- •Тема 1. Основні тенденції та особливості сучасного розвитку науки в україні
- •Тема 2. Організація науково-дослідної роботи в україні
- •1.Організаційна структура науки
- •2.Пріорітетні напрямки розвитку науки в Україні.
- •3.Система підготовки наукових та науково педагогічних кадрів.
- •Тема 3. Методологія та методика наукових досліджень
- •Тема 4: етапи та інформаційне забезпечення на укового дослідження
- •Про внесення змін у правила оформлення бібліографічного опису у списку джерел, що запроваджені наказом вак україни №63 від 26 січня 2008 року
- •Загальні вимоги і правила оформлення науково-дослідної роботи
- •5.1. Загальні вимоги до науково-дослідної роботи
- •5.2. Правила оформлення науково-дослідної роботи
Тема 1. Основні тенденції та особливості сучасного розвитку науки в україні
1.Понятгя, цілі та функції науки
2.Етапи становлення та розвитку науки
3.Наукознавство та класифікація наук
4.Структурні елементи науки та їх характеристика
1.
Наука - це сфера безперервного розвитку людської діяльності, основною ознакою і головною функцією якої є відкриття, вивчення і теоретична систематизація обєктивних законів про обєктивну дійсність з метою їх практичного застосування.
Науку можна розглядати в різних вимірах:
Як специфічну форму суспільної свідомості, основу якої складають система знань;
Як процес пізнання закономірностей обєктивного світу;
Як певний вид суспільного поділу праці;
Як важливий чинник суспільного розвитку і як процес виробництва нових знань та їх використання.
Наука - це динамічний розвиток системи знань про обєктивні закони природи, суспільства і мислення, отриманих і перетворених у безпосередню продуктивну силу суспільства в результаті спеціальної діяльності людей.
Основна мета науки:
Опис, пояснення і передбачення процесів і явищ обєктивної дійсності, які є предметом її вивчення, з метою використання їх у практичній діяльності людства.
Основний зміст науки:
Теорія як система знань, яка виступає у формі суспільної свідомості і досягнення інтелекту людини;
Суспільна роль у практичному застосуванні рекомендацій у виробництві як основи розвитку суспільства.
Функції науки:
Розвиток системи знань;
Пізнавальна;
Культурно - виховна;
Практично - діюча.
Предмет науки:
Наукове пояснення явищ природи і суспільства зафіксоване людиною і отримання нових знань, використання їх у практичному освоєнні світу.
Завдання які ставлять перед наукою:
Збір і узагальнення фактів (констатація);
Пояснення зовнішніх взаємозв'язків явищ (інтерпретація);
Пояснення суті фізичних явищ, їх внутрішніх взаємозв'язків і протиріч (побудови моделей);
Прогнозування процесів і явищ;
Встановлення можливих форм і напрямків практичного використання отриманих знань.
Ознаки науки:
Наявність систематизованих знань (наукових ідей, теорій, концепцій, законів, закономірностей, принципів, гіпотез, понять, фактів);
Наявність наукової проблеми, об'єкта й предмета дослідження;
Практичною значущістю як явища (процесу), що визначається, так і знань про нього.
2.
Історія зародження й розвитку науки нараховує багато століть. Століттями і тисячоліттями нагромаджений і, відповідно, узагальнений досвід передавався наступним поколінням.
Історично виникла перша форма науки (наука античного світу), предметом вивчення якої була вся природа в цілому. Ця наука іще не поділялась на окремі сфери і мала риси натурофілософії. Тільки в V ст. до н.е. із натурофілософської системи античної науки в самостійну галузь пізнання починає виділятись математика. В середині IV ст. до н.е. потреби відліку часу, орієнтації на Землі, пояснення сезонних явищ призвели до створення основ астрономії. У цей період відокремлюються основи хімії, результати досліджень яких використовувались при вилученні металів із руд, фарбуванні тканини та виробів із шкіри.
Для науки стародавнього світу (Вавилон, Єгипет, Індія, Китай) характерний стихійно - емпіричний процес пізнання, при якому об'єднувалися пізнавальні і практичні аспекти. У стародавній Греції в науці зароджується науковий рівень пізнання. В цей період характеризується створенням перших теоретичних систем у галузі геометрії ( Евклід), механіки ( Архімед), астрономії (Птоломей), філософії ( Арістотель).
В епоху Середньовіччя великий вклад у розвиток науки внесли вчені арабського Сходу і середньої Азії: Ібн Сіна, Ібн Рушд, Біруні та інші.
В Європі в Середні віки великого поширення набуває специфічна форма науки - схоластика, що основну увагу надавала розробці християнської догматики, разом із тим вона внесла значний вклад у розвиток осмислення культури, в удосконалення мистецтва теоретичних дискусій. Ще у науково - філософської системі Аристотеля намітився поділ науки на фізику та метафізику. В подальшому поступово в середині цієї системи починають виділятися як самостійні наукові дисципліни: логіка і психологія, зоологія і ботаніка, мінералогія і географія. Естетика, етика і політика.
З другої половини XV ст. В епоху відродження проходить подальша диференціація науки; в університетах починають викладати основи фундаментальних наукових дисциплін - математики, хімії, фізики, а ж до початку XVII ст. математика являє собою науку тільки про числа, скалярні величини і відносно прості геометричні фігури. Алгебра, тригонометрія і основи математичного синтезу тільки зароджувались.
Другий період розвитку природознавства, який характеризується як революційний в науці припадає на середину XVI ст. і до кінця XIX ст. Саме в цей період були зроблені значні відкриття в фізиці. Хімії, механіці, математиці. Біології, астрономії, геології. До цього періоду належить створення аналітичної геометрії Р. Декартом, логарифмів Дж. Непером, диференціального і інтегрального обчислення І. Ньютоном і Г, Лейбіцем, як самостійні науки виникли: хімія, ботаніка, фізіологія і геологія.
У період кінця XVII ст. І. Ньютоном був відкритий закон всесвітнього тяжіння. По суті це була перша наукова революція, пов'язана з іменами Леонардо Да Вінчі, Г. Галілея, И. Келера, М.В.Ломоносова, П. Лапласа та інших видатних вчених.
Промислова революція кінця XVIII ст. - початку XIX ст. - винахід парової машини, яка перетворювала теплову енергію в механічну, стала могутнім стимулом подольшого розвитку науки. Фізики відкрили електричний струм і явище електромагнітної індукції (Вольт,Петров, Ампер, Фарадей), успішно розроблялась хвильова теорія світла (Юнг, Френель).Також відбулося формуваня біології як науки про закони життя і розвитку живих організмів, порівняльної анатомії, морфології, палеонтології.
Еволюція вчення Дарвіна, який доказав єдність видів рослин і тварин, їх природне походження і розвиток.
Менделєєв відкрив періодичний закон хімічних елементів, який і довів наявність внутрішнього зв'язку між речовинами. Величезні значення мали відкриття неевклідової геометрії
(М.Лобачевським), законів електромагнітного поля (Дж.Максвелл), електромагнітних хвиль і тиску.
3.
Наукознавство - це наука, яка вивчає закономірності розвитку науки, структуру і динаміку наукового знання та наукової діяльності, взаємодію науки з іншими соціальними інститутами та сферами матеріального та духовного життя суспільства.
Процес розвитку науки супроводжується нагромадженням знань і формуванням певної структури самої науки..
В даний час у наукознавстві чітко визначені основні розділи знань про науку, характеристика яких наведена в таблиці:
№ |
Розділи |
Елементи наукознавства |
1 |
2 |
3 |
1. |
Загальна теорія науки |
Розробка концепції науки, основних напрямків їх розвитку, методології. |
2. |
Історія науки |
Дослідження динамічного процесу нагромадження наукових знань, виявлення закономірностей розвитку науки. |
3. |
Соціологія науки |
Аналіз взаємодії науки та суспільства в різних соціально - економічних формаціях, дослідження соціальних функцій і відносин людей у процесі наукових досліджень. |
4. |
Економіка науки |
Вивчення економічних особливостей розвитку иа використання науки, критеріїв економічної ефективності наукових досліджень. |
5. |
Політика і наука |
Визначення напрямків науки з врахуванням обєктивних умов, потреб суспільства і загальної політики держави. |
6. |
Теорія наукового прогнозування, планування і управління науковими дослідженнями |
Розробка стратегії науки на майбутнє, планування матеріального забезпечення і організація наукових досліджень. |
7. |
Методологія науки |
Дослідження систем у науці, побудова моделей науки і різних видів наукової діяльності. |
8. |
Організація праці, психологія, етика і естетика наукової діяльності |
Розробка системи організації праці вчених, вивчення психологічних, етичних і естетичних чинників наукової діяльності. |
9. |
Наука і право |
Дослідження і нормальне забезпечення взаємовідносин між науковими колективами і їх працівниками, розробка системи міжнародних та державних законів про науку. |
10. |
Мова науки |
Розробка міжнародних та національних систем понять і термінології, особливостей стилю викладення результатів наукових досліджень. |
11. |
Класифікація наук |
Розробка міжнародних і національних систем класифікації наук. |
Класифікація наук у наукознавстві виконує функції групування наукових знань в певні системи, що сприяє уніфікації науки, її міжнародним зв'язкам і зростанню темпів розвитку.
Класифікація фіксує (відображає) закономірні зв'язків між об'єктами, визначає їх місце і основні властивості в цілісній системі, є засобом збереження та пошуку інформації.
Метою класифікації наук є розкриття взаємного зв'язку між науками на основі певних принципів відображення цих зв'язків у вигляді логічно аргументованого розміщення, групування сукупності наук в єдину систему знань і графічного відображення структури взаємозв'язку між ними в різній формі. За характером спрямованості і безпосереднього відношення до практики науки прийнято поділяти на фундаментальні ї прикладні. Завдання фундаментальних наук є пізнання законів, що управляють поведінкою і взаємодією базисних структур природи і суспільства. До них належать:
1.Велика група:
Математика;
Ядерна фізика;
Кібернетика;
Фізика плазми;
фізика низьких температур.
Хімія і біологія.
Група наук про Землю:
Геологія;
Геофізика;фізика атмосфери.
Соціальні науки.
Безпосередньо мета прикладних наук полягає в застосуванні результатів фундаментальних наук при вирішенні пізнавальних і соціально - практичних проблем.
Прикладні науки можуть розвиватися з перевагою як з теоретичної, так і практичної проблематики.
На стиках прикладних наук і виробництва розвивається особлива галузь досліджень - так звані розробки, в процесі яких реалізуються результати практичних прикладних наук у вигляді конкретних технологічних процесів, конструкцій, матеріалів.
4.Наука, як система знань має специфічну структуру яка включає в себе ряд елементів:
Наукова ідея;
Гіпотеза;
Теорія;
Закон;
Судження;
Факти;
Парадокси;
Категорії.
Наукова ідея - це інтуїтивне пояснення явищ без проміжної аргументації, без осмислення всієї сукупності зв'язків на основі яких робляться висновки.
Наука виділяє 2 види ідей:
Конструктивні - мають значущість для науки і практики;
Деструктивні - не мають значущості для науки і практики.
Свою матеріалізацію ідея знаходить в гіпотезі - це наукове припущення висунуте для пояснення будь - яких явищ, процесів або причин які зумовлюють даний наслідок. Гіпотеза як ідея має ймовірний характер і у своєму розвитку проходить три стадії:
Накопичення фактичного матеріалу і висунення на його основі припущень.
Формування гіпотези і обгрунтування на основі припущення прийнятої теорії;
Перевірка отриманих результатів на практиці і на її основі уточнення гіпотези.
Якщо гіпотеза співвідноситься з фактами які спостерігаються в науці. її називають теорією або законом;
Теорія - це система узагальнених знань, пояснення тих чи інших сторін дійсності. Теорія є духовним розумінням відображення і відтворення обєктивної реальності дійсності.
До нових теорій висуваються наступні вимоги:
Адекватність теорії об'єкта, що описується;
Можливість замінювати експериментами, досліджувати теоретичними;
Повнота опису певного явища дійсності; .
Можливість пояснення взаємозв'язків між різними компонентами в межах даної теорії;
5. Внутрішня несперечливість теорії та відповідність її дослідним даним.
Закон виражає певний внутрішній суттєвий зв'язок явищ, процесів і особливості матеріальних обєктів.
Наукові закони відображають стійкі повторювальні обєктивні внутрішні звязки в природі, суспільстві і мисленні.
Для доведення закону наука використовує судження , що вже визначені істинами і з яких логічно випливає доведені судження. В деяких випадках в рівній мірі є доведені протиріччя у визнаних твердженнях.
Парадокс у широкому розумінні - це твердження яке різко відрізняється від загальноприйнятої думки, а у вузькому розумінні - це два протилежні твердження суджень, кожна з яких є переконливим доказом.
Наукова концепція - система поглядів, теорія положень, основних тверджень щодо об'єкта дослідження які об'єднані певною ідеєю.
Принципи - вихідні положення, правило яке виникло в результаті обєктивного осмислення досвіду. Принципи на відміну від законів обєктивні в природі не існують, вони спеціально створюються людиною в процесі системи знань як основи цієї системи.
Поняття - це думка виражена в узагальненій формі, яка визначає суттєві і необхідні ознаки, предметів і явищ та взаємозв'язків. Якщо поняття увійшло до наукового досвіду, його позначають одним словом, або сукупністю слів - термінів.
Сукупність всіх елементів науки знаходяться в тісному паралельному й ієрархічному взаємозв'язку і створюють чітко виражену систему знань про реальний світ - науку.