Тема 6. Система оцінювання знань студентів з юридичних дисциплін

1. Поняття, функції та принципи оцінювання знань студентів

І в сучасній вузівській педагогіці, і в практичній діяльності вузівських педагогів широко використовується термін “контроль за навчальною діяльністю студентів”. Неможливо не погодитись із думкою А.І.Кузьмінського, що в цьому проявляються “рудименти авторитарної педагогіки доби тоталітаризму, коли контроль був ледь не самоціллю, коли все й усі контролювали, перевіряли, карали”. В демократичному суспільстві, безумовно, потрібні інші підходи.

Оцінювання результатів навчальної діяльності студентів було й залишається складною проблемою. Важливу роль в її вирішенні відіграє чітке усвідомлення взаємопов’язаних понять: “критерії оцінки” і “норми оцінки”.

Критерії оцінки – це ті параметри, відповідно до яких викладач оцінює навчальну діяльність студентів.

Норми оцінки – це показники, на які опирається викладач при виставленні оцінки.

Під оцінкою успішності студентів розуміють систему показників, які відображають їх знання та вміння. Іншими словами оцінку можна розглядати як визначення ступеня засвоєння знань, умінь та навичок відповідно до програмних вимог.

Оцінка включає в себе бал тобто цифрову чи іншу символічну (словесну) форму вираження та фіксації оцінювання успішності, певні оцінювальні судження (коротку характеристику результатів учіння, їх позитивних моментів і недоліків).

Процес аналізу й оцінювання навчальної діяльності студентів передбачає реалізацію наступних функцій: діагностичної, навчальної, виховної, контрольної, коригувальної, стимулюючої, розвиваючої, прогностичної.

Навчальна функція виявляється в забезпеченні зворотного зв'язку як передумови підтримання дієвості й ефективності про­цесу навчання, в якому беруть участь два суб'єкти – викладач і студент. Тому система навчання може функціонувати ефективно лише за умов дії прямого і зворотного зв'язків. У переважній більшості випадків у процесі навчання добре проглядається прямий зв'я­зок (викладач знає, який обсяг має сприйняти й усвідомити сту­дент), але складно, епізодично здійснюється зворотний зв'язок (який обсяг знань, умінь та навичок і як засвоїв студент).

Дію цієї функції можна показати схематично:

Діагностична функція аналізу й оцінювання знань, умінь та навичок передбачає виявлення прогалин у знаннях студентів. Процес учіння має форму концентричної спіралі. Якщо на ниж­чих рівнях учіння трапилися прогалини, то буде порушена зако­номірність спіралевидної структури учіння. Тому так важливо своєчасно виявити прогалини, працювати над їх усуненням і лише потім рухатися далі.

Стимулююча функція аналізу й оцінювання навчальної діяльності студентів зумовлюється психологічними особливостя­ми людини, що виявляється в бажанні особистості отримати оцін­ку результатів своєї діяльності, зокрема навчальної. Це виклика­но ще й тим, що під час навчання студенти щоразу пізнають нові явища і процеси. Значна частина студентів не може (або не бажає) об'єктивно оцінити рівень, якість оволодіння знаннями, вміння­ми та навичками. Викладач же зобов'язаний допомогти студентам усвідомити якість і результативність навчальної праці, що психо­логічно стимулює їх до активної пізнавальної діяльності та ін.

Виховна функція полягає у впливі аналізу й оцінки навчаль­ної діяльності на формування в студентів низки соціально-пси­хологічних якостей: організованості, дисциплінованості, відпо­відальності, сумлінності, працьовитості, дбайливості й охайності, наполегливості та ін.

Розвиваюча функція виявляється в тому, що студент, отри­мавши оцінку, відчуває бажання і потребу в активізації пізнаваль­ної діяльності. Це стимулює особистість до розвитку психічних властивостей і процесів – волі, уваги, мислення, мовлення та ін.

Коригувальна функція полягає у тому, що на основі виявле­ного рівня знань, умінь і навичок, утруднень, недоліків, причин неуспішності вживаються заходи щодо усунення прогалин у знан­нях і компетенціях.

Прогностична функція – викладач отримує дані для оцінки результатів своєї праці, методики, для подальшого їх удоскона­лення. Оцінювання результатів навчальної діяльності студента допомагає йому скоригувати, поліпшити свою навчальну роботу.

Контрольна функція дає можливість визначити рівень знань, умінь, навичок і компетенцій студента, забезпечити об'єк­тивність оцінювання, підготуватися до засвоєння нового навчаль­ного матеріалу.

Основні принципи оцінки знань студентів визначаються метою навчально-виховного процесу у вузах, а також об'єктивними закономірностями педагогічного процесу в них. Це, насамперед:

1. Принцип індивідуального характеру оцінки знань студентів.

2. Принцип системності оцінки знань.

3. Принцип тематичності.

4. Принцип диференційованої оцінки успішності навчан­ня студентів.

5. Принцип єдності вимог викладачів до студентів.

6. Принцип об'єктивності.

Принцип індивідуального характеру оцінки знань студентів передбачає індивідуальну роботу викладача з кожним студентом.

Принцип системності оцінки знань вимагає здійснення контролю протягом усього періоду навчання сту­дента у вузі.

Принцип тематичності передбачає оцінку навчальної діяльності студентів не тільки за її кінцевими результатами за семестр чи навчальний рік, а й за кожною темою чи найважливішими темами курсів, що вивчаються.

Принцип диференційованої оцінки успішності студентів передбачає здійснення її на основі визначення однакових рівнів засвоєння знань.

Принцип єдності вимог викладачів до студентів передбачає врахування кафедрами і викладачами діючих загальнодер­жавних стандартів з підготовки спеціалістів. Викладачі зобов'язані ставити єдині вимоги до аналізу й ходу вивчення і оцінки засвоєння майбутніми спеціалістами навчально-програмного матеріалу в цілковитій відповідності з кваліфікаційними характеристиками, чин­ними навчальними планами і програмами.

Принцип об'єктивності передбачає постійну увагу викла­дача до підтримання необхідного рівня підготовки майбутніх спеціалістів, до систематичного аналізу результатів міжсе­сійного контролю і показників успішності з метою своєчас­не п здійснення заходів для поліпшення організації і змісту навчально-виховного процесу.

Чи можна сформулювати загально дидактичні критерії оцінки знань, не рахуючись з особливостями окремих наук? Можна і потрібно. Назвемо наступні: розуміння і ступінь засвоєння теорії питання; методологічну підготовку; ступінь засвоєння фактичного матеріалу, знайомство з обов’язковою і додатковою літературою; вміння застосувати теорію до практики, знайомство з історією науки, логіка, структура і стиль відповіді, вміння захищати власну думку.