25. Ідентифікаційні ознаки, їх властивості і види.

Комплекс ознак, що сприяє отриманню необхідної й достатньої уяви про ідентифікований та ідентифікуючий об'єкт, називають ідентифікаційними ознаками.

Такими можуть бути ознаки зовнішньої будови предмету, або його внутрішніх властивостей (хімічний склад, щільність, твердість, електропровідність тощо).

Окрім цього, ідентифікаційні ознаки можуть бути перетвореним відображенням властивостей об'єкту ідентифікації. Наприклад, ототожнення людини за почерком уявляє собою ідентифікацію за ознаками, що містяться у рукописному тексті й відображають систему рухових навиків, які сформувалися у конкретної людини для письма.

Для результативного ототожнення ідентифікаційні ознаки повинні відповідати певним вимогам або властивостям:

1) бути оригінальними, специфічними або дискретними (тобто, наскільки ознака специфічна, оригінальна, конкретно зовні виражена і наскільки повно й точно відображає властивість (певну) об'єкту, настільки вона неспростовно підтверджує тотожність об'єкту. Наприклад, родима пляма, шрам тощо.

2) бути здатною до відтворення, тобто до багаторазового відображення (наприклад, малюнок папілярного узору у відбитку пальця).

3) наявність чіткої вираженості ознаки, її яскравість, очевидна примітність (косоокість, великий ніс, криві зуби тощо);

4) простота виявлення ознаки;

5) відносна стійкість, оскільки всі об'єкти матеріального світу з часом або у залежності від умов використання, зберігання тощо – видозмінюються.

Ідентифікаційні ознаки можуть бути класифіковані за різними критеріями:

1. За відношенням до об'єкта в цілому:

а) загальні (групові) ознаки – відображають найбільш суттєві, постійні властивості об'єктів або груп об'єктів: форма, розмір, колір, функціональну належність. Наприклад, за структурою паперу встановлюють завод-виготовлювач або ж за загальними ознаками машинописного тексту (наповненість і форма шрифту, розмір шрифту, величина кроку головного механізму, величина інтервалів тощо) можна встановити модель друкарської машинки тощо.

б) окремі – специфічні для конкретного об'єкта ознаки, за якими можна виділити цей об'єкт із групи однорідних об'єктів та ідентифікувати його (наприклад, щодо машинописного тексту – за вертикальним нахилом знаків, рівнем деформації площини знаку, характером зношеності, нерівностями рядкової лінії та ін. – встановлюють конкретну друкарську машинку, якою було виготовлено текст).

ІІ. За структурною природою:

а) внутрішні ознаки;

б) зовнішні.

ІІІ. За характером встановлення ознак:

а) якісні (атрибутивні) – визначаються якісними характеристиками. Наприклад, якісна характеристика типу і виду папілярного узору: завитковий круговий; завитковий простий чи складний; петлевий ульнарний чи петлевий радіальний тощо; характеристика форми знаряддя злому: прямокутна форма сліду – відтиску від леза стамески; характеристика способу написання літери (лівоокружне, правоокружне та ін.);

б) кількісні ознаки – виражаються числовими величинами, за якими встановлюються розмір сліду, кількість нарізів у каналі ствола зброї, нахил цих нарізів, розмір шрифту друкарської машинки тощо.

IV. За причинами виникнення:

а) закономірні (необхідні) – ті в яких проявляється сутність об'єкта без них об'єкт не був би тим, чим він є. Наприклад ознаки пістолета, гвинтівки як вогнепальної зброї.

б) випадкові – які не характеризують сутність предмета, носять випадковий характер, хоча виникли під дією закономірних факторів (наприклад, нерівності в каналі ствола пістолета, закономірно залишають на кулі слід у вигляді трас – потертостей тощо).

V. За походженням:

а) власні;

б) набуті.

VІ. За зв'язком з іншими ознаками:

а) залежні;

б)незалежні.

VІІ. За тривалістю періоду, протягом якого ознака характерна для об'єкта:

а) стійкі;

б) відносно стійкі.

VІІІ. За кількістю об'єктів, яким притаманні однакові ознаки:

а) родові (групові) ознаки;

б) індивідуальні.

ІХ. За значенням (роллю) в ідентифікаційному процесі:

а) ті, які потрібно ідентифікувати (шукані, пізнавальні);

б) ті, яким ідентифікують (ідентифікуючі).