифікувати на види:

- За природою на:

а) стверджувальні (що стверджують факт тотожності);

б) заперечувальні (що виключають тотожність).

- За формою вираження на:

а) категоричні (достовірні);

б) імовірні (припускні).

- За характером відносин між об'єктом дослідження і тим, що стверджується (або заперечується) на підставі процесу ідентифікації на:

а) ассерторичні;

б) проблематичні;

в) розмежувальні;

г) умовно-визначені.

Ассерторичний висновок констатує факт, що мав місце в дійсності. Наприклад,: “... куля вистрілена у стволі пістолета Макарова №...”, або “... рукописний текст у документі виконано гр. Н.” тощо.

Проблематичні висновки містять припущення можливості існування певного факту в минулому. Наприклад, можливість пострілу із мисливської зброї без натискування на спусковий гачок; можливість відмикання замка відмичкою.

Розмежувальні – допускають рівну можливість залишення відображення одним із двох об'єктів, заперечуючи всі інші об'єкти однорідні з ними.

Звичайно, що до такого висновку наприклад експерт приходить тоді, коли наявні вочевидь два надзвичайно схожих об'єкти: дві особи з дуже подібними (схожими) почерками; фотографії близнят.

Умовно-визначені висновки формулюються тоді, коли судження експерта будується за відсутності у нього інформації про фактори, що можуть впливати на кінцевий результат (досліджуваний факт).

Так, вирішуючи питання про дистанцію пострілу, виконаного із мисливської зброї, експерт розглядає різні варіанти у залежності від того, як було заповнено патрон (спосіб вводу і вага пороху, кількість і розмір дробинок, використання пижів, спосіб упакування тощо).

IV стадія (характерна для експертної ідентифікації) – оформлення матеріалів дослідження утворена етапами:

1. упорядкування (складання) висновків;

2. оформлення додатків (фототаблиць, інших матеріалів).