КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ

“НЕСТАБІЛЬНІСТЬ ГЕНОМУ”

КИЇВ-2010

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Біологічний факультет

Кафедра загальної та

молекулярної генетики

Укладач: Доцент С. Р. Рушковський

НЕСТАБІЛЬНІСТЬ ГЕНОМУ

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ

освітньо-професійної програми магістр за напрямом

7.0704 – «Генетика»

Затверджено

на засіданні кафедри

Протокол № ___

від „___”___________2010 р.

Зав. кафедри

_____________ Демидов С.В.

Підпис Прізвище, ініціали

Декан факультету/ Директор інституту

_____________ Остапченко Л.І.

Підпис Прізвище, ініціали

КИЇВ –2010

Методичні рекомендації по вивченню дисципліни

Дисципліна «Нестабільність геному» є дисципліною спеціалізації /за вибором вузу/для підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» за напрямом спеціалізації «генетика», що читається в І семестрі в обсязі 4,5 кредитів (за Європейською Кредитно-Трансферною Системою ЕСТS), а саме 162 год., з яких 68 години аудиторних занять (34 години лекцій та 34 години лабораторних робіт) і 94 години самостійної роботи, і підсумовується іспитом.

Мета і завдання дисципліни спеціалізації «Нестабільність геному»: ознайомити студентів із сучасними проблемами та досягненнями у вивченні причин геномної нестабільності та молекулярних механізмів підтримання його сталості.

Завдання дисципліни:

1) дати студентам загальне уявлення про нестабільність геному як безперервний нецілеспрямований процес хаотичного утворення нових варіантів геному;

2) дати уявлення про молекулярно-біологічні механізми дестабілізації та стабілізації геному;

3) розглянути еволюційну роль нестабільності геному та зв’язок нестабільності геному з різними нормальними та патологічними станами;

Предмет навчальної дисципліни «Нестабільність геному» вивчає явище несталості геному як фундаментальної та невід’ємної його властивості. Розглядаються загальні причини нестабільності геному, молекулярним механізмам репарації, які забезпечують стабілізацію геному, роль специфічних геномних послідовностей, мобільних генетичних елементів, хроматинових структур у стабілізації та дестабілізації геному. Приділяється увага механізмам дестабілізації геному при нормальних та патологічних процесах. Обговорюється роль нестабільності геному в мікро- та макроеволюції.

Вимоги до знань та вмінь.

Вміти:

• обирати відповідні методи та підходи для реєстрації нестабільності генома;

• проводити оцінку рівня нестабільності геному різних об’єктів за допомогою мікроядерного тесту;

• аналізувати рівномірно та диференційно пофарбовані хромосоми людини на наявність кількісних та структурних хромосомних аномалій;

• проводити скринінг фрагільних сайтів хромосом людини;

• аналізувати прояви нестабільності геному репараційно-дефектних штамів дріжджів;

• проводити аналіз профілів нестабільних мікро- та мінісателітних локусів геному людини;

• проводити статистичний аналіз та адекватну інтерпретацію отриманих даних щодо рівнів геномної нестабільності;

• за різними проявами нестабільності геному визначати порушення відповідних систем стабілізації геному;

• самостійно працювати з електронними базами даних нестабільних ДНК послідовностей.

Місце в структурно-логічній схемі спеціальності. Дисципліна спеціалізації «Нестабільність геному» є складовою циклу професійної підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» за напрямом спеціалізації «генетика». Вивчення дисципліни передбачає попереднє ознайомлення з загальними дисциплінами «Цитологія», «Математичні методи у біології», «Молекулярна біологія», «Генетика» та спецкурсами «Генетика людини», «Онкогенетика», «Геноміка», «Хромосоми еукаріот» та «Молекулярна організація хроматину».

Дисципліна є базовою для засвоєння знань і вмінь зі спеціальних дисциплін у системі професійної підготовки освітньо-кваліфікаційного рівнів «магістр», зокрема: «Молекулярні механізми диференціації клітин», «Основи медичної генетики», «Генетичні основи еволюції вищих організмів». Дисципліна є тісно пов'язаною з лабораторним практикумом, що здійснюється паралельно.

Система контролю знань та умови складання іспиту. Дисципліна спеціалізації «Нестабільність геному» оцінюється за модульно-рейтинговою системою. Вона складається з трьох модулів: до першого входять теми 1 та 2, до другого – 3, 4 теми, до третього – 5-8 теми.

Результати навчальної діяльності студентів оцінюються за 100-бальною шкалою.

Форми поточного контролю: оцінювання контрольних робіт та самостійних завдань. Максимальна кількість балів, яку студент може отримати за виконання завдань поточного контролю в кожному зі змістовних модулів, наведена у таблиці.

Модульний контроль: 3 модульні контрольні роботи.

Змістовий модуль 1

Вид роботи	Бали
Контрольні опитування	3
Домашнє самостійне завдання	2
Модульна контрольна робота 1	15
Сума	20

Змістовий модуль 2

Вид роботи	Бали
Контрольні опитування	3
Домашнє самостійне завдання	2
Модульна контрольна робота 2	15
Сума	20

Змістовий модуль 3

Вид роботи	Бали
Контрольні опитування	3
Домашнє самостійне завдання	2
Модульна контрольна робота 3	15
Сума	20

Студенти отримують підсумкову рейтингову оцінку за 100-бальною шкалою, яка розраховується за накопичувальною системою як сума балів, отриманих студентом за поточні модулі. В таблиці представлена максимальна кількість балів за змістові модулі та розрахунок підсумкової оцінки за накопичувальною системою з курсу «Нестабільність геному». Курс складається з 3 змістових модулів і має загальний обсяг, рівний 4,5 кредитів (34 години лекцій, 34 години лабораторних робіт, 94 години самостійної роботи студента, всього 162 години).