Ужгородський національний університет Кафедра політології

МИКОЛА ВЕГЕШ, ЮРІЙ ОСТАПЕЦЬ

ЯК ПИСАТИ НАУКОВУ РОБОТУ

(МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО НАПИСАННЮ

КУРСОВИХ, БАКАЛАВРСЬКИХ, ДИПЛОМНИХ І

МАГІСТЕРСЬКИХ РОБІТ ДЛЯ СТУДЕНТІВ-ПОЛП ОЛОГІВ)

Ужгород - 2003

•

ББК 66.01

В 50 Рецензенти:

кандидат філософських наук, доцент кафедри політології Ужгородського національного університету Боднар Володимир Лаврснгіиович. кандидат історичних наук, доцент кафедри політології Ужгородського національного університету Марина Василь Васильович

Відповідальний за випуск:

кандидат- історичних наук, доцент кафедри політології Ужгородського національного університету, старший науковий співробітник Інституту державного управлінця та регіонального розвитку Лендьел Мирослава Олександрівна

Рекомендовано до друку на засіданні кафедри політології Ужгородського національного університету

Як написати наукову роботу? Які є види кваліфікаційних робіт? Якими повинні бути структура, обсяг, оформлення робіт? На ці та багато інших питань студент знайде відповідь у пропонованому методичному посібнику, який підготували до друку науковці кафедри політології Ужгородського національного університету'. Ці рекомендації особливо знадобляться першокурсникам, які ще вчора, навчаючись у школі, уяви не мали про цс. Саме тому автори видання простежують послідовність виконання кваліфікаційних робіт, акцентуючи на виборі теми дослідження та добору літератури, пропонуючи варіанти вступу до роботи і написання тексту наукової праці.

У додатках до методичних рекомендацій поміщені приклади оформлення бібліографічного опису в списку джерел та літератури, перелік гем курсових, бакалаврських, дипломних та магістерських робіт. Значно допоможуть студентам під час написання ними наукових праць додатки "'Електронні інформаційні ресурси"' та "Джерела фінансування досліджень".

Пропоноване видання розраховане на студентів та аспірантів, усіх, хто цікавиться методикою написання наукових "робіт зі спеціальності

"Політологія".

(ОВсгеш М., Остапець ІО. Як писати наукову роботу

(Методичні рекомендації по написанню курсових,

бакалаврських, дипломних і магістерських робіт

для студеніів-політологів), Ужгород, 2003.

ЗМІСТ

стор Розділ І. Види кваліфікаційних робіт, їх загальна

характеристика, вимоїн до написаний 5

1.1. Курсова, бакалаврська, дипломна, магістерська роботи:

загальна характерне тика 5

1.2. Структура, обсяг, оформлення кваліфікаційних робіт 6

Розділ 2. Послідовність виконання кваліфікаційних

робіт 11

1. Вибір теми дослідження та добір літератури 1 І

2. Вступ до роботи та його композиція 14

3. Написання тексту роботи та оформлення висновків 17

Розділ 3. Підготовка до захисту та захист

курсових (дипломних) робіт 20

Розділ 4. Наукові публікації: поняття, функції 23

Список використаних джерел 25

Додатки 26

Додаток А. Титульна сторінка

кваліфікаційної роботи 26

Додаток Б. Зміст кваліфікаційної роботи 27

Додаток В. Приклади оформлення

бібліографічного опису в списку

джерел до кваліфікаційних робіт 28

Додаток Г. Перелік тем курсових, бакалаврських, дипломних, магістерських робіт зі спеціальності «Політологія» 30

Додаток Д. Зразок написання вступу до

кваліфікаційних робіт 42

2

З

Додаток Ж. Засоби текстового зв'язку

в науковій праці 52

Додаток 3. Мовні засоби, які використовуються

нри цитуванні та переказі

використаних джерел 55

Додаток К. Електронні інформаційні ресурси 56

Додаток Л. Джерела фінансування досліджень 60

РОЗДІЛ 1

ВИДИ КВАЛІФІКАЦІЙНИХ РОБІТ,

ЇХ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА,

ВИМОГИ ДО НАПИСАННЯ

Згідно освітньо-професійних програм підготовки фахівців у вищих навчальних закладах України виконуються 4 види кваліфікаційних робіт: курсові, бакалаврські, дипломні та магістерські.

1.1. Курсова, бакалаврська, дипломна, магістерська роботи: загальна характеристика

Курсова робота - не самостійне навчально-наукове

дослідження студента, яке виконується з певного навчального курсу.

Згідно Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах України, курсова робота виконується з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання, їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання.

Тематика курсових робіт мас відповідати завданням навчальної дисципліни і тісно пов'язуватися з практичними потребами конкретного фаху. Вона затверджується на засіданні кафедри (Див. Додаток І").

Бакалаврська, дипломна, магістерська роботи - це кваліфікаційні наукові роботи, які виконуються на завершальному етапі навчання у вищому учбовому закладі.

Дипломна робота мас конкретний характер і пов'язана з використанням набутих студентом знань, умінь та навичок зі спеціальних дисциплін. У більшості випадків дипломна робота є поглибленою розвідкою теми курсової (курсових) робіт випускника.

До дипломних робіт висуваються наступні вимоги: - актуальність теми, відповідність її сучасному стану певної галузі науки;

4

5

• вивчення та критичний аналіз монографічних та періодичних видань з теми;

• вивчення та характеристика історії досліджуваної проблеми та сучасного стану;

• чітка характеристика предмету, мети і методів дослідження.

Магістерська дисертація - це самостійна науково-дослідницька робота, яка виконує кваліфікаційну функцію, тобто готується з метою публічного захисту і отримання академічного ступеня магістра. Основне завдання її автора - продемонструвати рівень своєї наукової кваліфікації, уміння самостійно вести науковий пошук і вирішувати конкретні наукові завдання. Вимоги до магістерської дисертації в науковому відношенні вищі, ніж до дипломної роботи, однак нижчі, ніж до кандидатської дисертації.

Незалежно від обраної теми структура курсової, бакалаврської, дипломної, магістерської роботи може бути наступна:

1. Титульний аркуш.

2. Зміст.

3. Перелік умовних скорочень (при необхідності),

4. Вступ.

5. Основна частина, яка складається з розділів та підрозділів.

6. Висновки.

7. Список використаних джерел.

8. Додатки (при необхідності).

1.2. Структура, обсяг, оформлення кваліфікаційних робіт

Методика написання та оформлення курсових, бакалаврських, дипломних, магістерських робіт мають подібні риси, а тому можуть бути проаналізовані разом.

Титульний аркуш є першим аркушем роботи. Його вигляд поданий у додатку А. На ньому вказується міністерство, назва вузу, в якому виконувалась робота, факультет, кафедра, на якій вона виконувалась, повна назва теми роботи, прізвище та ініціали студента, який виконував роботу, вчене звання наукового керівника, рік і місце виконання роботи.

На наступній сторінці розміщується зміст із позначенням сторінок, на яких кожний з елементів плану викладений у роботі. Всі розділи і підрозділи, що є у плані, мають бути виділені в тексті заголовками і підзаголовками. Зразок оформлення змісту подано в додатку Ь.

Заголовки структурних частий роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ» друкуються великими літерами, симетрично до тексту. Крапка в кінці не ставиться.

Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. В кінці заголовку підрозділу крапку не ставлять.

Відстань між заголовком і текстом повинна дорівнювати З— 4 інтервали. Наприклад (див. рис. 1.21; 1.2.2):

ВСТУП

Рис. 1.2.1

6

7

РО ІДИ 1

АНАЛІЗ ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ЕЛЕКТОРАЛЬНИХ ЦИКЛІВ В УКРАЇНІ 1994,1998, 2002 РОКІВ

1.1. Норма і ипноіірл ноші основа проведення парламентських виборів в Україні: етапи становлення виборчої системи

8

Такі структурні частини роботи як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, додатки, список використаних джерел не мають порядкового номера (Див. Додаток Б).

Таблиці нумеруються послідовно в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням номера. Помер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад, «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу); «Таблиця 2.3.2» (друга таблиця третього підрозділу другого розділу) (Див. Рис. 1.2.3).

Таблиця 2.3.2 Порівняльний аналіз моделей переходу до демократії

Рис. 1.2.2

Нумерація в роботі. Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки. До загального обсягу роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці, рисунки, які займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів роботи підлягають нумерації на загальних засадах.

Нумерацію сторінок, розділів, пунктів таблиць подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи, але номер на титульному аркуші не ставлять. На всіх інших аркушах номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці (рис. 1.2.2).

Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ». Після номера крапку не ставлять, а потім з нового рядка друкують заголовок розділу (див. рис. 1.2.2).

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставиться крапка. Наприклад, 1.2. або 3.2. і т.д. (Див. Додаток Б).

Рис. 1.2.3 Ілюстрації нумеруються послідовно в межах розділу аналогічно до таблиць. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації. Номер і підпис ілюстрації знаходяться під ілюстрацією. Ілюстрації позначаються словом «Рис.» (Див. Рис. 1.2.4).

чисельність		1 11,
	1991 Рис, 1.2.1.	1992 рік Динаміка росту чисельності політичних партій в Угорщині 1991 - 2003 рр.

Рис. 1.2.4

8

9

Додатки оформляються на окремих аркушах як продовження роботи. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Додатки позначають літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, І, О, Ь. Наприклад:

Додаток А

Порівняльний аналіз законі» про вибори

до ВИЩИХ законодавчих органів

України, Роси, Угорщини, Чехи, Словаччини

Рис. 1.2.5

Обсяг курсової роботи - 30-40 стор. друк, тексту;

бакалаврської роботи - 50-60 стор. друк, тексту; дипломної роботи - 60-70 стор. друк, тексту; магістерської роботи - 70-90 стор. друк, тексту. Текст роботи друкується з використанням шрифтів текстового редактора \Уогсі (як правило, Тітев ІМєлу Котап) розміру 14 через 1,5 інтервалу.

Текст роботи слід друкувати, залишаючи береги таких розмірів:

• лівий не менше 20 мм (як правило 2,5-3 см);

• правий не менше 100 мм (як правило 1-2 см);

• верхній не менше 20 мм (як правило 2 см);

• нижній не менше 20 мм (як правило 2 см).

10

РОЗДІЛ 2

ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ КВАЛІФІКАЦІЙНИХ РОБІТ

Алгоритм написання кваліфікаційної роботи є наступним:

1. Вибір теми.

2. Виявлення та відбір літератури.

3. З'ясування об'єкта, предмета, визначення мети та завдань.

4. Складання робочої картотеки літератури.

5. Вивчення та конспектування літератури.

6. Складання попереднього плану роботи, узгодження його з керівником.

7. Викладення тексту роботи згідно з її структурою.

8. Формування висновків та рекомендацій .

9. Подання чорнового варіанту роботи науковому керівникові.

10. Усунення зауважень, доопрацювання роботи.

11. Чистове оформлення роботи.

2.1. Вибір теми дослідження та добір літератури

Вибір теми є першим і дуже відповідальним етапом курсової роботи, від якого великою мірою залежить її успіх. Тематику курсових робіт пропонує і розробляє кафедра. Але студент може і сам запропонувати тему своєї курсової роботи.

Вибираючи тему, слід насамперед орієнтуватись на власну зацікавленість тією чи іншою науковою проблемою. Тема повинна приваблювати і викликати бажання працювати над нею, в противному разі результат роботи над темою буде мало чого вартий. Слід пам'ятати, що теми курсових робіт не є рівнозначними за складністю. Є теми прості у виконанні, а є такі, що потребують кропіткої дослідницької праці. С теми всебічно ' досліджені, а є недостатньо або і зовсім не розроблені і їх дослідження потребуватиме значних витрат часу.

11

■

Отже, вибираючи тему курсової роботи, слід добре зважити власні сили й можливості. Не завадить в даному випадку і консультація з науковим керівником.

Після того як тема роботи вибрана й осмислена, погрібно проаналізувати стан розробки визначеної проблеми сучасною наукою.

Доцільно починати пошук літератури з перегляду бібліотечних каталогів. Погрібно переглянути науково-методичні журнали, в яких можуть бути надруковані необхідні матеріали. Для фаху «Політологія» - це перш за все такі журнали, як «Політична думка», «Нова політика», «Національна безпека і оборона», «Політичний календар», «Віче», «Людина і політика», «Соціологія: теорія, методи, маркетинг», «Універсум», реферативний журнал «Політика. Політичні науки».

Заслуговують на увагу і ряд російських політологічних видань: «Политические иселедования», «Социологические иселедования», «Вопросьі философии», «Политая», «Политическая наука», «Обществснньїе науки н современность».

Одним із джерел інформації про наукові праці з тієї чи іншої проблеми є бібліографічні покажчики, які видає Книжкова палата України. Можна користуватись такими виданнями, як «Літопис книг», «Літопис журнальних статей», Український реферативний журнал «Джерело» (Серія 3. Соціальні та гуманітарні науки).

Доступ до мережі Інгерпет значно розширює географію пошуку літературних джерел, зокрема дає змогу знаходити й використовувати публікації в іноземних наукових і науково-методичних журналах. Наприклад, можна відвідати Національну бібліотеку України ім. В.І.Вернадського (НБУВ), на сервері якої розміщена велика кількість документів у повному текстовому режимі, зокрема повних текстів авторефератів кандидатських і докторських дисертацій, захищених у 1998 р. (адреса -Іі(ір://п>ті>.пІ)и\>.£о\>.и(і/сІ>/). Перелік електронних адрес, якими можна користуватися при написанні роботи, поданий в Додатку К.

Вивчення літератури потрібно починати з праць, де проблема відображається в цілому, а потім перейти до вужчих досліджень. Читання наукової праці обов'язково

12

супроводжується записами. По-перше, це дає змогу краще запам'ятати зміст прочитаного. По-друге, ведення записів, якщо воно не є простим переписуванням, сприяє кращому розумінню сутності праці, що вивчається. Існують різні види записів. Найкоротшою формою запису прочитаного є план - послідовний перелік питань, які розглядаються в науковій праці. Інша форма запису - анотація, яка являє собою стислий виклад змісту наукової праці. На анотацію схоже резюме. Складнішою і досконалішою формою записів є тези. Найдосконалішою формою записів є конспект. Ступінь повноти і подробиці конспектування можуть бути різними.

Після того як потрібний матеріал зібрано і систематизовано, складається детальний план курсової роботи та «Список використаних джерел та літератури». Крім плану роботи можна складати план написання окремих розділів. Це дозволить чітко структуризувати розділ та зробити за планом відповідні короткі висновки до розділу.

Список використаних джерел та літератури слід розміщувати в алфавітному порядку за прізвищем першого автора або заголовком. Необхідно також зробити систематизацію джерел. В даному випадку мова йде про те, що окремо виділяються архівні документи, статистичні документи і т.д. Наприклад:

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Архіїші документи

2. Державний архів Закарпатської області

І. II. Відомчий архів Закарпатської області

ІЗ

II. Опубліковані документи

5. —./ / .

6. / / .

III. Статистичні матеріали

7. / / .

8. _/__/___.

IV. Монографії, посібники, статті, брошури, автореферати

9. - -/ - -/- - .

10. — / /-—.

Така систематизація використаних джерел може бути зроблена для дипломної та магістерської роботи. Систематизація використаних джерел та літератури для курсової роботи є значно простіша:

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

І. Джерела

II. Монографії, посібники, брошури, статті

4. - - / — / - - .

і. - 1 — 1—.

Зразки бібліографічного опису різних видів наукової літератури подані в додатку В.

2.2. Вступ до роботи та ного композиція

Вступ до роботи - дуже відповідальна частина дослідження, оскільки розкриває сутність і стан дослідженості

14

наукової проблеми та її значущість, є обгрунтуванням необхідності дослідження.

Основні складові вступу слід розглянути більш детально.

Актуальність дослідження. Актуальність дослідження -обов'язкова вимога до будь-якої роботи (курсової, дипломної, магістерської), перший критерій, за яким здійснюється їх оцінка.

Тому цілком природно, що вступ до роботи має починатися з обгрунтуванням актуальності вибраної теми. Актуальність теми (лат. асіиаііз - дієвість) - це важливість, суттєве значення, відповідність теми дослідження сучасним потребам певної галузі науки та перспективам її розвитку, практичним завданням відповідної сфери діяльності. Висвітлення актуальності повинно бути небагатослівним. Достатньо в межах однієї сторінки коротко викласти:

• сутність проблеми дослідження;

• суттєве значення для подальшого розвитку відповідної галузі науки;

• соціальну значущість проблеми дослідження;

• доцільність роботи та її відмінність у порівнянні з відомими розв'язаннями проблеми.

При обгрунтуванні актуальності теми зазначають стан її розробки. Для цього робиться стислий огляд літератури, виходячи з якого робиться висновок про необхідність подальшої розробки обраної теми.

Важливою складовою актуальності є формулювання проблемної ситуації, виклад її сутності. Проблема завжди виникає тоді, коли старе знання вже стає недостатнім, а нове знання ще не набуло розвиненої форми. Таким чином, автору роботи вдається показати, де проходить межа між знанням і незнанням про предмет дослідження, тоді йому легко чітко й однозначно визначити наукову проблему, сформулювати її сутність.

Після формулювання наукової проблеми формулюють мету і завдання дослідження.

Мета досліджений повинна узгоджуватись з назвою роботи, об'єктом та предметом дослідження. Формулюючи мету, не слід вживати слова «дослідження», «вивчення», оскільки вони вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.

15

Мста роботи реалізується через конкретні завдання, які треба вирішити відповідно до цієї мсти. Завдання досліджений формулюються у формі переліку дій: «вивчити», «проаналізувати», «встановити», «вияснити», «обгрунтувати», «охарактеризувати» та іи.

Формулювати завдання слід якомога ретельніше, оскільки опис їх вирішення становитиме зміст розділів і параграфів роботи. Виходячи із завдань дослідження автор має зробити висновки до своєї робота.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єкт дослідження - це процес або явище, що породжують проблемну ситуацію і обрані для вивчення. Предмет дослідження міститься в межах об'єкта. Об'єкт і предмет дослідження співвідносяться як загальне і часткове. Тобто, предмет дослідження - це та частина об'єкта, яка безпосередньо вивчається.

Наприклад:

Тема: «Перехід до демократії: політологічний аналіз основних концептуальних моделей (на прикладі країн Східної Європи)». Об'єкт дослідження - перехід до демократії. Предмет - моделі переходу на прикладі країн Східної Європи.

Тема: «Становлення і розвиток партійної системи в умовах суспільства, що трансформується (на прикладі країн Східної Європи)». Об'єкт дослідження - партійна система. Предмет - становлення партійної системи в умовах суспільства, що трансформується.

Методи дослідження. У вступі також необхідно подати перелік методів дослідження, які були використані для досягнення поставленої мети. Метод - з гр. шлях до істини, -спосіб отримання результату дослідження.

Обов'язковою частиною вступу є огляд літератури з теми дослідження, в який включають найбільш цінні, актуальні роботи (20-30 джерел). Матеріали огляду слід систематизувати. Систематизацію можна робити в хронологічному порядку, по розгляду проблем тощо. В бакалаврській, дипломній, магістерській роботі огляд літератури може бути зроблений в першому розділі роботи, оскільки цей розділ є методологічним. Тобто, мова йде про те, що в ньому характеризуються теорєтико-мстодологічні підходи до вивчення проблеми, яка досліджується.

16

Термін «методологія» перекладається як методи дослідження. Методологія - вчення про систему наукових принципів, форм і способів дослідницької діяльності.

Закінчується вступ описом структури роботи: Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. В І розділі роботи «Назва» аналізується... В II розділі роботи «Назва» дається характеристика... В III розділі роботи «Назва» обумовлюється...

2.3. Написання тексту роботи та оформлення висновків

В розділах роботи розкривається зміст теми, виконуються поставлені завдання. Закінчуються розділи, як правило, короткими висновками.

Мова роботи має бути науковою і зрозумілою та відповідати нормам сучасної української мови.

Цитування й переказ. Цитати - дослівні уривки з використаних джерел - використовуються в курсовій роботі для обгрунтування, підтвердження авторських аргументів або для критичного аналізу літературних джерел. Текст цитати береться в ланки і наводиться без жодних змін. Відхиленням від цього правила можуть бути:

1. пропуски окремих слів і фраз, за умови, що думку автора не буде спотворено, а пропуск буде позначено трьома крапками;

2. зміна відмінка слова для підпорядкування його синтаксичній будові фрази, частиною якої вона є.

Наприклад. Текст у використаному джерелі є наступний: «Різниця кадрових і масових, партій не пов'язана ні з їх масштабами, ні з їх чисельністю; справа не в різниці в розмірах, а в різниці їхніх структур».

У курсовій роботі він може бути використаний наступним чином: На думку М.Дюверже «різниця кадрових і масових партій не пов 'язана ні з їх масштабами, ні з їх чисельністю; справа не в різниці в розмірах, а в різниці їхніх структур» [12,18].

17

Для того, щоб вжити цитату, в тексті курсової роботи можуть бути використані й інші слова. Наприклад: Як вважав М.Дюверже...; Як писав у своїй роботі «Політичні партії» М.Дюверже...; Серед точок зору на предмет політичної науки слід виокремити думку Г.Алмонда... і т.д.

.Якщо студент, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, щоб посилити їх значення, він мас зробити у тексті в дужках відповідні застереження і вказати свої ініціали, наприклад (виділено мною - В.С.) або (курсивмій В.С.).

Цитування має бути помірним. Перевантаженість тексту цитатами надає роботі компілятивного характеру і створює враження, що автор не має власної думки. Для того, щоб не перенасичувати текст цитатами, доцільно використовувати переказ чужих думок. Переказ має бути максимально точним. >1к і цитата, переказ має супроводжуватись посиланням на використане джерело:

1. Згідно з С.Хантінгтоном, людство в майбутньому чекас зіткнення лиж цивілізаціями, яких він виділяє вісім [18, 48].

2. Ф.Фукуяма пропонує розглядати історію як розвиток, який завершується «.кінцем історії» вХХст. [19, 56].

Як при цитуванні, так і при переказі слід потурбуватися про різноманітність мовних засобів, які використовуються для введення в текст цитати або переказу чужих думок.

Цитування в роботі позначаються квадратними дужками, в яких перша цифра - позиція джерела в списку літератури, а друга - номер сторінки. Наприклад [32, 5]; [31; 32; 38]. В другому випадку вказано декілька джерел. Якщо в тексті роботи робиться посилання на автора, то, на відміну від списку літератури, ім'я автора ставиться попереду прізвища. Наприклад: В.Петров в роботі «Соціологічні виборчі технології» писав...; Г.Гегель вважав... і т.д.

Скорочення. Слід користуватись тільки загальноприйнятими скороченнями слів і писати їх правильно. До скорочень, що не потребують спеціальних пояснень, належать такі:

та ін. - та інші; див. - дивись;

і т.д. - і так далі; пор. - порівняй;

і под. - і подібне; проф. - професор;

доц. - доцент; акад, - академік.

18

Якщо в тексті роботи використовується маловідоме скорочення, то воно має бути розшифроване при першому згадуванні. Для цього термін спочатку пишуть повністю, а поряд (у дужках) скорочено. Наприклад: Український центр економічних і політичних досліджень їм. Разумкова (УЦЕПД ім.Разумкова) є однією з авторитетних дослідницьких установ України. УЦЕПД ім.Разумкова видасться журнал «Національна безпека і оборона», кожний з номерів якого с тематичним і присвячений одній із актуальних проблем політичного розвитку України.

Скорочення мають бути однаковими упродовж усього тексту. Якщо в тексті роботи скорочень с надто багато, то в текст роботи перед змістом вводиться така структурна одиниця, як «Список використаних скорочень».

Логічним завершенням всякого виду роботи є висновки, які мають бути обов'язково пов'язані з мстою та завданнями всього дослідження. Оформлення висновків робиться наступним чином (див. рис.2.3.1).