Внутрішня система та зов сер страхового ринку
До внутрішньої системи страхового ринку відносять:
— страхові продукти (послуги за конкретними видами договорів страхування);
— систему організації продажів страхових полісів та формування попиту на страхові продукти;
— гнучку систему тарифів (ціни, пільги, знижки, націнки, штрафи, пеня тощо);
— власну інфраструктуру страховика (агентства,контори, філіали, представництва, канапи комерційного зв'язку);
— матеріальні та фінансові ресурси, що визначають становище страховика;
— людські ресурси страхової компанії;
— фінансове становище страхової компанії та довіру до неї з боку фінансових інститутів;
— ліквідність страхового фонду
Страхові продукти - специфічні послуги, що пропонуються на страховому ринку. Ціна їх відображається у страховому тарифі. Формується вона на основі конкуренції при порівнянні попиту і пропозиції.
Внутрішня система страхового ринку забезпечує органічний зв'язок між складовими цими суб'єктами шляхом спільного визнання потреби у страховій послузі, яка пропонується на страховому ринку.
Усі елементи внутрішнього середовища страхового ринку взаємопов'язані. Вплив на один із них спричиняє дію в інших. Тому управлінському складу страхової компанії важливо враховувати взаємодію цих елементів і узгоджувати їх із зовнішнім середовищем.
Зовнішнє середовище страхового ринку складається з елементів, якими страховик може управляти, та з тих, на які він впливати не може, але повинен враховувати їх у своїй діяльності.
До складових, на які страховик може впливати, належать:
— ринковий попит;
— конкуренція;
— ноу-хау страхових послуг тощо;
— інфраструктура страхового ринку.
До складових, на які страховик впливати не може, входять:
— чисельність населення, його вікова та статева структури;
— сезонні міграції;
— купівельна спроможність населення і т. ін.
Стан та перспективи розвитку страхового ринку Укр.
Отже, страховий ринок — це відкрита система, розширення та звуження якої залежить як від загальної економічної ситуації в країні, так і від активності страховика.
Ринкові страхові відносини виникають на стадії високої організації ринкової інфраструктури в той час, коли суспільство усвідомлює, що довірити та перекласти тягар витрат у зв'язку з різноманітними ризиками доцільно на професіоналів - страховиків.
Становлення України як самостійної та незалежної держави обумовлює створення і розвиток страхового ринку, а процес демонополізації економіки, який поступово охоплює всі галузі народного господарства, впливає і на страхування як окрему сферу суспільних правових відносин.
Досвід останніх років засвідчив, що на розвиток страхового ринку впливає дві групи показників:
Фінансові |
Нефінансові |
Річний збір премій та виплати відшкодувань |
Кваліфікація та досвід працівників |
Частка кожної окремої страхової компанії в зібраних преміях та у виплатах відшкодувань |
Досвід роботи страхових компаній на внутрішньому та міжнародному страховому ринку |
Загальна сума адміністративно-технічних витрат |
Правові, організаційні, трудові ресурси |
Загальний капітал компаній |
Ефективність регулювання страхового ринку |
Величина технічних резервів |
Асортимент страхових продуктів |
економічна ефективність інвестицій |
Культура обслуговування клієнтів компаній |
В основу розвитку страхового ринку України покладаються такі принципи:
верховенство права – правове регулювання страхової діяльності;
системність – узгодження заходів щодо реформування страхового ринку із заходами і планами інших галузей економіки, обґрунтування можливості запровадження обов'язкових видів страхування, що повинно відповідати майновому стану громадян і проводитися паралельно із заходами, спрямованими на підвищення доходів громадян;
конкурентність – держава гарантує всім страхувальникам і страховикам (вітчизняним та іноземним) вільний вибір видів страхування та рівні можливості у провадженні діяльності, створює сприятливі умови для розвитку страхування з метою забезпечення реалізації права на ефективний страховий захист та вільний вибір страховика;
стабільність – забезпечення сталого, надійного і привабливого ринку страхових послуг шляхом створення державою зрозумілих та ефективних механізмів і правил його функціонування;
обмеження присутності держави на страховому ринку – держава поступово відмовляється від проявів монополізму на страховому ринку, не втручається у діяльність страховиків, крім питань оподаткування, формування статутних капіталів, встановлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів, контролю за платоспроможністю страховиків;
мотивація діяльності страховиків і страхувальників – держава створює умови, за яких фізичні та юридичні особи зацікавлені у страхових послугах, а страхові компанії – в наданні цих послуг;
довіра – внутрішня рушійна сила розвитку страхового ринку, основана на моральній та матеріальній відповідальності страховика перед страхувальником, на надійному правовому захисті страхувальника.