Зір — відчуття (сенсо́рне відчуття), що дозволяє сприймати світло; колір та зовнішню структуру навколишнього світу у вигляді зображення або картини.

У тварин і людини органами зору є очі; втім зорова картина є також продуктом обробки первинної зорової інформації мозком.

Вади зору

Наймасовіший недолік — нечітка видимість близьких або віддалених предметів.

Видимість предметів змінюється з віком людини: десятирічна дитина бачить добре предмет не ближче 7 см, в 45 років — 33 см, а в 70 років необхідні окуляри для розгляду близьких предметів. Так протягом життя падає здатність кришталика змінювати свою кривизну, розвивається далекозорість.

Захворювання сітківки

Сітківка - найтонша і складна структура очі, що виконує його световоспрінімающую функцію. Тому захворювання сітківки завжди приводять до зниження зору.

Патологічні зміни в сітківці можуть бути запального, дистрофічного, судинного та дегенеративного характеру. Вони можуть носити як вроджений, так і набутий характер.

Оскільки сітківка є нервовим елементом очі, то захворювання часто завершуються непоправною втратою зору. Тому дуже важливо вчасно виявити захворювання, правильно поставити діагноз і своєчасно розпочати його лікування.

При короткозорості, коли око має більші, ніж в нормі розміри, виникає дефіцит кровообігу та харчування сітківки, що проявляється в появі на периферії сітківки зон її стоншування (периферична дегенерація сітківки). Згодом у місцях стоншування можуть утворитися мікроскопічні отвори, що може призвести до відшарування сітківки та термінової операції.

Поява периферичної дегенерації сітківки, як правило, не відчувається пацієнтами, зір не погіршується. Іноді короткозорі люди звертаються до лікаря зі скаргами на появу яскравих відблисків і «блискавок» в периферичній частині поля зору. Але частіше периферична дегенерація сітківки виявляється при профілактичному огляді короткозорих людей під час підбору окулярів або лінз.

Периферична дегенерація сітківки лікується за допомогою її лазерного зміцнення.

Часто сітківка страждає при цукровому діабеті. Порушення проникності судинних стінок, хронічний дефіцит кровообігу, кисневого постачання, затримка продуктів окислення і вільних радикалів в тканинах призводить до розвитку діабетичних змін на очному дні. Спочатку в сітківці з'являються найдрібніші новостворені судини, крововиливи, випотівання рідкої частини крові і освіти ексудатів, набряк в макулярної області (центральної області сітківки, що відповідає за гостроту зору). Розвивається діабетична ретинопатія, яка призводить до стійкого і значного зниження зору. На більш пізніх стадіях захворювання можуть відбуватися великі крововиливи з новостворених ламких судин, розростання проліферативної тканини, відшарування сітківки.

Пацієнти з цукровим діабетом повинні регулярно обстежуватися в офтальмолога, проводити профілактичне медикаментозне зміцнювальний лікування судин, сітківки та при перших проявах діабетичної ретинопатії обговорити питання про необхідність лазерного лікування сітківки.

Серед вікових захворювань сітківки найчастіше зустрічається макулодистрофія.

Розвивається захворювання у старшому віці, частіше у людей з атеросклерозом, гіпертонією, можлива спадкова схильність.

Захворювання розвивається досить повільно і проявляється в поступовому погіршенні центрального зору, появі викривлення предметів, а в подальшому плями за оком. У далеко зайшли стадіях захворювання зір знижено настільки, що це не дає можливості вести звичайний спосіб життя, читати, дивитися телевізор, самостійно пересуватися на вулиці.

Макулодистрофія погано лікується, проте на ранніх стадіях захворювання може бути зупинено з допомогою проведення регулярних курсів медикаментозного лікування, а в деяких випадках - лазерного лікування.

Захворювання рогівки

Запалення рогівки - кератит - важке захворювання, що приводить до порушення прозорості роговиці, різкому зниженню зору й поширенню запального процесу вглиб ока.

Причина кератитів - інфекція. Найбільш небезпечними є герпетичний вірус, грибки, протозойних інфекція, синьо-гнійна паличка, псевдомона.

Інфікування роговиці провокує травма, яка може бути викликана як простий механічною травмою ока, так і носінням лінз.

Вірусні кератити часто розвиваються на тлі зниження загального імунітету організму.

Як правило, кератити супроводжуються почервонінням ока, сльозотеча, світлобоязнь, різкими болями.

Зниження зору і болю в оці викликають різкий дискомфорт і повністю позбавляють можливості вести звичайний спосіб життя.

Лікуються кератити за допомогою специфічних для кожної конкретної інфекції антибіотиків, противірусних та протизапальних препаратів. Лікування зазвичай довгий і не завжди приводить до повного виліковування. Після важких кератитів назавжди залишається помутніння рогівки - більмо, істотно знижує зору і яке погіршується, косметичний вигляд людини.

Багато кератити мають рецидивуючий (що повторюється) характер і кожна наступна атака запалення викликає всі великі зміни в рогівці.

Найбільш важко піддаються лікуванню герпетичні, протозойні та грибкові кератити. Іноді медикаментозна терапія безсила.

Сьогодні з'явився новий метод лікування важких запальних захворювань рогівки. Цей метод називається крос-лінкінг рогівки.

Суть методу полягає в тому, що за допомогою спеціального приладу - лампи Зайлера, проводиться повна стерилізація рогівки (тобто знищується вся інфекція в товщі рогівки) за допомогою спеціально сфокусованого гомогенізований монохромного ультрафіолетового випромінювання.

Одночасно усувається набряк рогівки, викликаний запальним процесом.

Досить однієї процедури, щоб зупинити запальний процес і ліквідувати інфекцію.

Після проведення процедури проходить біль, заспокоюється очей, рогівка стає прозорою.

Сьогодні для тих, хто страждає від важких форм кератитів, з'явилася надія!

Крос-лінкінг застосовується і при епітеліальних-ендотеліальних дистрофіях рогівки, які є одним з рідкісних, але серйозних ускладнень хірургії катаракти. Декомпенсація рогівки після операції приводить до її набряку, порушення прозорості і цілісності поверхневого шару. У результаті значно знижується зір, з'являються болі, світлобоязнь, сльозотеча. Пацієнти змушені постійно проводити протизапальне лікування або вдаватися до пересадки рогівки.

За допомогою крос-лінкінга усувається набряк рогівки за рахунок ущільнення шарів колагенових волокон, покращується зір, зникає або значно зменшується дискомфорт і болю.

Кератоконус

Кератоконус - хронічне прогресуюче захворювання, що приводить поступово до витончення рогівки. Відбувається це в результаті ослаблення зв'язку між її серединними шарами. У результаті роговиця під дією внутрішньоочного тиску деформується, розвивається астигматизм і короткозорість, зір погіршується. При виражених змінах роговиця здобуває конічну форму, звідки й походить назва захворювання - кератоконус. З часом, при розвитку процесу може з'явитися набряк і помутніння рогівки, що ще більше утрудняє зір.

Як правило, кератоконус - це двосторонній процес, але спочатку проявляється тільки на одному оці. Причина захворювання до цих пір остаточно не ясна.

Однак імовірність кератоконуса вище при деяких захворюваннях ока і системних патологіях організму. Найчастіше захворювання розвивається у пацієнтів, які у зв'язку із загальним станом тривалий час беруть кортикостероїдні препарати. Помічено зв'язок розвитку кератоконуса з постійними суперечками і травмами рогівки ока.

Деформація рогівки звичайно починає проявлятися клінічно після пубертатного віку, частота захворювання оцінюється як 1-2 на 10000 населення, частіше зустрічається серед південних народів.

Захворювання проявляється зниженням зору через розвиток астигматизму й короткозорості. Пацієнти при кератоконусе скаржаться на необхідність частої зміни оптичної сили окулярів і поява нестерпності м'яких контактних лінз. Характерним є те, що описані скарги спочатку стосуються тільки одного ока.

При подальшому розвитку кератоконуса астигматизм підсилюється і корекція зору стає неможливою. Рогівка все більш стоншується до критичних величин. Настає момент, коли товщина рогівки стає настільки малою, що не в змозі підтримувати баланс внутрішньоочного й зовнішнього тиску. Розвивається набряк рогівки, ситуація стає небезпечною для цілісності ока. У цих випадках пацієнти потребують негайної пересадки донорської рогівки.

Рання стадія кератоконуса до останнього часу важко діагностувати і могла бути пропущена.

Останнім часом, завдяки появі нових технологій дослідження рогівки, кератоконус діагностується частіше. Сучасні методи дослідження рогівки дозволяють одержувати повну топографічну карту передньої і задньої поверхні рогівки (що особливо важливо, т.к. початкові зміни проявляються саме на задній поверхні), її товщини в будь-якій точці з точність до 1 мікрона!!