- •Дієслово як центральна частина мови
- •VI. Перехідні і неперехідні дієслова
- •I. Дієслово як частина мови
- •II. Форми дієслова
- •III. Дієвідмінювання
- •IV. Часи дієслів
- •V. Способи дієслів
- •VI. Перехідні і неперехідні дієслова
- •VII. Безособові дієслова
- •VIII. Схема морфологічного розбору дієслова
- •Морфологічний розбір дієслова
III. Дієвідмінювання
Зміна дієслів за способами часами і числами називається дієвідмінюванням.
При творенні особових форм дієслів, дієприкметників та дієприслівників важливо знати, до якої дієвідміни вони належать. Дієслова I та II дієвідмін на письмі мають такі особові закінчення:
Число |
Особа |
1 дієвідміна |
II дієвідміна |
Однина |
1-а 2-а 3-я |
-у, -ю -еш, -єш -є, -є |
-У, -ю -иш, -їш -ить, -їть |
Множина |
1-а 2-а 3-я |
-емо, -ємо -ете, -єте -уть, -ють |
-имо, -їмо -ите, -їте -ать, -ять |
При дієвідмінювані дієслів можливе чергування приголосних.
Дієслово бути у всіх особових формах однини і множини має одну форму – е.
IV. Часи дієслів
В українській мові є три часи дієслова: теперішній, минулий і майбутній.
Теперішній час означає дію, яка відбувається постійно або в момент мовлення. Дієслова у теперішньому часі завжди недоконаного виду і змінюються за особами й числами.
Минулий час означає дію, яка відбувалася або відбувалася до моменту мовлення про неї. Дієслова минулого часу можуть бути і недоконаного і доконаного виду. Минулий час змінюється за родами і числами.
Майбутній час означає дію, яка відбувається після мовлення про неї. Майбутній час має три форми: просту доконаного виду (посаджу, зберу), просту недоконаного виду (садитиму, збиратиму) та складену недоконаного виду (буду садити, буду збирати).
Утворення простої форми дієслова майбутнього часу
Особа |
Однина |
Множина |
1-а |
знати + му — знатиму |
знати +мемо - знатимемо |
2-а |
знати + меш — знатимеш |
знати +мете - знатимете |
3-а |
знати + ме — знатиме |
знати +муть- знатимуть |
Утворення складеної форми дієслова майбутнього часу
Особа |
Однина |
Множина |
1-а |
буду знати |
будемо знати |
2-а |
будеш знати |
будете знати |
3-я |
буде знати |
будуть знати |
Дієслова майбутнього часу змінюються за особами і числами.
V. Способи дієслів
В українській мові розрізняють три способи дієслів: дійсний, умовний і наказовий.
Дійсний спосіб означає реальну дію, тобто таку, яка відбулася чи відбувалася, відбувається чи відбудеться. Н-д: пожовтіла картопля: «Жовте листя так легко летить повз вікно». Дієслова дійсного способу можуть вживатися із заперечною часткою не: “Не грію сонце на чужині» Дієслова дійсного способу змінюються за часами, а в теперішньому і майбутньому час – за особами.
Умовний спосіб означає дію бажану або можливу за певних умов: “Хотіла б я піснею стати у свою хвилину ясну». Дієслова умовного способу утворюються від дієслів минулого часу за допомогою частки б і би. Дієслова умовного способу не мають часу і особи, а змінюються за родами і числами.
Наказовий спосіб дієслова через наказ, прохання, побажання, заклик, пораду виражає спонукання до дії. Дія реально щ не існує і не існувала, але той, хто говорить, сподівається що вона повинна відбутися: “Грай же, море, мовчіть, гори, Гуляй, буйний, полем! Плачте, діти козацькії, - Така ваша доля!”
Дієслова наказового способу не мають форм часу, але вони змінюються за особами в однині і множині. В однині вони мають форму 2-ї особи, а в множині – 1-ї і 2-ї.
Спеціальної форми 3-ї особи наказовий спосіб не має. Якщо треба передати наказ у 3-їй особі, то вживаються частки хай, нехай і форма 3-ї особи дійсного способу: Хай не зітруться підкови, хай не підіб’ються ваші коні (Гонч).