24.Становлення князівського абсолютизму.

У кінці XV ст. і першій половині XVІ ст. у Німеччині настає період розквіту господарської діяльності. Але розвиток господарства йшов дещо іншим шляхом, ніж в Англії і Франції. Ні одне місто в Німеччині не стало господарським центром, яким був, наприклад, Лондон в Англії. Економічний розвиток Німеччини відрізнявся великою нерівномірністю її окремих регіонів. В Англії і Франції розвиток торгівлі призвів до централізації, у Німеччині – до об’єднання інтересів навко-ло місцевих центрів, що сприяло політичній роздробленості. У першій половині XVІ ст. у Німеччині відбувається ре-формація, яка до всіх умов, що роз’єднували її, додала ще од-ну – віросповідання. Німеччина розділилась на протестантську (північ) і католицьку (південь). Реформація супроводжувалась соціальними виступами, з яких найбільш важливим було селянське повстання 1525 р. У результаті повстання було розорене духовенство, дворянство, князівські міста, населення яких брало участь у війні, позбавлялось своїх привілеїв і потрапляло в повну залежність від князів.Князівська влада посилилась за рахунок послаблення міст, розорення частини дворянства, яке потерпіло від селянського повстання і змушене було шукати опори у князівської влади.Тридцятилітня війна (1618 – 1648 рр.), яка велась під ре-лігійними лозунгами боротьби католиків з протестантами, вирішувала політичні завдання. Північно-німецькі князі бо-ролись проти посилення імператорської влади і створення єдиної національної держави. Боротьба закінчилась перемогою князів, їх влада ще більше посилилась. Вони стали майже незалежні від імператорської влади: за Вестфальським миром 1648 р. князі набули права укладати союзи не тільки один з одним, але й з інозем-ними державами. Політичне єднання, розвиток централізації, чиновництва і суду відбувалися у середині кожного князівства. Станово-представницькі установи у більшості князівств припинили своє існування, а в інших – переживали занепад.У XVІІ ст. у князівствах панував абсолютизм, який відрізнявся від централізованих абсолютних монархій Заходу.Як і станово-представницька монархія, абсолютизм склався не на всій території імперії, а в межах окремих князівств.Князівський абсолютизм був вираженням повного успіху феодальної реакції, перемогою над буржуазним рухом, підкоренням слабої німецької буржуазії князям.Вестфа́льський мир 1648 — завершив Тридцятирічну війну 1618—1648 рр. Підписаний у Мюнстері 24 жовтня 1648 р. Ще в 1638 Папа і данський король закликали до припинення війни. Два роки після цього ідею підтримав німецький рейхстаг, який зібрався вперше після тривалої перерви. 25 грудня 1641 відбулося підписання попереднього мирного договору, за яким імператор, що представляв також Іспанію, а, з другого боку, Швеція і Франція заявили про свою готовність скликати у вестфальських містах Мюнстері і Оснабрюці конгрес для укладення загального миру.

26.Характеристика золотої булли 1356 в Німеччині

Золота булла 1356 (лат. Bulla Aurea) - законодавчий акт Священної Римської імперії, прийнятий імперським рейхстагом в 1356 році; найвідоміший з документів, що називалися «Золота булла». Текст документа, складений латиною, затверджений імператором Карлом IV Люксембурзьким. Дія булли припинилася з закінченням існування імперії (1806 року)."Золота булла" закріпила історично сформовану практику, при якійуправління Німеччиною фактично зосереджувалося в руках семи курфюрстів: трьох архієпископів - Майнцського, Кельнського і Трірського, а також маркграфа Бранденбурзького, короля Чеського, герцога Саксонського, пфальцграфа Рейнського."Золота булла" докладно регламентувала процедуру виборів імператора курфюрстами. При рівності голосів вирішальний голос належав архієпископу Майнцскому. Він подавав голос останнім, був головою колегії курфюрстів і повинен був скликати збори всієї колегії у Франкфурті-на-Майні. Архієпископ Майнцський міг просити заздалегідь згоди інших курфюрстів на ту чи іншу кандидатуру. Булла передбачала перетворення колегії курфюрстів в постійно діючий орган державного управління. Щорічно протягом одного місяця повинен був проходити з'їзд колегії для обговорення державних справ. Колегія мала право суду над імператором і його зміщення. "Золота булла" визнала повну політичну самостійність курфюрстів, їх рівність імператору. Вона закріпила права їх територіального верховенства, встановила неподільність курфюрвств, перехід їх у спадок. Курфюрсти зберегли за собою захоплені ними регалії, особливо такі, як власність на надра та експлуатація їх, стягнення мита, карбування монети. Вони мали право вищої юрисдикції в своїх володіннях. Васалам було заборонено вести війни проти сеньйорів, містам - укладати союзи проти курфюрстів. Таким чином, у Німеччині була юридично оформлена олігархія декількох найбільших феодалів, що склалася ще до "Золотий булли". 28. Характеристика Кароліни 1532 року в Німеччині

Кароліна - прийнята в 1532 р. і опублікована в 1533 р. Кримінально-судове укладення «Священної Римської імперії німецької нації". Отримала назву на честь імператора Карла V Будучи єдиним загальноімперським законом роздробленої Німеччини, Кароліна мала на меті впорядкувати кримінальне судочинство в місцевих судах. Дане Покладання є одним з найбільш повних кодексів кримінального законодавства XVI століття. Весь кодекс був побудований на презумпції вини, тобто обвинувачуваний сам повинен був доводити свою невинність. Виданий він був через три роки після закінчення селянської війни в Німеччині, відрізнявся суворістю, навіть жорстокістю мір покарання. Діяв до кінця XVIII століття. Кароліна "не містила чіткої системи і послідовного розмежування норм кримінального та кримінально-процесуального права. Кримінальне право в ній стоїть за обсягом на другому місці. Йому присвячено більше ста статей. На відміну від більш пізніх кодексів" Кароліна "не має систематичного розподілу на частини або глави, але деякі групи статей були об'єднані за подібністю змісту особливими підзаголовками. "Кароліна" лише перераховувала склади злочину, розташовуючи в більш-менш однорідні групи, але не класифікувала їх. Вона передбачала досить численне коло злочинів: -Державні (зрада, заколот, порушення земського миру, бунт проти влади); -Проти особи (вбивство, отруєння, наклеп, самогубство злочинця); -Проти власності (підпал, грабіж, крадіжка, привласнення); - Проти релігії (богохульство, чаклунство, блюзнірство, порушення клятви, підробка монет, документів, мір і ваг, об'єктів торгівлі); -Проти моральності (кровозмішення, згвалтування, перелюб, двошлюбність, порушення подружньої вірності, звідництво, викрадення жінок і дівчат). У Кароліні одержали більш-менш точне визначення не тільки окремі злочини, а й деякі загальні поняття кримінального права: умисел і необережність, обставини, що виключають, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, замах, співучасть. Однак ці поняття не завжди були досить чітко сформульовані і викладалися стосовно до окремих видів злочинів і покарань. Вся система покарань визначалася основною метою каральної політики - залякуванням. Це значною мірою було реакцією на події Селянської війни 1524 - 1525 років. Каральні заходи відрізнялися жорстокістю. Основними видами покарання були: -Смертна кара (колесування, четвертування, закопування живим у землю, утоплення, спалення та інше); -Пошкоджувальні покарання (урізування язика, відсікання руки тощо); -Тілесні покарання (побиття різками); -Ганебні покарання (позбавлення прав, виставляння біля ганебного стовпа в залізному нашийнику, таврування); -Вигнання; -Тюремне ув'язнення; -Відшкодування шкоди і штраф. Смертна кара була прямо запропонована чи могла бути застосована за велику кількість злочинів, причому види страти були кваліфіковані: колесування, четвертування, утоплення, спалення, повішення, закопування живим у землю для жінок. Тілесні і пошкоджу вальні покарання могли застосовуватися за обман і крадіжку. Смертна кара і тілесні покарання робилися публічно. Тюремні ув'язнення, вигнання і ганебні покарання частіше застосовувалися як додаткові. До них відносилась також конфіскація майна, роздирання розпеченими кліщами перед стратою і волочіння до місця страти. При позбавлення честі засудженого виставляли до ганебного стовпа або в нашийнику на публічне осміяння. "Зловмисних і здатних на подальші злочинні дії" осіб пропонувалося садити у в'язницю на невизначений термін.