Економічна діяльність підприємства (фірми) включає:
– стратегічне і поточне планування;
– облік і звітність;
– ціноутворення:
– систему оплати праці;
– ресурсне забезпечення виробництва;
– зовнішньоекономічну та фінансову діяльність тощо.
Цей напрям є визначальним для оцінювання й регулювання всіх елементів системи господарювання на підприємстві.
2. Правові основи функціонування підприємства
Підприємство діє в межах законодавства, яке регулює усі напрямки його діяльності. Визначальним юридичним актом підприємства є «Закон України про підприємства», «Статут підприємства», а також колективний догляд. Будь-яке підприємство може бути створено(Закон про підприємства):
1) відповідно до рішення власника (власників) майна чи вповноваженого ним (ними) органу, організації-засновника;
2) унаслідок примусового поділу іншого підприємства згідно з чинним антимонопольним законодавством;
3) через виокремлювання зі складу діючого підприємства одного або кількох структурних підрозділів з рішення їхніх трудових колективів і за згодою власника майна (уповноваженого органу).
Підприємство має право створювати свої філії (представництва, відділення або інші відокремлені підрозділи) з поточними й розрахунковими рахунками в банку і при цьому кожне таке підприємство підлягає державній реєстрації за місцем розташування.
Підприємство має бути ліквідоване (реорганізоване) у випадках:
1. Прийняття відповідного рішення власником майна;
2. Визнання його банкрутом;
3. Заборони діяльності за невиконання встановлених законодавством умов.
Згідно з рішенням відповідальних органів ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, створеного власником або уповноваженим ним органом, а при банкрутстві — судом чи арбітражем.
Управління підприємством здійснюється до його статуту, при цьому власник реалізує свій товар по управлінню підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органом.
Управлінські права можуть бути делеговані раді підприємства (правлінню). Вищим органом підприємства є загальні збори власників майна, а виконавчі функції здійснює правління. Підприємство самостійно визначає структуру управління, встановлює штати функціональних, виробничих та інших підрозділів. Власник безпосередньо наймає керівника підприємства.
Методи підприємства стан матеріальних активів та облікові кошти, а також інші цінності, які відображаються в його балансі та які належать підприємству.
Джерелами формування майна підприємства є:
грошові і матеріальні внески засновника чи засновників;
доходи, одержаних від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності;
доходів від цінних паперів;
капітальних вкладень і дотацій з бюджетів;
надходжень від роздержавлення і приватизації власності;
придбання майна іншого підприємства, організації;
безоплатних чи благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян;
інших джерел, не заборонених законодавчими актами України.
Крім того кожне підприємство за рішенням власника може продавати, здавати в оренду, обмінювати або передавати безкоштовно іншим підприємствам, або громадянам засоби виробництва або інший матеріальні цілі.
Підприємство може випускати і продавати власні цінні папери або купувати цінні папери у інших юридичних осіб. Підприємству дозволяється володіти та користуватися за відповідну плату землею та природними ресурсами.
Кожне підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає стратегію розвитку, а також здійснює матеріально-технічне забезпечення виробництва на всіх підприємствах узагальнюючим показником фінансових результатів господарської економічної діяльності є прибуток. Порядок його використання визначає власник підприємства або уповноважений ним орган. Контроль за окремими видами діяльності підприємства здійснюють державна податкова інспекція та державні органи, які здійснюють нагляд за безпекою виробництва та праці виключно в межах своєї компетенції.
У випадку порушення договірних забов’язань кредитно-розрахункової та податкової дисципліни вимог, щодо якості продукції та інших вимог, щодо здійснення діяльності підприємство (покриває збитки, сплачує штрафи). Будь-яке підприємство діє на підприємстві власного статуту, тобто зібрання правил, які регулюють його та його відносини з іншими підприємствами. Статут підприємства повинен відповідати основним положенням «Закону про підприємства в Україні» та затверджуватися власником.
У статуті підприємства мають бути визначені:
його точне найменування і місцезнаходження;
власник (власники) або засновник (засновники);
основна місія і цілі діяльності;
органи управління та порядок їх формування;
компетенція (повноваження) трудового колективу і його виборних органів;
джерела та порядок утворення майна; умови реорганізації і припинення існування.
В найменуванні підприємства повинні бути відображені його конкретна назва (завод, фабрика, майстерня тощо), вид (приватне, колективне, державне, акціонерне товариство) та інше.
На підприємстві важливу соціальну роль відіграє колективний догові, тобто угода між трудовим колективом та адміністрацією, яка укладається щорічно і не може суперечити законодавству України про працю.
Колективним договором регулюється виробничі трудові та економічні відносини трудового колективу з власником підприємства, який використовує найману працю.
Колективний договір складається із вступної частини, а також розділів із конкретними забов’язаннями адміністрації за основними напрямками діяльності найманих працівників.
3. Класифікація та структура підприємств
Класифікація підприємств відбувається за основними характерними ознаками, відповідно виділяють:
1. За метою та характером діяльності:
Комерційні
Не комерційні
2. За формою власності:
Приватні – підприємства, які належать окремим громадянам на правах приватної власності з правом найму робочої сили. До приватних також відносять індивідуальні та сімейні підприємства.
Колективні – ґрунтується на власності двох або більше осіб.
Комунальні – підприємства, організовані на засадах власності певної територіальної громади.
Державні підприємства – засновані на державній власності.
3. За національною належністю капіталу:
Національні (резиденства) – капітал яких належить підприємствам тієї країни в якій ці підприємства зареєстровані.
Закордонні (не резиденства) – капітал яких є власністю іноземних підприємств повністю або в такій частині, що забезпечує їм повний контроль за підприємством.
Спільні підприємства – це підприємства, капітал яких належить підприємцям двох або більше країн, а їхнє реєстрація встановлена в країні лише одного із законодавств.
4. За правовим статусом і формою господарювання:
одноосібні, є власністю однієї особи або родини; воно несе відповідальність за свої зобов’язання всім майном (капіталом).
кооперативні (кооперативи), добровільні об’єднання громадян з метою спільного ведення господарської або іншої діяльності. В економіці України функціонують два основі типи кооперативів: виробничі й споживчі. У перспективі можна очікувати великого поширення кооперативів також і в інших сферах діяльності – науковій, фінансовій, страховій тощо;
орендні, полягають в тимчасовому (на договірних засадах) володінні й користуванні майном, необхідним орендатору для здійснення підприємницької діяльності;
господарські товариства є об’єднаннями підприємців.
Такі підприємства в залежності від характеру інтеграції та міри відповідальності поділяються:
Повні – це товариство учасники якого несуть солідарну відповідальність за результати його діяльності усім своїм майном.
З обмеженою відповідальністю – це товариство, яке має статутний фонд поділений на частини, розміри яких визначні засновницькими документами, а учасники цього товариства несуть відповідальність тільки за вкладені у нього майно.
Командитним є товариство у якому є учасники відповідальність яких за результат діяльності є повною (такі учасники називаються командитами) і є учасники, які несуть обмежену відповідальність.
Акціонерне товариство характеризується тим, що головним атрибутом слугує акція, тобто цінний папір без встановленого терміну обігу, який свідчить про пайову участь в статутному фонді товариства, підтверджує членство в ньому і право на участь в управлінні ним; дає учаснику товариства право на одержання частки прибутку у вигляді дивіденду та участь в розподілі майна при його ліквідації.
Акціонерні товариства бувають видів:
Публічні – акції яких розповсюджуються через відкриту передплату та купівлю, продаж.
Приватні – акції яких можуть розповсюджуватися лише між власниками цього товариства або продавати іншим особам за згоди цих власників.