- •Дипломна робота магістра
- •Анотація
- •Аннотация
- •Розділ 1. Теоретичні та статистичні засади аналізу взаємозв`язку показників соціального та економічного розвитку країни
- •Гіпотеза с. Кузнеца про економічне зростання: сильні та слабкі сторони. Екологічна крива Саймона Кузнєца
- •Екологічна крива Саймона Кузнєца
- •1.2. Особливості індексів, що відображають економічний та соціальний стан країни Індекс gdp як показник економічного розвитку країни
- •Індекс Джині, скоригований індекс Джині як показники соціально-економічного розвитку
- •Особливості індексів hdi і mpi як показників соціального розвитку суспільства
- •Розділ 2. Аналіз взаємозалежності індексів соціального розвитку та економічного зростання
- •2.1. Зв`язок між індексами нерівності в розподілі доходів та рівнем ввп на душу населення
- •2.2. Залежність показників бідності та екологічної забрудненості від рівня ввп на душу населення Показник mpi та його зв`язок із рівнем ввп на душу населення
- •Залежність обсягів викидів в атмосферу со2 від економічного зростання країни
- •2.3. Зв'язок між культурним розвитком та економічним зростанням країни
- •Розділ 3. Моделювання впливу нерівності в розподілі доходів на макроекономічні показники за допомогою виробничо-інституційної функції (віф)
- •3.1. Застосування коефіцієнта Джині в якості параметра віф. Перевірка стійкості оцінок параметрів
- •Дрейф оцінок параметрів
- •3.2. Розрахунок оптимального рівня нерівності доходів населення. Аналіз результатів
- •4.1. Безпека праці в Україні: проблеми, досвід і перспективи
- •4.2. Охорона праці при роботі з пк Карта умов праці на робочому місці (економіста)
- •Висновки
- •Використані джерела Українські
- •Зарубіжні
- •Закони та постанови України
- •Конспекти
- •Додатки
4.1. Безпека праці в Україні: проблеми, досвід і перспективи
На сучасному етапі розвитку людства, в порівнянні з минулим століттям, докорінно змінилися продуктивні сили, розширилося виробництво, виникли нові галузі промисловості. Але не дивлячись на стрімкий розвиток, проблема в сфері охорони праці не втрачає своєї актуальності.
Енергетична потужність машин, висока швидкість їх робочих органів та миттєве сприймання інформації висувають підвищені вимоги до психічних, емоційних, розумових та енергетичних можливостей організму людини. На початковому етапі розвитку охорони праці захист організму працюючої людини вирішувався на стадії виробництва. З розвитком продуктивних сил та під впливом науково-технічного прогресу цей шлях вирішення проблеми охорони праці перестав відповідати нагальним вимогам техносфери.
В Україні стан охорони праці залишається незадовільним на протязі багатьох століть. Ще 10 років тому на виробництві щорічно травмувалося 125 000 працівників, з них гинуло майже 3 000. Проте, справжній стан охорони праці та рівень виробничого травматизму на той час замовчувались. З цих причин багато важливих невідкладних наукових і виробничих завдань з питань умов праці зовсім не вирішувались.
Наслідками такого становища стали:
відставання вітчизняної науки з питань охорони праці від світових досягнень на 15-20 років
зростання в 5-8 разів рівня виробничого травматизму порівняно з тими самими показниками в інших промислово-розвинених країнах
перевищення майже в 2 рази в розрахунку на одного працюючого виплат на пільги й компенсації за роботу в шкідливих умовах над витратами на профілактику нещасних випадків і професійних захворювань
загальна сума витрат на фінансування пільгових професійних пенсій і пенсій по трудовому каліцтву, відшкодування шкоди потерпілим на виробництві та інших витрат, пов’язаних з цим, сьогодні становить 10-15 відсотків фонду оплати праці в промисловості, а в окремих галузях і регіонах − 15-30 відсотків.
Велике значення в процесі створення безпечних та здорових умов праці має законодавче регулювання питань охорони праці. Охорону праці і здоров'я громадян віднесено до пріоритетних напрямків соціальної політики України. В 1992 р. Україна прийняла Закон “Про охорону праці”. Цей закон визначив пріоритетні напрямки реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя і здоров’я в процесі трудової діяльності, проголосив основні принципи державної політики в галузі охорони праці. За роки, що минули з часу прийняття Закону, для реалізації цих принципів зроблено:
створено Національну раду з питань безпечної життєдіяльності населення при Кабінеті Міністрів України, що розробляє та здійснює заходи щодо створення цілісної системи державного управління охороною життя людей на виробництві, організовує контроль за виконанням відповідних законодавчих актів і рішень Уряду України, координує діяльність центральних і місцевих органів виконавчої влади з цих проблем;
створено Державний комітет по нагляду за охороною праці, якому передано державний нагляд за дотриманням законодавства про охорону життя і здоров’я працівників в усьому народному господарстві, доручено комплексне управління охороною праці на державному рівні;
в 1994-1995 рр. в Україні були розроблені і, в основному, виконані перші Національні галузеві, регіональні і виробничі програми поліпшення стану умов, безпеки праці і виробничого середовища.
створено Національний науково-інформаційний і навчальний центр охорони праці, виходить щомісячний науково-виробничий журнал «Охорона праці»; завершується створення єдиної автоматизованої інформаційної системи охорони праці, яка спрямована на підвищення ефективності управління охороною праці в масштабі всієї країни.
Не зважаючи на таке широке нормативно-правове забезпечення, стан охорони праці в нашій країні тягарем лягає на економіку підприємств, організацій, всієї держави, адже нові умови господарювання вимагають і нових, ефективніших форм та методів профілактичної роботи. Мається на увазі перехід на обов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань. Задачі, які мають бути вирішеними українським урядом найближчим часом:
ввести такий механізм управління охороною праці, коли роботодавцям буде економічно невигідно мати шкідливі й небезпечні умови виробництва (встановлення диференційованих страхових тарифів залежно від стану охорони праці на підприємствах);
забезпечити надійне фінансування витрат, пов`язаних з виплатою компенсацій працівникам при втраті працездатності, а також пенсій по інвалідності й у випадку смерті годувальника;
організувати надійну систему медичної, професійної та соціальної реабілітації потерпілих на виробництві;
значно підвищити в країні рівень усієї профілактичної роботи щодо запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.