4. Зовнішньоекономічні операції: організація та техніка виконання.

ПЛАН

1. Зовнішньоекономічні операції: суть, види, етапи.

2. Організація і техніка експортно-імпортних операцій.

3. Особливості організації ЗЕД за товарними групами. Торгівля товарами залежно від ступеня готовності товару до продажу.

4. Особливості торгівлі товарами, що містять об’єкти прав інтелектуальної власності.

5. Організація і техніка міжнародної торгівлі послугами.

1. Зовнішньоекономічні операції: суть, види, етапи.

В загальному, під зовнішньоекономічною операцією розуміється акт економічної діяльності, що здійснюється суб’єктом господарювання України або іншої держави в сфері зовнішньої торгівлі, фінансової, виробничої або інвестиційної діяльності, спрямований на отримання позитивного соціально-економічного ефекту.

За методами здійснення зовнішньоекономічні операції можна умовно поділити на прямі та непрямі.

Суть прямого методу полягає в тому, що виробник товару продає його кінцевому споживачу напряму, без залучення посередників. Тобто на ринку виступають два суб’єкти: виробник та споживач товару.

Сфера використання:

• при торгівлі сировиною, запчастинами, комплектуючими та матеріалами;

• при торгівлі товарами промислового призначення, дорогим та габаритним обладнанням, машинами, устаткуванням;

• при експорті стандартного обладнання через закордонні філії;

• при торгівлі наукоємними товарами;

• при продажах через власну збутову мережу;

• при державних продажах та закупках;

• при торгівлі товарами значної вартості.

Переваги прямого методу:

• дозволяє скоротити час проходження товару до кінцевого споживача;

• пришвидшує капіталооборот виробника;

• дозволяє продавати товар по мінімально допустимих цінах для виробника;

• дозволяє швидко реагувати на зміну кон’юнктури ринку;

• забезпечує тісний зв’язок виробника з ринком збуту;

• дозволяє врахувати особливі побажання покупця при виготовленні окремої партії товару;

• як правило, здійснюється на основі довготривалих угод, що забезпечує виробнику постійний канал збуту, а споживачу – джерело надходжень.

Недоліком прямого методу є те, що він вимагає від виробника додаткових витрат часу та капіталу на проведення маркетингових досліджень ринку, пошук нових ринків збуту та організацію власної збутової мережі.

Суть непрямого методу полягає в тому, що виробник товару продає його через торгово-посередницьку ланку, використовуючи при цьому торгові фірми або торги, чи біржі. На ринку виступає три сторони: виробник, посередницька ланка і споживач.

Сфера використання:

• дрібними та середніми фірмами-виробниками;

• при відсутності власної збутової мережі;

• при торгівлі товарами масового виробництва та широкого вжитку;

• на ринках з малою ємністю купівельного попиту;

• на важкодоступних ринках та ринках, які монополізовані державою чи торговою фірмою.

Переваги непрямого методу:

• звільняє виробника від проблем, пов’язаних із збутом товару;

• пришвидшує капіталооборот товаровиробника;

• торговий посередник може забезпечувати вищу ефективність процесу реалізації (краще знає умови місцевого ринку, має на ньому стійкі ділові зв’язки, що забезпечує успіх рекламних кампаній, презентацій, спрощує процедуру документального оформлення ввозу та реалізації товарів.

Недоліки непрямого методу:

• виробник фактично позбавляється зв’язків із ринком збуту та споживачами;

• збільшується час реалізації;підвищується ціна реалізації;

• успіх продажу в значній мірі залежить від добросовісності та роботи посередника.

Зовнішньоекономічні операції можна класифікувати за двома ознаками:

• за напрямком товарного потоку;

• за структурною ознакою.

За об’єктом зовнішньоекономічної операції можна виділити: товарні операції, надання послуг у сфері зовнішньоекономічної діяльності та операції з інтелектуальною власністю.

Зовнішньоекономічні операції з товаром можуть здійснюватись у різних формах. Це може бути купівля-продаж, тобто безпосередній передача права власності на товар від продавця до покупця, або опосередкована торгівля (консигнаційні, дилерські, агентські тощо)

Згадати про різнобічні форми операцій зустрічної торгівлі (бартер, компенсаційні угоди, зустрічні закупки тощо).

Останнім часом у сфері зовнішньоекономічної операцій зростає питома вага не продажу товарів, а надання різного виду послуг: інжинірингових, страхових, послуг зв'язку, діяльність у сфері інформаційного обміну та транспортного обслуговування, роялті та ліцензійні послуги.

Але найбільш прогресуючим видом зовнішньоекономічних операцій є торгівля інтелектуальною власністю – франчайзинг, ноу-хау, консалтинг.

Серед фінансових операцій у сфері зовнішньоекономічних зв'язків домінують взаємовідносини з міжнародного кредитування, страхування, обслуговування міжнародних платежів, депозитні та інші банківські операції.

До виробничих операцій відносяться взаємовідносини з орендного використання промислового обладнання (лізинг), різного виду кооперація при випуску спільної продукції та спільне підприємництво.

Досить поширеними на сучасному етапі розвитку зовнішньо­економічної діяльності є відносини у сфері міжнародних інвестицій. При цьому вони існують у самих різнобічних формах: пряме інвестування, тобто вкладення капіталу в підприємництво та нерухомість, портфельні інвестиції, вкладення капіталу в цінні папери.