2. Екзамени і заліки

Оцінка знань студентів у вигляді екзаменів в університетах Європи встановилася давно (від лат. – випробування). Одні екзамени служили формою завершення навчальних занять, інші призначалися для перевірки підготовленості до зайняття тих чи інших посад, до виконання відповідних функцій. Такі екзамени в різних країнах отримали назву державних. У Росії перші екзамени державного характеру були введені за Петра І.

Екзамени проводяться відповідно до затвердженої програми курсу. Програма – це обов’язковий документ, який визначає обсяг вимог до студента на екзамені. Студент користується програмою до екзамену і має право на користування нею під час екзамену.

Екзаменаційні білети можуть складатися або не складатися на розсуд екзаменатора. Але весь перелік екзаменаційних питань студентам повинен бути відомим.

У практиці вузів встановлено, що для підготовки відповіді на екзамені студенту відводиться 30-50 хв. З окремих предметів за рішенням кафедр екзамен може проводитися письмово.

Завдання викладача на усному екзамені полягає в тому, щоб уважно слухати студента, даючи йому можливість повністю викласти підготовлене питання. Тільки в тому випадку, якщо студент відійшов у сторону від поставленого питання, якщо відповідає не по суті, екзаменатор вправі спробувати направити його на потрібний шлях.

Не можна забувати, що студент досить часто починає відповідь з великого вступу, бажаючи показати свою ерудицію, а інколи прагнучи за цим вступом приховати недостатню підготовку. Екзаменатор вправі в таким випадках дати студенту пряму вказівку на необхідність приведення відповіді у відповідність з екзаменаційним питанням. Інколи можна переключити студента на пряму відповідь додатковим запитанням. Якщо ж і після цього він продовжує взяту лінію, це, безсумнівно, свідчить про його недостатню підготовку до цього питання. Тоді, очевидно, доцільно зупинити відповідь на це питання і перейти до відповіді на наступне питання. При всіх умовах необхідно вислухати студента з усіх екзаменаційних питань, з одного боку, для того, щоб у екзаменатора не було сумнівів щодо підготовленостістудента, а з другого – для того, щоб сам студент впевнився у своїй непідготовленості і внутрішньо прийняв незадовільну оцінку екзаменатора, якщо заслужив її.

Досвід показує, що для судження про успішність студента і його вміння викладати думки, як правило, достатньо відповідей на екзаменаційні питання білета чи на питання, поставлені викладачем в усній формі до початку екзамену, якщо він проводиться без білетів. Як правило, більшість екзаменаторів цим і обмежується, Але нерідко викладач вважає необхідним поставити ще й додаткові питання.

Додаткові питання ставляться у наступних випадках:

1) коли відповідь студента виявилася недостатньо повною, чіткою і ясною; коли упущені суттєво важливі аспекти питання; коли у відповіді містяться помилки;

2) коли відповідь на питання білета не викликає твердої впевненості екзаменатора в достатності знань студента;

3) коли з тих чи інших причин у екзаменатора виникли сумніви в самостійності підготовки відповіді;

4) коли в результаті всіх прослуханих відповідей екзаменатор коливається у визначенні оцінки знань: відмінно чи добре, добре чи задовільно, задовільно чи незадовільно.

Тривалість екзамену одного студента ні в якому разі не може перевищувати 15-20 хвили, так як на групу з 20-25 чоловік повинно витрачатися не більше 7-9 годин. Це необхідно вважати законом для кожного викладача, яку б дисципліну він не читав. Справа в тому, що при більш короткочасних екзаменах неможливо вияснити глибину знань кожного студента. Екзамени тривалістю 12-15 годин на одну групу з 25 чоловік взагалі недопустимі, оскільки на них змучуються і екзаменатор і той хто екзаменується.

Опитування студентів протягом 30-40 хвилин свідчить про безсилля педагога у формулюванні питань, про його невміння вести екзамен. Якщо він сам все формулює чітко і ясно, то і студенти привикають до того ж. У такому випадку, навіть 10 хвилин достатньо, щоб скласти правильну думку про знання студентів. Дуже тривалий екзамен приводить до перевтомлення студентів, у результаті вони можуть забути і не відповісти навіть на ті питання, які знали добре. Екзамен у цьому випадку буде проходити не в формі спокійної бесіди, а в формі постійної постановки питань з боку викладача. Без додаткових питань студент уже не може розказати послідовно навіть той розділ науки, який добре знав на початку екзамену.

На екзамені повинна бути дружелюбна атмосфера. Викладач всіма засобами показує, що його мета всесторонньо виявити знання студентів, а не прагнення довести його незнання. Екзамен проходить у вигляді бесіди двох спеціалістів однієї галузі.

Література:

Фарбер И.Е. Очерки вузовской педагогики. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1984. – С. 230-248.

Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. Метод. посіб. для студентів магістратури. – К.: Центр. навч. літератури, 2003. – С. 176-197.

Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – С. 415-441.

Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. / За ред. З.Н.Курлянд. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2005. – С. 146-152.

Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: Академвидав, 2006. – С. 213-231.

Гронлунд Норман Е. Оцінювання студентської успішності. Практ. посіб. – К.: Навч.-метод центр “Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні”, 2005. –Р. 2, 9, 10.

Д О Д А Т К И

Навчальна програма курсу

“Методика викладання юридичних дисциплін”