Об’єктивні засади людиномірності економічної діяльності
Уперше проблема антроповимірності принципів знання була поставлена І.Кантом. В сучасних умовах антроповимірність як філософсько-культурологічна проблема тісно пов’язана з проблемами збереження життя, раціонального способу людського існування. Ця проблема набуває особливого значення в перехідні, кризові стани розвитку культури та суспільства, які спричиняють зрушення в розумінні антроповимірних характеристик людини. Вони характеризуються специфічною трансформацією вимірів, зміною відношень людей та їх вимірних нормативно-ціннісних систем: світоглядно-духовних, нормативно-етичних та правових; зміною ментальності, стереотипів поведінки, системи ідеалів.
Сама людина, в її цілісній сутності стає найважливішою метою економічного розвитку і здійснення процесу виробництва. Мова йде про те, що людина виступає головним критерієм економічного розвитку. Від засвоєння людьми високої культури й духовності залежить і засвоєння ними новітніх технологій. Значно зростає індивідуальна відповідальність працівників за результати своєї економічної діяльності, адже дуже високою стає «ціна» дії людини в сфері виробництва. А.Печчеї одним з перших поставив питання про «людську» революцію в економіці. Він писав: «Проблема в кінці кінців зводиться до людських якостей і шляхів їх удосконалення. Тому, що лише через розвиток людських якостей і людських здібностей можна добитися зміни всієї, орієнтованої на матеріальні цінності цивілізації і використання її величезного потенціалу для благих цілей. І якщо ми хочемо зараз загнуздати технічну революцію і направити людство до гідного його майбутнього, то нам необхідно перш за все подумати про зміну самої людини, про революцію у самій людині»[34.228-240]
Митрополит Пітірім вважає, що успішність економічних проектів залежить від вирішення програм трьох «Е», це трикутний силогізм: етика, екологія, економіка. Кожна з цих програм знаходиться в кризовому стані. Що необхідно зробити для виживання? Об’єднати науку, економіку, технологію і етику – така відповідь митрополита. При цьому технологія – це не техніка, як би високо вона не була, а філософія виробництва.[35, 3]
Сьогодні економічному проекту повинен відповідати шлях від фундаментального наукового відкриття, в більш абстрактну сферу філософії, соціології і моралі, естетики, ергономіки і психології, де він отримує оцінку і соціальну орієнтацію з позиції гуманістичних ідеалів і через політекономію і політику – до виробництва. Тобто, підприємець повинен створювати такі економічні проекти, які за своїм принципом дії ставили б робітника в процесі праці в людське становище, розвивали б у нього інтелектуальні творчі якості, а не принижували б його до рівня простого функціонального виробничого елементу.
Найважливішим виміром людської діяльності залишається економічний. У першу чергу економічні потреби суспільства викликають до життя і концентрують суспільну ініціативу. Центральну, домінуючу роль серед інших базових основ економіки відіграє власність. Почуття власності,володіння нею важлива економічна риса людини, яка виражає її глибинну природу, є її атрибутивною якістю.
Поява нових економічних проектів повинна бути оцінена не тільки з економічної, але і з моральної точки зору. Тобто мова повинна йти про етичну атрибутацію бізнесової діяльності, про осмислення її з позиції етичного знання. Бо мораль являє собою певний зріз, аспект будь-якої
діяльності людини, в тому числі і такої важливої для сучасності як підприємницька, бізнесова.
Але мораль як самосвідомість, саморозуміння - не служниця тієї чи іншої діяльності, а оцінка її. Завдяки своїй автономості вона може розвивати в людині здібності критичного осмислення процесів, які відбуваються, утвердити її позицію, протистояти тенденції розчинення, розпилення
людської сутності в наступаючій комп’ютерній ері. Значення цього підходу постійно зростає, що дозволяє за його допомогою переборювати перекіс усторону технократичних підходів до розвитку науки, економіки, суспільства.
У зв’язку з цим, сучасна філософія ставить питання про необхідність
з’ясування спроможності науки, в т.ч. й економічної, до внутрішнього самоконтролю, чи полягає гарантія гуманізму в самому занятті науковою діяльністю, чи сама наука не творить ні добра, ні зла, а вирішальне значення має та чи інша зовнішня сила, яка знаходиться за межами установок і
технології наукового пошуку, як такого, і яка регулює діяльність вченого, бізнесмена, спеціаліста.
У наш час, завдяки технічній могутності і ефективності, людина виявляється спроможною натворити (через неуважність, некомпетентність, безвідповідальність) багато зла. Одне неправильне рішення - і гинуть люди, матеріальні і духовні цінності. Існує колосальна диспропорція між вчиненим і здатністю нести моральну відповідальність. Цього можна уникнути тільки у тому випадку, якщо науку і економіку вдасться поставити під суворий та гуманний контроль. Тому моральні параметри економічної діяльності висувають нові вимоги і до моральної культури бізнесмена, підприємця, яка реалізується у всій структурі його діяльності, що вказує на її інтегруючий та загальний характер.Моральний досвід спеціаліста повинен постійно живити його
моральний кругозір та інтуїцію, готовність робити добро, здатність регулювати свої вчинки. Тому і цінність його як фахівця вимірюється тим, наскільки його вчинки та дії відповідають загальнолюдським нормам поведінки, наскільки висока його культура спілкування в колективі. Адже успіх на виробицтві на 90% залежить від зазначених якостей фахівця і лише на 10% від його професійної підготовки.
Формування моральної відповідальності бізнесмена неможливе без екологічних імперативів, а останні “запрацюють” на повну силу тільки тоді, коли вони перетворюються в імперативи моральні. Про це ж писав і відомий польський фантаст С.Лем: “Моральні канони повинні патронувати наші подальші починання, бути в ролі порадників у виборі із багатьох тих можливостей, які постачає їх виробник”. [39.55]
Науково-технічний прогрес, якщо він не спрямовується розумом і розвиненим почуттям обов’язку, веде до екологічних тупиків. Тому наступною складовою людиномірності економічної діяльності є екологічна. Остання є підставою для формування основ екологічної свідомості, яка має синтезований характер, діалектично поєднавши в собі наукові, моральні, естетичні, ідеологічні та інші погляди на проблему взаємовідношення між суспільством і природою. Для виходу з цієї кризи необхідна нова економічна політика. Бо проблема запровадження справжніх ринкових відносин сама по собі є для нас дуже складною, а якщо додати до неї ще й невідкладність та
необхідність інтроекції в структуру ринку екологічного імперативу, то вона ще більше ускладнюється.
Нова економічна політика держави повинна будуватися на трьох основних складових: екологічній моралі (виховання нової ментальності); екологічній економіці; екологізованому праві. Всі ці три складові (екомораль, екоекономіка, екоправо) мусять бути в центрі уваги всіх державних інституцій і політичних сил. При цьому ще раз наголосимо, що з огляду на зазначені вище реалії сьогодення розв’язати головну проблему сучасності, а саме подолання еколого-економічних суперечностей у господарських і комерційних системах, буде дуже непросто.[40.23]
В останній чверті ХХ на початку ХХІ століття усвідомлення можливості екологічної катастрофи, яка насувається, і радикальні зміни, викликані появою високих наукомістких технологій, призводять до свідомої гуманізації і екологізації економічного мислення. Вони виступають як раціональне, соціально і екологічно доцільне прагнення використовувати техніку і технологію для створення максимального комфорту і зручностей у всіх формах життєдіяльності. Економічне мислення стає все більш гуманістичним і екологізованим, воно повністю бере на себе відповідальність за конструювання, створення, використання і розвиток не тільки техніки і технології, але і всього предметного середовища, соціальної і навіть культурно-духовної сфери.
Виявити несприятливі екологічні наслідки впровадження в практику господарської діяльності тих чи інших виробництв може допомогти екологічна експертиза ще на рівні їх проектування. В такому випадку ціна всього проекту буде в 6 раз меншою, порівняно з тією, яку ми маємо,«захищаючи» природу і людину після пуску об’єкта. Тому до складу економічних проектів поряд з техніко-економічним обгрунтуванням повинні бути включені і соціально-екологічні. Йдеться про формування екологічної культури, яку можна інтерпретувати як особливого роду світоглядний “образ світу”, відображення такого стану соціально-природних залежностей, якехарактеризує їх гармонійну єдність - раціональне освоєння людиною природної і соціальної діяльності і затвердження у цьому процесі своєї власної індивідуальності і самобутності.
Екологічна культура і її моральні елементи формуються у людини в процесі екологічного виховання. Його соціальна функція, вважає ТарасенкоМ.Ф., полягає в тому, що воно повинно не просто облагороджувати ставлення людини до природи, але перш за все сприяти максимальному узгодженню турботи людини про збереження і примноження природних багатств у відповідності зі зростанням турбот суспільства за кожну людину.[41.247]
Наступним фактором, який фіксує антроповимірність економічного проекту, що відповідав би «людським якостям» є його естетизація. На вибір того чи іншого економічного рішення повинні впливати естетичні погляди і переконання підприємця, фінансиста, які входять як найважливіші детермінанти в умови вирішення конкретної економічної проблеми.Від рівня розвитку естетичної культури підприємця залежить свобода реалізації в професійній діяльності естетичних критеріїв оцінки, смаку, ставлення до праці. Якщо спеціаліст володіє достатньо великим обсягом естетичної інформації, якщо у нього розвинені навички творчої діяльності (у будь-яких, не тільки художніх, формах), якщо в своїй діяльності і поведінці він керується естетичними началами, то його творчі інтереси і здібності, отримуючи естетичне наповнення, більш повно виражаються в структурі діяльності.
Не випадково одна із найважливіших оцінок рівня досконалості, якості й ефективності професійної діяльності спеціаліста - її естетична оцінка. Таке розуміння естетичних критеріїв хаактерне для великих учених і конструкторів - Антонова, Бора, Капиці, Туполєва, Ейнштейна. Зокрема генеральний авіаконструктор О.К.Антонов писав: “Найцікавіша частина нашої роботи - це краса в техніці, частина зовсім невідділена від нашого труда. Мені здається, що у нас в авіації це відчувається особливо чітко -тісний взаємозв’язок між високою технічною досконалістю і красою. Ми чудово знаємо, красивий літак літає добре, а некрасивий погано, а то і взагалі не буде літати. Це не забобони. А зовсім матеріалістичне положення. Тут виникає своєрідний природний відбір усередині нашої свідомості. Протягом багатьох років складались якісь суто технічні, розрахункові і
експериментальні, перевірені на практиці рішення. Володіючи цією, частково навіть підсвідомою інформацією, конструктор може іти часто від краси до техніки, від рішень естетичних до рішень технічних” [42,с.140]
Відомо, що при трансляції музики на виробництві протягом одної години продуктивність праці підвищується на 12-14%. Контрольні виміри показали, що при розумному дозуванні функціональна музика може відновлювати рефлекси, пригнічені виробничою втомою. Велика психологічна дія на людину такого естетичного фактору як колір. Він може викликати різні емоційні реакції і думки: він може заспокоювати і хвилювати, утішати, пригнічувати і веселити. В естетиці колір серед інших естетичних факторів займає одне з важливих місць. Раціональне пофарбування виробничих приміщень підвищує продуктивність праці до16%.
Все викладене вище говорить про необхідність грунтовної естетичної підготовки фахівців-економістів, яка не тільки підвищує їх творчі можливості, але і робить їх головною активною силою у розвязанні важливих соціальних проблем. Тому стажування, які проводяться компанією “Хітачі” в центрі Абіко (Японія), включають цілеспрямовану естетичну підготовку всього персоналу підприємства і перш за все спеціалістів-керівників. Є аналогічні програми і у Франції.
Наявність двох зустрічних тенденцій: впливу економіки на естетичну культуру і мистецтво, з однієї сторони, і проникнення естетичної діяльності в систему економіки - з іншої, дозволяє говорити про інтеграцію цих процесів, але такої інтеграції, яка аж ніяк не означає їх тотожності, а можлива лише на основі взаємного обміну діяльністю. Естетична діяльність виконує в системі економічної діяльності ряд істотних, не компенсованих іншими видами діяльності функцій. По-перше, як особливий вид вільної самодіяльності, представлений найбільш повно у мистецтві, вона спрямована на розвиток індивідів, їх здібностей до необхідності, які мають внутрішній стимул саморозвитку. По-друге, естетичні принципи, прийоми, засоби все більш використовуються у розв’язанні приватних функціональних задач у виробничій і науковій діяльності, надаючи можливість їх варіантного розв’язання. Методи і засоби естетичної діяльності приховують в собі величезний евристичний потенціал. По-третє, естетична діяльність, маючи загальний універсальний характер, стає способом вільного переходу від однієї спеціалізованої системи суспільної практики до іншої. По-четверте, через естетичну діяльність у творах мистецтва втілюється ідеал суспільного прогресу. Практика техніко-естетичної експертизи показує, що промислові вироби, які створюються без врахування якості самої людини (соціобіологічних характеристик), викликають інколи негативні явища: створюють зайву напругу, дезорганізують психічні процеси, спричиняють травми, стресові ситуації, професійні захворювання та ін. Творчість «за законами краси» є творчість у відповідності з мірою людини і мірою кожного виду, тобто сутнісними властивостями самої людини. Це справедливо в тому значенні, що розвиток техніки повинен спиратися і на розвиток духовної культури суспільства, з’єднатися із загальним процесом зміни способу життя і форм життєдіяльності людей.
Гуманізація і естетизація економічної діяльності не можуть мати достатнього успіху, якщо не будуть враховуватись більш предметно ергономічні вимоги, які фіксують психофізіологічні якості людини та методи їх врахування в процесі економічної діяльності.
Основне посилання ергономіки полягає в тому, що люди впливають на ефективність всього чим вони займаються і з чим взаємодіють. Системи, які обслуговують люди, повинні проектуватися так, щоб персонал управляв ними ефективно, безпечно і без надмірного напруження. Ергономіка розглядає у нерозривному зв’язку технічні і людські аспекти. Вимоги людини до економіки в ергономіці супроводжуються вимогами до людини. На перетині цих вимог людина повинна знайти оптимальне рішення. Разом з тим ергономіка має глибокий гуманістичний смисл, оскільки вона сприяє не тільки створенню оптимальних умов для праці, побуту і відпочинку, але і формує нові культурні цінності, створює умови для всебічного розвитку людини. Виявлення людських резервів ергономікою підвищує ефективність функціонування техніки на 20%, знижує кількість аварій і нещасних випадків на виробництві в 2-3 рази.
Ситуація в економіці багато в чому визначається чинниками духовного, культурного й емоційного порядку.
Під ментальністю, як правило, розуміється глибинний рівень колективної та індивідуальної свідомості, що включає в себе сукупність готовностей, настановлень і настроєності індивіда чи соціальної групи діяти, мислити, відчувати й сприймати світ певним чином. Менталітет формується
залежно від традицій, культури, соціальних структур та усієї сфери проживання людей. Економічна ментальність відображає певний національний тип економічної поведінки, відповідні потреби, інтереси та мотивації. Це – інтегральна характеристика людей, які живуть у конкретній національній культурі, що відображає своєрідність бачення цими людьми економічних відносин і пояснює специфіку їх реагування і впливу на економічні і соціальні процеси.[43,92]
У буденному житті ментальность має значно ширший діапазон –світосприймання, світогляд, бачення світу, національний характер, душа, психологія, вдача тощо. Не викликає сумніву, що національний менталітет суттєво впливає на всі процеси, які відбуваються в економічній сфері
суспільства. Відомі українські вчені М.Костомаров, М.Грушевський, В.Липинський, Л.Чижевський, О.Кульчицький, Я.Ярема, Г.Ващенко, а також сучасні психологи (О.Киричук та інші) виділяли, як правило, чотири системотворчі ознаки, що історично були властиві менталітету українського
народу, його психічному складу [40, c.11]:
зосередженість особи на фактах і проблемах внутрішнього, особистісно-індивідуального світу;
сентиментальність, чутливість, любов до природи, естетизм народного життя, культуротворчість;
прагнення до особистої свободи, але без належного устремління до державності;
перевага емоційного, чуттєвого над інтелектуальним.
Актуалізація проблеми української ментальності обумовлена сьогодні необхідністю формування нової системи економічних цінностей, які були б зрозумілі народу, відповідали його вдачі, були здатні захопити і підбадьорити людей. Поки що формування нової системи світосприйняття, яка б забезпечувала єдність загальнолюдських і національних цінностей, в масовій свідомості членів сучасного українського суспільства відбувається надзвичайно повільно і з великими труднощами.
Кризові виклики та посилення ринкової конкуренції підвищують вимоги до економічної діяльності, що вимагає від фахівця спеціальної підготовки. Тому при підготовці фахівців-економістів недостатньо розвивати лише економічну компетентність. Готовність нашої системи економічної освіти до підготовки таких спеціалістів багато в чому залежить від відображення цих проблем у технічних і суспільних науках, від їх синтезу.
Сьогодні все більше зрозуміла необхідність єдності технічних і суспільних наук.
Дотримуватися «консенсунсу» між ними може спеціаліст, який має високу не тільки професійну, але й гуманітарну освіту. Це з особливою гостротою ставить проблему гуманітарної підготовки майбутніх спеціалістів.Саме гуманітарне знання дає можливість подолати технократичне та вузькопрофесійне мислення, виховує особу, орієнтовану на загальнолюдські цінності, з розвинутим почуттям політичної та моральної відповідальності. Перемога культурологічного мислення бізнесмена над технократичним дозволила б зруйнувати авторитарно-відомчий стиль керування в суспільстві. Для цього потрібно поглибити гуманітарну
орієнтацію спеціальної підготовки.
Сучасні гуманітарні аспекти не завжди враховуються в економічних вузах. Тому постає проблема удосконалення економічної освіти. Є два шляхи. Перший – це насичення навчальних програм гуманітарними курсами.
Проте, досвід західних вузів свідчить, що отримані результати занадто скромні. Другий –перетворення економічної освіти на економіко-гуманітарну, тобто гуманітарного характеру повинні набути самі економічні знання. Враховуючи велику соціальну відповідальність підприємця перед
суспільством, випускник вузу, що не оволодів одним із компонентів економічної освіти (економічної чи гуманітарної), не може бути фахівцем-економістом високого рівня.