2. Експертиза ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Тілесними ушкодженнями називається порушення анатомічної будови тканини або фізіологічної функції організму під впливом зовнішніх факторів: механічних, фізичних, хімічних, біологічних та психічних. За ступенем тяжкості тілесні ушкодження поділяють на:

- тяжкі тілесні ушкодження (ст. 121 КК України);

- тілесні ушкодження середньої тяжкості (ст. 122 КК України);

- легкі тілесні ушкодження (ст. 125 ч. 2 КК України);

- легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я чи незначну стійку втрату працездатності (ст. 125 ч. 2 КК України).

Тяжкі тілесні ушкодження мають 6 ознак:

1. небезпека для життя;

2. втрата органу чи його функції;

3. психічна хвороба;

4. розлад здоров’я пов’язаний зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на 1/3;

5. переривання вагітності;

6. непоправне знівечення обличчя.

Небезпечними для життя є ушкодження, що в момент заподіяння становлять загрозу для життя, чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Запобігання смерті, що обумовлене наданням медичної допомоги, не повинно братися до уваги при оцінюванні загрози для життя таких ушкоджень.

До ушкоджень, що є небезпечними для життя належать:

І. при травмах голови:

1) переломи мозкового черепа;

2) проникаючі поранення черепа в т.ч. без ушкодження мозку;

3) забій головного мозку тяжкого ступеня;

4) внутрішньочерепні крововиливи при наявності загрозливих для життя явищ;

ІІ. При травмах хребта:

1) проникаючі поранення хребта, в т.ч. без ушкодження спинного мозку;

2) переломо-вивихи та переломи тіл шийних хребців;

3) закриті ушкодження спинного мозку в шийному відділі;

4) переломи чи переломо-вивихи одного або кількох грудних чи поперекових хребців із порушенням функції спинного мозку;

5) закриті ушкодження спинного мозку (грудних, поперекових, крижових сегментів) з порушенням функції тазових органів;

ІІІ. При ушкодженнях шиї, грудної, клітки, живота, тазу:

1) проникаючі ушкодження внутрішніх органів за виключенням нижньої третини прямої кишки і нижньої частини уретри;

2) проникаючі ушкодження грудної клітки і живота, тобто які проникають в порожнину грудної клітки та черевну порожнину навіть без ушкодження внутрішніх органів;

IV. ушкодження, які спричинені дією механічних, фізичних, хімічних чи біологічних факторів в т.ч. закриті ушкодження внутрішніх органів при наявності загрозливих для життя явищ;

V. відкриті переломи діафізіів довгих трубчастих кісток – плечової, стегнової, великогомілкової;

VI. ушкодження великих кровоносних судин: аорти, сонної, підключичної, плечової, під клубової, стегнової, підколінної артерій чи супроводжуючих їй вен;

VII. ушкодження, що призвели до шоку тяжкого ступеня, значної крововтрати, коми, гострої ниркової чи печінкової недостатності, гострої недостатності дихання, кровообігу, жирової чи газової емболії, тромбоемболії;

VIII. усі види механічної асфіксії, які супроводжуються вираженим комплексом загрожуючих життю явищ (розладом функції ЦНС, серцево-судинної і дихальних систем), якщо це встановлено об’єктивними даними;

IX. термічні опіки III-IV ступеня з площею ураження понад 15 %, опіки ІІІ ступеня – понад 20 %, опіки ІІ ступеня – понад 30 % поверхні тіла.

Незагрозливі для життя ушкодження, що належать до тяжких за кінцевим результатом:

- втрата будь-якого органу чи втрата органом його функції – а) втрата зору, б) слуху, в) язика, г) руки, ноги і д) репродуктивної здатності:

а) під втратою зору треба розуміти стійку сліпоту на обидва ока або такий стан, коли наявне зниження зору до підрахунку пальців на відстані два метра і менше (гостра зору на обидва ока 0,04 і нижче);

б) під втратою слуху треба розуміти повну стійку глухоту на обидва вуха або такий необоротний стан, коли потерпілий не чує розмовної мови на відстані 3-5 см. від вушної раковини;

в) під втратою язика (мовлення) треба розуміти втрату можливості висловлювати свої думки членороздільними звуками, зрозумілими для оточуючих;

г) під втратою руки, ноги треба розуміти відокремлення їх не нижче ліктьового чи колінного суглобів чи втрату ними функцій (параліч);

д) під втратою репродуктивної здатності треба розуміти втрату здатності до злягання чи до запліднення, зачаття та дітородіння (розродження).

- психічна хвороба. Під психічною хворобою розуміють психічне захворювання, наявність якого встановлює судово-психіатрична експертиза, вона ж встановлює причинний зв’язок між травмою і психічною хворобою. Оцінка ступеня тяжкості тілесних ушкодження проводиться судово-медичним експертом.

- розлад здоров’я, пов’язаний зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на 1/3 (не менше 33 %). Розмір втрати стійкої (тобто постійної) працездатності встановлюється за офіційною таблицею органів страхування, яка використовується для виявлення втрати працездатності в результаті різних травм і тільки після того, як визначилися наслідки травми.

- переривання вагітності. Ушкодження, що привело до переривання вагітності незалежно від її строку належить до тяжких за умов, що між цим ушкодженням і перериванням вагітності є прямий причинний зв’язок.

- невиправне знівечення обличчя. Знівечення – не медичне поняття. Тому експерт не кваліфікує ушкодження обличчя як знівечене. Він визначає вид ушкодження, його особливості та механізм утворення, встановлює чи є це ушкодження виправним або невиправним. Під виправністю ушкодження належить розуміти значне зменшення вираженості патологічних змін (рубця, деформації, порушення міміки, тощо) з часом чи під впливом не хірургічних засобів.

Тілесні ушкодження середньої тяжкості мають чотири ознаки:

1) відсутність небезпеки для життя;

2) відсутність ознак тяжких тілесних ушкоджень за наслідками;

3) тривалий розлад здоров’я;

4) значна стійка втрата працездатності менше ніж на третину.

Тривалим належить вважати розлад здоров’я строком понад три тижні (більш як 21 день).

Під стійкою втратою працездатності менше ніж на третину належить розуміти втрату загальної працездатності від 10 % до 33 %.

Легкі тілесні ушкодження можуть бути такими, що:

а) спричинили короткочасний розлад здоров’я (7-21 день) чи незначну стійку втрату працездатності ( до 10 %);

б) не спричинили зазначених наслідків (ст. 125 ч. 1 КК України).

Способами тілесних ушкоджень можуть бути побої, муки (мучення), мордування. Ці поняття є юридичними, в компетенцію судово-медичного експерта не входить визначення побоїв, мук і мордування. Судово-медичний експерт визначає характер ушкоджень, їх кількість, механізм утворення, давність і ступінь тяжкості.