- •Тема 2. Етносфера як частина біосфери
- •1. Поняття біосфери та етносфери
- •Тема 3. Антропогенез, етногенез і культурогенез
- •1. Антропогенез і теорії походження homo sapiens
- •2. Етногенз і культурогенез як наукові поняття
- •3. Поняття етнічної батьківщини
- •4. Етапи етнокультурогенезу на території України
- •5. Циклічність розвитку суспільства на території України
- •Тема 4. Історія етномовних спільнот і сучасні мовні сім'ї
- •Тема 5 мова як етнозберігіючий чинник
- •1. Функції мови
- •2. Мова як етнічна ознака
- •3. Зв'язок мови з національною психологією
- •Тема 6.
- •Тема 8.
- •Тема 9.
- •Тема 10.
- •Тема 11.
- •Тема 12.
- •Тема 13.
- •Тема 14.
- •Тема 15.
- •Тема 16
- •Тема 17.
- •Тема 18.
- •Тема 19
- •Тема 20.
- •Тема 21
- •Тема 22
- •Тема 23.
- •Тема 24.
- •Тема 25.
- •Тема 26.
- •Тема 28.
- •Тема 29
- •Тема 30
3. Поняття етнічної батьківщини
Етногенез народу здійснюється в певному етнокультурному ареалі (лат. аrea - простір, зона поширення видів тварин, рослин, корисних копалин, етносів тощо). Отже, етнокультурним ареалом вважається історико-географічне місце, де народи культурно засвоюють простір і проявляють себе як цивілізовані типи суб'єктів історії. Етнокультурний ареал часто є етнічною батьківщиною того етносу, який його населяє. Якщо етнос уже перемістився в інші землі, то його етнокультурний ареал залишається його історичною батьківщиною.
Етнічна батьківщина це:
1) місце народження і проживання етносу;
2) країна, до якої певний народ себе зараховує як володар, абориген;
3) геополітичний простір на карті, де цей народ з'явився світові як етноісторичний суб'єкт;
4) конкретна історико-географічна територія з її природним та демографічними масивами, специфікою та обсягом матеріально-культурного надбання певного народу, особливостями його мови й культури, побуту і моралі (за МЕЕДЗ).
Етногенез і культурогенез тісно пов'язані, однак, для території України культурогенез має особливе значення. В результаті колоніальної політики Росії, усталилося хибне уявлення про етногенез українського народу. Тому нині науковці часто користуються пам'ятками матеріальної культури для з'ясування спадкоємності не просто самої культури, але й етносів, носіїв цієї культури. Наприклад, трипільці антропологічно відрізнялися від сучасних українців, але вплив трипільської орнаментики, гончарства, будівництва житла, традиції хліборобства міцно прижилися і збереглися впродовж майже 8 тисяч років. Хоча антропологія українців успадкована від арійських (кочових) племен ІІ тис. до н. е., (які, вірогідно, змішалися з трипільцями), однак менталітет українців багато в чому успадкований від хліборобів Трипілля. 39
4. Етапи етнокультурогенезу на території України
Етнокультурогенез - це походження і розвиток етнічної культури у її зв'язках з походженням і розвитком самого народу.
Для території України характерна така періодизація етнокультурогенезу:
І. Матріархат (палеоліт, неоліт - мізинська та трипільська культура, одна з вірогідних назв племен - пелазги) - від 50 тис. років до ІІІ тис. до н. ч. Культи Богині-Матері, родючості, Предків.
ІІ. Патріархат (з ІІ тис. до н. ч. - назва племен арії): культ Сонця; приручення коня; винайдення колеса; формування протомови, що стала основою слов'янських і зокрема, української:
1) міграції, осідання арійців, формування етносів ІІ тис. до н. ч.;
2) кімерійсько-скіфсько-сарматський період (І тис. до н. ч.);
3) слов'янський суперетнос (І тис. н. ч.);
4) власне український (включаючи й Київсько-руський) - ІІ тис.
Кожен новий етап - це сходження на якісно новий щабель. Закономірність процесу етно-культуротворення це, як уже зазначалося, боротьба структури (ладу) і хаосу (безладдя).
Процес - це плавний перехід з минулого в сучасне, і з сучасного в майбутнє. На думку українського історика М. Брайчевського, реально можна позначити тільки минуле і майбутнє, бо це певний хронологічний інтервал. Сучасне - постійно рухається з минулого в майбутнє, тому воно невловиме. Але саме воно є нашою реальністю (Вступ до історичної науки. - К., 1995).
Дещо складніше розглядалася ця філософема нашими далекими Пращурами, починаючи ще з доби Трипілля. Це - уявлення про Дерево Життя, в якому реальним є сучасний світ Яви (символічно - стовбур дерева, світ живих людей), а минулий світ Нава (символічно - коріння дерева, духовний світ Предків) і майбутній світ Права (символічно - крона, гілки, листя і плоди, духовний світ Богів, закони круговороту Всесвіту) є невловимими лише для світу Яви (живих нині людей), хоча в релігійній свідомості вони існують одночасно як реальні. 40
Здатність минулого полишати свій слід у майбутньому не раз примушувала замислюватись над проблемами вічності буття, проблемами життя етносу, його культурних надбань. Вже наприкінці ІІ ст. до н. ч. існували і були записані філософські ідеї циклічного розвитку культури (давньогрецька філософія).