2. Прямі іноземні інвестиції

ПІІ - це різновид іноземних інвестицій, призначених для виробництва і забезпечення контролю над діяльністю підприємств завдяки володінню контрольним пакетом акцій.

ПІІ за міжнародною класифікацією поділяються на :

а) вкладання компаніями за кордон власного капіталу (капітал філій і частка акцій у дочірніх та асоційованих компаніях);

б) реінвестування прибутку;

в) внутрішньокорпоративні переміщення капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором та дочірніми, асоційованими компаніями і філіями.

Чинниками, які, активно впливають на зростання ПІІ і зумовлюють випереджаючі темпи зростання ПІІ порівняно з темпами зростання світової торгівлі (а також ВВП промислово-розвинутих країн), є: інтеграція виробництва, еволюція його в бік створення міжнародної продукції; зростаюча роль ТНК; економічна політика промислово розвинутих країн, спрямована на підтримку темпів економічного зростання і рівня зайнятості; прагнення країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою здолати кризовий стан економіки і соціальної сфери; екологічні чинники, що спонукають розвинуті країни переводити шкідливе виробництво в країни, що розвиваються. При участі в ПІІ уряду додатковим мотивом може бути досягнення певних політичних цілей: забезпечення стратегічними ресурсами, розширення сфери свого впливу з боку уряду.

Загальне відношення в світі до зарубіжних інвестицій та до їх наступного розвитку може бути визначене як двоїсте. Визнаючи вигідність ПІІ в короткостроковому плані, з іншого боку майже всі країни, побоюючись підриву контролю над національними економічними ресурсами і суверенітету країни, обмежують іноземну власність у ключових секторах економіки.

Дискримінація по відношенню до ПІІ може здійснюватись у формі збільшення податків; цінового контролю або заходів, спрямованих персонально на іноземні фірми (часткова націоналізація, місцеве законодавство, обмеження переказу грошей (платежів), експортні правила та обмеження еміграції робочої сили).

Виходячи з даних експертних оцінок, найсприятливіші умови для ПІІ мають такі країни: США, Канада, Німеччина, Швейцарія, а також Азіатсько-Тихоокеанський регіон.

Аналіз галузевої структури ПІІ дозволяє стверджувати, що більшість інвестиційних потоків спрямовується в обробну промисловість і сферу послуг, тоді як частка первинного сектора в загальному обсязі ПІІ скорочується. Причому ступінь інтенсивності надходження інвестицій у різні галузі обробної промисловості неоднакова. В останнє десятиліття найбільш успішно залучали іноземні інвестиції такі галузі, як інформаційні технології, телекомунікації, фармацевтика, космічна індустрія, машинобудування, галузі бізнес-інфраструктури тощо.

3. Транснаціональні корпорації

Транснаціональні корпорації (ТНК) є головним суб'єктом світових господарських відносин і формою, що втілює в собі, як правило, всі види сучасного міжнародного бізнесу. Для визначення ТНК важливими є як кількісні, так і якісні критерії. ТНК нині - це в основному великі за обсягом виробництва та величиною доданої вартості, виключно ефективні з точки зору виробництва і прибутку фірми, що мають величезний економічний потенціал.

В останні роки більш популярним в офіційній літературі стає спрощене визначення ТНК. Зокрема, у багатьох документах ЮНКТАД використовується таке визначення: транснаціональні корпорації - це акціонерні чи неакціонерні компанії, які складаються з материнських компаній і їх закордонних афілійованих фірм. Материнською компанією вважається підприємство, яке контролює активи інших суб´єктів господарської діяльності, розташованих у зарубіжних країнах. Контроль здійснюється шляхом володіння певною частиною капіталу. Закордонною афілійованою компанією називається акціонерне або неакціонерне підприємство, у якому інвестор, що є резидентом іншої країни, володіє такою частиною капіталу, що дозволяє йому мати довгостроковий інтерес в управлінні даним підприємством.

Головними критеріями транснаціональності фірми є три моменти: 1) система міжнародного виробництва, що ґрунтується на розпорошенні виробничих одиниць по багатьох країнах; 2) проникнення в передові галузі виробництва, швидкий розвиток яких передбачає наявність величезних капіталовкладень і залучення висококваліфікованих працівників; 3) поведінка фірми.

Транснаціональність капіталу і діяльності - основна риса ТНК. Вирішальним у визначенні ТНК є не стільки те, з яких країн надходить капітал, скільки те, куди він прямує, де оперує, звідки здобуває прибутки. Більшість сучасних ТНК становить один національний, а не багатонаціональний капітал.

Характерні особливості ТНК:

1. географічна диверсифікація виробництва на світовому рівні;

2. інноваційність діяльності;

3. участь у міжнародній спеціалізації виробництва.