Тема 5. Страховий ринок

1. Поняття страхового ринку, його види, заг характеристика

 Страховий ринок це:

1.Система економічних відносин, які становлять сферу діяльності страховиків і перестраховиків у певній країні, групі країн або міжнародному масштабі щодо здійснення відповідних страхових послуг страхувальникам – продажу специфічного товару – “страхове покриття”

2.  Форма організації фінансових відносин щодо формування та розподілу страхового фонду для забезпечення страхового захисту фізичних та юридичних осіб

3. Особливе соціально-економічне середовище, визначена форма економічних відносин, де об’єктом купі-прод виступає страховий захист, формується попит і пропозиція на нього

Для створення та існування страхового ринку необхідно дотримання таких основних умов:

1.   Наявність хоча б двох зацікавлених сторін, що виступають суб'єктами ринку.

2.   Можливість кожної з них запропонувати те, що має споживчу вартість для ін. сторони.

3.   Право на отримання інформації для прийняття рішення про участь у страховій угоді.

Ф-ції страх ринку:

1. Організація страхового захисту за допомогою продажу страхових полісів

2. Акумуляція значних фін ресурсів з їх подальшим інвестуванням

3. Забезпечення зустрічі страхувальника зі страховиком

Класифікація страхового ринку:

За територіальною ознакою виділяють

• національний, - регіональний - міжнародний страхові ринки.

За галузевою ознакою страховий ринок поділяють на:

—   ринок страхування життя;

—   ринок загальних видів страхування

За місцем споживання страх послуг:

• Внутрішній – Зовнішній – Міжнародний

За типом держ регулювання:

• Авторитарний –Ліберальний –Змішаний

За типом попиту

• Насичений –Ненасичений

За напрямом розвитку:

• Екстенсивний –Інтенсивний

Слід відмітити, що  серед економічних законів, що функціонують на страховому ринку та визначають, які страхові послуги потрібні потенційним страхувальникам, формують ціну на ці послуги, є:

—   закон попиту та пропозиції

—   закон вартості

—   закон конкуренції.

Значення страхового ринку:

• Прискорення мобілізації капіталу та його ефективне інвестування через фін ринок

• Стабілізація ек

• Зменшення рівня ризику та втрат

• Збільшення обізнаності людей про ризики

• Покращення якості жття

• Забезпечення чоц захисту

• Сприяння комерційній д-сті та п-ству

2. Структурна будова страхового ринку

Структура страхового ринку:

1 сектор – уповноважений орган держ нагляду за страховою діяльністю (Нац комісія, що здійснює держ регулювання у сфері ринків фінансових послуг)

2 сектор – структурні елементи страхового ринку

3 сектор – елементи інфраструктури

Елементи страхового ринку:

—   Страховики та перестраховики ;

—   Страхувальники та застраховані особи;

—   об'єднання страховиків;

—   посередники страхового ринку;

—   орган державного нагляду за страховою діяльністю;

—   професійні оцінювачі ризиків (андеррайтери, сюрвеєри);

—   професійні оцінювачі збитків (аварійні комісари, аджастери, диспашери);

—   інфраструктура страхового ринку.

Страховиками визнаються юридичні особи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із законодавством України, а також ті, які одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні гро­мадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є стра­хувальниками відповідно до законодавства.

Перестрахувальні   компанії   організації, які не виконують прямих страхових операцій, а приймають у перестрахування ризики інших

Страхові посередники - громадяни або юридичні особи через яких страховики здійснюють страхову діяльність.

 Страхові агенти громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування).

Страхові брокери громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності і здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку за винагороду від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.

Професійні оцінювачі ризиків і збитків є, як правило, уповнова­женими особами страховика та виконують визначені функції.

Андеррайтер має право від імені страховика брати на страху­вання запропоновані ризики, визначати тарифні ставки та умови дого­вору страхування цих ризиків на основі норм страхового права та економічної доцільності.

Сюрвеєр - інспектор або агент страховика, який здійснює огляд майна, що приймається на страхування, його оцінку та визначає ймо­вірну ступінь настання страхового випадку.

Аварійний комісар встановлює причини, характер і розмір збит­ку в результаті страхового випадку, як правило, ДТП.

Аджастер представляє інтереси страховика у вирішенні та вре­гулюванні заявлених претензій страхувальника, пов'язаних зі страхо­вим випадком.

Диспашер - спеціаліст у галузі морського права, який здійснює розрахунки при загальній аварії, розподіляючи збитки між судном, вантажем, фрахтом.

Специфіку  взаємовідносин  суб'єктів  на страховому  ринку  визначає рівень розвитку його інфраструктури, яку слід розглядати як велику й складну систему, головне призначення якої полягає в підтримці впорядкованих взаємовідносин між усіма учасниками ринку.

Основу інституціональної та територіальної структур страхового ринку складають страхові компанії, в основу класифікації яких покладено: характер власності страховиків;їх спеціалізація, розмір статутного капіталу; територія обслуговування та інше