2. Загальні гарантії прав працівників з охорони праці. – це ті, які стосуються усіх працівників у будь – якій галуззі.

2.1. Гарантії прав працівників з охорони праці під час укладення трудового договору.

До них належать:

1. Відповідність умов трудового договору та умов праці вимогам норм з охо­рони праці. Згідно ст.5 Закону України "Про охорону праці" умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нор­мативно-правовим актам з охорони праці. Проте така позиція є дещо не чіткою, оскільки при буквальному її трактуванні можна сказати, що положення трудо­вого договору, які встановлюють додаткові чи підвищені гарантії умов праці для працівників у певній мірі суперечать чинному законодавству про охорону праці.

Ця гарантія бере свої витоки з принципу трудового права, суть якого полягає у визнанні незаконними умов договорів про працю, що погіршують правове ста­новище працівників із нормативне встановленими державними вимогами — га­рантіями та стандартами, що за жодних умов не можуть бути погіршеними.

Варто зауважити, що і в трудовому законодавстві інших держав немає єди­ного підходу до трактування цієї гарантії. Так, у Трудовому кодексі Азербай­джанської республіки встановлено правило щодо відповідності вимогам норм з охорони праці умов укладення трудового договору (ст.224). Згідно ст.220 Трудового кодексу Російської Федерації умови праці, передбачені трудовим за­конодавством, повинні відповідати вимогам охорони праці.

У наведеній ситуації варто розрізняти гарантію щодо відповідності умов праці вимогам норм з охорони праці та гарантію щодо визнання недійсними положення трудового договору, які погіршують правове положення працівника порівняно з чинним законодавством про охорону праці. Тому умови трудового договору, що погіршують правове становище працівників порівняно із законо­давством про охорону праці, визнаються недійсними. Слід звернути увагу, що у трудовому законодавстві відсутні спеціальні правила реалізації цієї гарантії. Тому фактичне визнання умов трудового договору недійсними здійснюється у рамках процедури розгляду трудових спорів.

Відповідність умов праці чинному законодавству про охорону праці повинна забезпечуватися як при укладені трудового договору, так і під час його реалі­зації. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колектив­ного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови, повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

2. Право на інформацію з питань охорони праці (також стосується і виду під час дії тд)

Конституція визначила прин­ципи побудови України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної і правової держави. В їх основу закладено пріоритет людини та її прав. "Людина, її життя і здоров'я, честь і достоїнство, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю" (ст.З). Права і свободи людини та громадянина, їх гарантії визначають зміст діяльності держави. Важливою га­рантією охорони праці є надання працівнику інформації про умови праці на підприємстві і зокрема на робочому місці.

Кожна людина має право вільно збирати, зберігати, використовувати і по­ширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб. Держава визначила методи забезпечення цього конституційного права. Одним із них є покладення обов'язку на відповідних суб'єктів інформаційних відносин активно і пасив­но надавати необхідну інформацію. Активне надання інформації передбачає надання такої як виконання покладеного державою обов'язку поширення цієї інформації у певних ситуаціях і з дотриманням відповідної системності. Під пасивним наданням інформації розуміються ті випадки, коли один суб'єкт звер­тається до іншого з вимогою надати інформацію.

Законодавство України покладає на державні органи і органи місцевого са­моврядування обов'язок активного надання інформації про охорону парці. Так, органи державного управління охороною праці у встановленому порядку ін­формують населення України, працівників про реалізацію державної політики з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих чи регіональних про­грам з цих питань, про рівень і причини аварійності, виробничого травматизму і професійних захворювань, про виконання своїх рішень щодо охорони життя та здоров'я. Функція активного надання інформації знаходить прояв у встановлені моніторингової та статистичної систем з питань охорони праці. На державному рівні ведеться єдина система показників обліку умов та безпеки праці, єдина державна статистична звітність з питань охорони праці.

Інформаційне забезпечення у галузі охорони праці є одним із першочергових завдань у сфері управління охороною праці. Згідно п.3.2.5. Концепції управ­ління охороною праці, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 22.10.2001 р. №432, інформаційне забезпечення має здій­снюватися на всіх рівнях управління охороною праці і потребує удосконалення шляхом вивчення та поширення міжнародного та вітчизняного досвіду щодо пропаганди безпечних методів і засобів праці, вирішення інших актуальних питань у цій сфері із залученням сучасних інформаційних технологій, засобів масової інформації, оперативного розповсюдження посібників, пам'яток, мето­дик, листівок відповідного спрямування. Виконання цих завдань покладено і на журнал "Охорона праці", що створений з метою оперативного доведення необ­хідної інформації до низових ланок управління охорони праці.

Обов'язок активного поширення інформації про охорону праці покладено також на роботодавця. Він зобов'язаний інформувати працівників під час їх ро­боти на підприємстві не лише про стан охорони праці, а й про причини аварій, нещасних випадків і професійних захворювань та про заходи, яких вжито для їх усунення та для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог.

Крім загальних питань з охорони праці роботодавець зобов'язаний проін­формувати громадянина про наявні на майбутньому робочому місці шкідливі та небезпечні виробничі фактори, які ще не усунено. Водночас роботодавець повинен повідомити майбутнього працівника про можливі шкідливі, негативні наслідки впливу виробничих факторів на його здоров'я та ознайомити його з правом на відповідні пільги і компенсацію за роботу в таких умовах.

Досить цікаво це питання вирішується у Трудовому кодексі Азербайджан­ської республіки. При прийняті працівника на роботи з високим рівнем загрози виникнення професійного захворювання роботодавець зобов'язаний попереди­ти працівника про можливий строк виникнення такого захворювання (ст.224). Більше того, роботодавець зобов'язаний укласти з працівником трудовий до­говір лише на строк, що обмежується моментом виникнення передбачуваного професійного захворювання, а по спливу зазначеного строку роботодавець по­винен надати працівникові іншу роботу з збереженням попереднього заробітку.

Законодавець України визначає форму реєстрації виконаного роботодавцем обов'язку про надання інформації про умови праці. Громадянин має бути про­інформований роботодавцем під розписку. Оскільки в законодавстві не встанов­лено виду документу, в якому майбутній працівник розписується про одержання цієї інформації, то такий визначається на конкретному підприємстві, в установі, організації. Цим документом може бути спеціальний журнал, окрема розписка. Пропонується такі записи заносити в особову картку, акт атестації робочого місця.

Обов'язок інформувати працівника про зміни законодавства охорони праці та приведення умов праці у його відповідність також покладено на роботодавця. Таке інформування здійснюється шляхом проведення навчання з питань охоро­ни праці, наприклад, позапланового інструктажу.

Надання інформації працівникові про стан охорони праці носить системний характер. Водночас працівники та їх представники, у тому числі профспілкові організації, мають право звертатися до роботодавця та інших суб'єктів з вимо­гою про надання їм необхідної інформації про охорону праці, їм також забез­печується доступ до інформації та документів, що містять результати атестації робочих місць, заплановані роботодавцем профілактичні заходи, результати розслідування, обліку та аналізу нещасних випадків і професійних захворювань і звіти з цих питань, а також до повідомлень, подань та приписів органів держав­ного управління і державного нагляду за охороною праці.