4. Китайська філософія. Конфуціанство.

4. Питання і завдання:

1. З'ясуйте зміст основних категорій стародавньокитайської етики: жень («людинолюбство»). сяо («шанобливість» і «відданість»), і («обов’язок»), чи («ритуал», «етикет», «культурна поведінка»), синь («взаємність»).

2. Який моральний принцип Конфуцій вважає головним? Які з принципів конфуціанської моралі носять універсальний загальнолюдський характер, а які – специфічно китайський?

[ЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ]

Учень Ю-цзи сказав: «...Шанобливість до батьків і повага до старших братів – це основа людинолюбства» (гл. 1,2).

Учитель сказав: «Якщо при житті батька слідувати його волі, а після смерті батька слідувати його вчинкам і протягом трьох років не змінювати порядків, заведених батьком, то це можна назвати синівською шанобливістю» (гл. 1, 11).

Учень Ю-цзи запитав про шанобливість до батьків. Учитель відповів: «Сьогодні шанобливістю до батьків називають їхнє утримання. Але люди утримують також собак і коней. Якщо батьків не шанувати, то чим буде відрізнятися ставлення до них від відношення до собак і коней?» (гл. 2, 7).

Учитель сказав: «Такий принцип, як «золота середина», є найвищим принципом. Люди [уже давно не володіють] ним» (гл. 6, 27).

...Коли не виявляють задоволення, гніву, суму і радості, це називається [станом] середини. Коли їх виявляють належною мірою, це називається [станом] гармонії. Середина є найважливішою основою [дій людей] у Піднебесній; гармонія – це шлях, якому повинні слідувати [люди] у Піднебесній. Коли вдається досягти [стану] середини і гармонії, у природі встановлюється порядок і все суще розквітає (Лі цзи, гл. «Вчення про середину»).

Учитель сказав: «Шанобливість без ритуалу приводить до метушливості; обережність без ритуалу приводить до страху; сміливість без ритуалу приводить до смути, прямота без ритуалу приводить до брутальності...» (гл. 8, 2).

Учень Янь Юань запитав про людинолюбство. Учитель відповів: «Стримувати себе для того, щоб в усьому відповідати вимогам ритуалу, – це і є людинолюбство. Якщо хто-небудь протягом одного дня буде стримувати себе, для того щоб в усьому відповідати вимогам ритуалу, усі в Піднебесній назвуть його людинолюбним. Здійснення людинолюбства залежить від самої людини, хіба воно залежить від інших людей?»

Учень Янь Юань сказав: «Я прошу розповісти про правила [здійснення людинолюбства]». Учитель відповів: «На те, що не відповідає ритуалові, не можна дивитися; те, що не відповідає ритуалові, не можна слухати; те, що не відповідає ритуалові, не можна говорити; те, що не відповідає ритуалові, не можна робити»...(гл. 12, 1).

Учень Чжун-гун запитав про людинолюбство. Учитель відповів: «Поза своїм домом стався до людей так, немов приймаєш дорогих гостей. Використовуй народ так, немов робиш важливе жертвоприношення. Не роби людям того, чого не бажаєш собі, і тоді й у державі й у родині до тебе не будуть почувати ворожості»... (гл. 12, 2).

Учень Цзи-гун запитав: « Чи можна все життя керуватися одним словом?» Учитель відповів: «Це слово – взаємність. Не роби іншому того, чого не бажаєш собі» (гл. 15, 23).

Учень Цзи-чжан запитав Кун-цзи [справжнє ім'я Конфуція] про людинолюбство. Кун-цзи відповів: «Той, хто здатний проявити в Піднебесній п'ять [якостей], є людинолюбним». [Цзи-чжан] запитав про них. [Кун-цзи] відповів: «Шанобливість, вічливість, правдивість, тямущість, доброта. Якщо людина шаноблива, то нею не нехтують. Якщо людина вічлива, то її підтримують. Якщо людина правдива, то їй довіряють. Якщо людина тямуща, вона домагається успіхів. Якщо людина добра, вона може використовувати іншого» (гл. 17, 6).

...Що називається обов’язком людини? Батько повинний виявляти батьківські почуття, а син – шанобливість; старший брат – доброту, а молодший – дружелюбність, чоловік – справедливість, а дружина – слухняність, старші – милосердя, а молодші – покірність, правитель – людинолюбство, а піддані – відданість. Ці десять якостей й іменуються людським обов’язком...

Ритуал і обов’язок суть великі людські начала. Наставляючи у вірності й удосконалюючись у дружелюбності, вони зміцнюють співдружність плоті і шкіри, міцність кісток і сухожиль. Вони суть великі начала, що підтримують життя і супроводжують у смерті, що служать душам [померлих] і духові. Вони суть великі ворота, що виводять до небесного шляху, що дають вихід людським почуттям.

Ритуал для людей подібний до закваски для вина. Шляхетні чоловіки завдяки йому зростають, низькі ж люди применшуються.

Досконаломудрі керували людськими почуттями, спираючись на правило обов’язку й упорядкованості ритуалу... Обов’язок же є частиною душевної досконалості, одною з ланок людинолюбства. Він узгоджується з душевною досконалістю, наставляє в людинолюбстві; сильний той, хто знайшов його! Людинолюбство є корінь обов’язку і плоть благодіяння; гідний преклоніння той, хто знайшов його! Тому керувати державою, не використовуючи ритуалу, – усе рівно, що орати без сохи. А ритуал, що виростає не з обов’язку, – подібний до оранки без посіву.... (Ли цзи, гл. «Дієвість ритуалу»).

Конфуцій. Бесіди і висловлювання // Стародавньокитайська філософія. Зб. текстів у 2 т.- М., 1972. - Т. 1. - С. 139 - 174.

Лі цзи // Стародавньокитайська філософія. Зб. текстів у 2 т. - М., 1972. -Т.З - С. 105, 108-109, 119.