§ 7. Особливості створення та діяльності приватних та інших підприємств.

Відповідно до ст. 113 Господарського кодексу України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб’єкта господарювання- юридичної особи.

Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається Господарським кодексом України та іншими законами.

Особливості створення та діяльності приватного підприємства:

1) засновниками цього підприємства можуть бути такі категорії осіб:

- одна фізична особа;

- дві або більше фізичних осіб;

- одна юридична особа- суб’єкт господарювання;

2) це підприємство створюється і діє як унітарне (якщо у його статутному фонді не визначається частка засновника), або як корпоративне (якщо у його статутному фонді визначається частка (частки) засновника (засновників));

3) при створенні цього підприємства, його засновником (засновниками) формується статутний фонд, мінімальний розмір якого законом не встановлено;

4) у статутному фонді цього підприємства не визначається частка його засновника (якщо воно є унітарним), або ж визначається частка (частки) засновника (засновників) (якщо воно є корпоративним);

5) це підприємство не є власником закріпленого за ним майна, а діє на праві господарського відання (якщо воно є унітарним), або ж стає власником переданого йому майна (якщо воно є корпоративним);

6) управління діяльністю цим підприємством може здійснюватися безпосередньо засновником (засновниками), або утвореними ним (ними) органами управління (директор, тощо);

7) це підприємство може діяти на основі особистої праці засновника (засновників), чи з використанням найманої праці;

8) це підприємство за своїми зобов’язаннями несе повну відповідальність переданим йому майном, а його засновник (засновники) не несе відповідальності за зобов’язаннями підприємства, крім випадків, передбачених законом або установчими документами.

До інших видів підприємств, окрім приватного, у Главі 11 Господарського кодексу України віднесені:

1. фермерське господарство;

2. орендне підприємство;

3. підприємство з іноземними інвестиціями;

4. іноземне підприємство.

Разом з тим, орендне підприємство, підприємство з іноземними інвестиціями та іноземне підприємство не є самостійними організаційно-правовими формами підприємств, а можуть створюватися і діяти в різних організаційно-правових формах, передбачених законом.

Натомість, фермерське господарство вважається самостійною організаційно-правовою формою підприємств. Його діяльність регламентується Господарським кодексом України та Законом України „Про фермерське господарство” від 19 червня 2003 року.

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства відповідно до закону.

Особливості створення та діяльності фермерського господарства:

1) засновниками цього підприємства можуть бути такі категорії осіб:

- один громадянин України;

- двоє або більше громадян України, які є родичами або членами однієї сім’ї, відповідно до закону;

2) до моменту державної реєстрації цього підприємства його засновник (засновники) повинні набути у власність або в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства;

3) це підприємство створюється і діє виключно як корпоративне;

4) при створенні цього підприємства, його засновником (засновниками) формується статутний фонд (статутний капітал), мінімальний розмір якого законом не встановлено;

5) у статутному фонді цього підприємства визначається частка (частки) його засновника (засновників);

6) це підприємство є власником належного йому майна;

7) управління діяльністю цим підприємством може здійснюватися безпосередньо засновником (засновниками), або утвореними ним (ними) органами управління (Голова фермерського господарства, тощо);

8) взаємовідносини між цим підприємством та його членами базуються на засадах членства, це означає, що його члени зобов’язані брати особисту трудову участь у діяльності фермерського господарства (брати участь в управлінні діяльністю фермерського господарства є правом його членів, а не обов’язком);

9) членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім’ї, родичі, які об’єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту господарства; не можуть бути членами фермерського господарства особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом);

10) це підприємство за своїми зобов’язаннями несе повну відповідальність переданим йому майном, а його засновник (засновники) не несе відповідальності за зобов’язаннями господарства, крім випадків, передбачених законом або установчими документами.