- •Структура залікового кредиту з курсу
- •Підручники до курсу „Історія Філософії”
- •І модуль. Антична філософія Питання та завдання семінарських занять
- •Специфіка філософського світогляду
- •Література:
- •Запитання та завдання самостійної роботи:
- •Грецька натурфілософія
- •Література:
- •Запитання та завдання самостійної роботи:
- •Філософія платона
- •Література:
- •Запитання та завдання самостійної роботи:
- •Філософія арістотеля
- •Запитання та завдання самостійної роботи:
- •Елліністично – римська філософія
- •Запитання та завдання самостійної роботи:
- •Питання для модульного контролю (Питання колоквіуму)
- •Філософія Стародавньої індії
- •Література:
- •Запитання та завдання самостійної роботи:
- •Філософія стародавнього китаю
- •Література:
- •Запитання та завдання самостійної роботи:
- •Питання для модульного контролю (Питання колоквіуму)
- •Теми індивідуальної роботи
- •Екзаменаційні питання з курсу
- •Короткий словник термінів
- •Зразок тестового завдання
- •Тема 1. Специфіка філософського світогляду.
- •1. Питання і завдання:
- •2. Питання і завдання:
- •1. У чому мислитель бачить основні відмінності між філософією і наукою? Чому наука не може цілком задовольнити людину?
- •2. З якої причини філософія продовжує бути необхідною людині, як вважає е. Гуссерль?
- •3. Чи закладена потреба у філософії в самій людині, чи вона є потребою, без якої людина може і обійтися?
- •Гуссерль е. Криза європейських наук і трансцендентальна феноменологія // Вопр. Философии. – 1992. – №7. – с. 138 – 140.
- •3. Питання і завдання:
- •Хайдеггер м. Основні поняття метафізики // Хайдеггер м. Час і буття. - м, 1993 - с. 327– 333.
- •4. Питання і завдання:
- •Вчення Платона і Арістотеля
- •2. Питання і завдання:
- •Платон. Держава // Зб. Тв: у 4 т. - м., 1994. - т. 3. - с. 295-298.
- •3. Питання і завдання:
- •1. Які два начала містяться в сутностях? Яке з начал можна вважати активним, а тому первинним, а яке – пасивним?
- •2. Назвіть чотири види причин за Аристотелем. Яка з зазначених Аристотелем причин є найбільш істотною для предмета?
- •3. Що таке «першодвигун»? Визначите основні властивості «першодвигуна». Якою з 4-х причин стосовно світу виступає першодвигун?
- •Аристотель. Метафізика // Соч 4 т - м, 1975 - т. 1. - с. 70, 146, 157, 189; Аристотель. Фізика // Соч. У 4т - м, 1981.- т 3 - с. 76-77, 234-235, 242, 262. Антична етика (Сократ, Епікур, стоїки)
- •4. Питання і завдання:
- •Ксенофонт. Спогади про Сократа. - м., 1993. - с. 119 – 123.
- •5. Питання і завдання:
- •Епікур [Лист до Менекея] // Діоген Лаертський. Про життя, вчення і висловлювання знаменитих філософів. - 2-вид - м, 1986 - с. 402-405
- •Діоген Лаертський. Про життя, вчення і висловлювання знаменитих філософів. - 2е вид. - м., 1986. - с. 440.
- •6. Питання і завдання:
- •Сенека. Про щасливе життя // Римські стоїки: Сенека, Епіктет, Марко Аврелій. - м., 1995. - с. 169, 171, 183. Філософія Стародавнього сходу План
- •Заповніть таблицю, прочитавши міркування Теннісона і Басьо
- •Судзукі д.Т. Лекції по дзен-буддизму . – к., 1992 – с. 8 - 10
- •Фромм е. Мати або бути. – 2 вид. - м, 1986. - с. 23-25.
- •2. Філософсько – релігійне вчення буддизму
- •2. Питання і завдання:
- •4. Китайська філософія. Конфуціанство.
- •4. Питання і завдання:
- •2. Який моральний принцип Конфуцій вважає головним? Які з принципів конфуціанської моралі носять універсальний загальнолюдський характер, а які – специфічно китайський?
- •5. Питання і завдання:
- •1. Що, на думку Конфуція, повинне лежати в основі ідеального державного і суспільного ладу – дотримання людиною принципів доброчинності чи втілення в життя якихось особливих соціальних принципів?
- •2. Прихильником якого – демократичного чи монархічного – державного устрою виступає Конфуцій? Яким методам керування державою віддає він перевагу?
Гуссерль е. Криза європейських наук і трансцендентальна феноменологія // Вопр. Философии. – 1992. – №7. – с. 138 – 140.
Інша точка зору на філософію визначає її „філософствуванням”, яке не зводиться до будь-яких інших способів духовної діяльності людей і ніяким чином з них не виводиться, тобто глибоко особистісне міркування людини про неповторність її присутності у світі. Подібний погляд на філософію виникає ще в античній філософії і наприкінці XX ст. стає загальноприйнятим. Обґрунтування цієї позиції дає Мартін Хайдеггер (1889 - 1976) – один з найвідоміших філософів XX ст., основоположник німецького варіанту екзистенціалізму (поширеного і впливового напрямку сучасної філософської думки) у своїх лекціях з філософії в університеті Фрейбурга на рубежі 20 – 30-х рр. (опубліковані під назвою «Основні поняття метафізики»).
3. Питання і завдання:
1. Знайдіть визначення філософії в її порівнянні з наукою і світоглядом.
2. Як ви розумієте вислів «філософія є філософствуванням»?
3. Що таке, на вашу думку, «кінечність» людини у М. Хайдеггера? Як вона обумовлює особистісний характер філософського міркування?
4. У чому, на думку М. Хайдеггера, виявляється принципова риса філософствування – його рефлексивність?
Філософія – не наука, не світоглядна проповідь... Утім, яка потреба ще і спеціально констатувати подібні речі? Кожен і так давно знає, що у філософії, тим більше метафізиці, усе хитко, незліченні різні концепції, позиції і школи сперечаються один з одним – сумнівне сум'яття думок у порівнянні з однозначними істинами і досягненнями, з вивіреними, так би мовити, результатами наук. Ось де джерело всього лиха. Філософія, а насамперед саме метафізика, просто поки що не досягла зрілості науки. Вона рухається на якомусь відсталому етапі. Те, що вона намагається зробити з часів Декарта, з початку Нового часу, піднятися до рангу науки, абсолютної науки, їй поки що не вдалося...
Чи всі надії на філософію як абсолютну науку – одне марновірство? Скажемо, не тільки тому, що одинак або окрема школа ніколи не досягнуть цієї мети, але й тому, що сама постановка такої мети – принциповий промах і невизнання найглибшої суті філософії. Філософія як абсолютна наука – високий, але недосконалий ідеал. Так здається. І, можливо, вимір цінності філософії ідеєю науки є уже фатальне приниження її справжньої суті.
Якщо, однак, філософія взагалі й у принципі не наука, навіщо вона тоді в колі університетських наук? Чи не стає тоді філософія просто проповіддю якогось світогляду? А світогляд? Що воно таке, як не особисте переконання окремого мислителя, приведене в систему і на якийсь час згуртовує купку прихильників, що незабаром самі побудують свої системи? Чи не є ситуація філософії немов на якомусь великому ярмарку?
Зрештою, тлумачення філософії як світоглядної проповіді – нітрохи не менша омана, ніж її характеристика як науки. Філософія (метафізика) – не наука, не світоглядна проповідь. Що в такому випадку залишається на її долю? Для початку ми робимо лише ту негативну заяву, що в подібні рамки її не заженеш. Можливо, вона не піддається визначенню через щось інше, а тільки через саму себе й у якості самої себе – без порівняння з будь-чим, з чого можна було б добути її позитивне визначення. У такому випадку філософія є щось самостійне, останнє...
Наш негативний результат говорить: філософію не можна уловити і визначити обхідним шляхом і в якості чогось іншого, ніж вона сама. Вона вимагає, щоб ми дивилися не вбік від неї, але добували її з неї самої. Вона сама є, тільки коли ми філософствуємо. Філософія є філософствуванням...
...що таке це філософствування? Що ми таке при ньому? Куди ми прагнемо? Чи не випадково ми заблукали один раз у всесвіті? Новаліс говорить в одному фрагменті: «Філософія є, власне, ностальгія, тяга всюди бути дома» <...>.
... це прагнення бути дома всюди, тобто екзистенціювати (існувати) у сукупному цілому сущого, є не що інше, як потреба задатися своєрідним питанням, що значить це в «цілому», іменоване нами світом. У нашому запитуванні і шуканні, у наших метаннях і сумнівах дає про себе знати кінечність людини. Те, що відбувається в цій обумовленості кінцем, є останньою самотою людини, коли кожний за себе як єдиний стоїть перед цілим... Зрештою те, що Новаліс називає ностальгією, є фундаментальним настроєм філософствування. ..
Метафізика є запитування (рос.вопрошание), у якому ми намагаємося охопити своїми питаннями сукупне ціле сущого і запитуємо про нього так, що самі, стаємо під питання.