4. Гравітаційна сенсорна система

Сприймання гравітаційного поля і орієнтація тіла в ньому здійснюються структурами, що входять до складу внутрішнього вуха, — присінковим лабіринтом. Присінковий (перетинчастий) лабіринт розміщений у кістковому присінку кісткового лабіринту. Складається з двох частин: маточки, куди відкриваються 5 отворів перетинчастих півколових проток, і мішечка, який сполучається із завитковою протокою. На внутрішній поверхні мішечка і маточки помітні слухові плями білястого кольору. Тут розміщені рецептори гравітаційної системи — волоскові сенсорні епітеліоцити, які сприймають подразнення, спричинені особливими кристалічними тілами (кришталики кальцію карбонату) — отолітами, трансформують їх у нервовий імпульс, що прямує до ЦНС. Отоліти (статоконії) закладені в драглистій оболонці — отолітовій мембрані, яка вкриває плями. Під впливом сил гравітації відбувається переміщення мембрани, згинання волосків і деполяризація волоскових клітин.

Обробка інформації присінкових рецепторів. Присінкові ядра отримують інформацію від волоскових сенсорних епітеліоцитів присінкового лабіринту обох боків тіла, пропріорецепторів шиї і тулуба, ядер окорухового нерва. Оброблена інформація надходить прямо чи через сітчастий утвір до рухових нейронів спинного мозку і до мозочка. Частина сигналів від присінкових ядер надходить до гіпоталамуса, де формується відчуття кінетозу (закачування), і через таламус до кори великого мозку, де створюється свідоме відчуття положення тіла у просторі.

5. Хеморецепція.

Хімічну чутливість поділяють на три основні категорії. Так, хеморецептори, що мають дуже високу чутливість і специфічність, здатні до збудження внаслідок впливу навіть кількох молекул пахучої речовини, є дистантними і називаються нюховими. Хеморецептори середньої чутливості, які збуджуються відносно малими кількостями розчинених речовин, є контактними і називаються смаковими. Малочутливі й малоспецифічні рецептори, подразнення яких викликає захисні реакції, називаються рецепторами загального хімічного відчуття. Хеморецептори є первинночутливими рецепторами — це біполярні нейрони, короткий відросток яких проходить між епітеліальними клітинами на хемочутливу поверхню і закінчується чутливими війками. Потрапляння хімічного подразника на мембрану війки спричинює виникнення генераторного потенціалу і ПД, які через аксон цього ж нейрона прямують до відповідних центрів.

Хеморецептори виявлено в органах травлення, у кровоносній системі (рецептори сонних клубочків), у нижніх дихальних шляхах, нирках, сечовому міхурі, а також у жіночих статевих органах.

5.1. Нюхова рецепція

Нюховий рецептор — нейрон, який має два відростки: дендрит з війками і аксон (нюхове нервове волокно). Довгий тонкий дендрит має невеличке потовщення на кінці — дендритну цибулину. Від неї відходять 10—12 війок, які повільно асинхронно коливаються. Війки занурені у тонкий шар слизу, який виділяється підтримувальними епітеліоцитами і нюховими залозами. Скупчення нюхових рецепторних клітин розміщені у людини в нюховій слизовій оболонці верхнього носового ходу і задньоверхньому відділі перегородки носа.

Механізми нюхової рецепції. Речовини, що переносяться вдихуваним повітрям до носової порожнини або потрапляють туди через носову частину глотки з порожнини рота, поглинаються слизом і вступають у контакт з мембраною війок нюхових рецепторів, де розміщені рецепторні білкові молекули. Це спричинює відкриття йонних каналів і виникнення йонного струму. РП електротонічно поширюється від війок через дендрит до тіла клітини, де й виникає ПД, що прямує через аксон — нюхове нервове волокно — до нюхової цибулини великого мозку.

Нюховий рецептор може бути чутливим (різною мірою) до 10—12 запахів.

Центральна обробка нюхової інформації. Аксони нюхових нейронів утворюють нюхові нитки, які, пройшовши крізь решітчасту кістку до порожнини черепа, прямують до нервових клітин нюхових цибулин. У нюхових цибулинах здійснюється первинна обробка нюхової інформації. Нюховий шлях, на відміну від усіх інших сенсорних систем, прямуючи до свого центру, обминає таламус.

Нюхові відчуття. Людина здатна розрізняти кілька тисяч різних речовин за запахом. Звичайно виділяють такі класи запахів: квітковий (троянда), ефірний (груша), мускусний (мускус), камфорний (евкаліпт), гнильний (зіпсовані яйця), ядучий (оцет).

У формуванні нюхового відчуття беруть участь не тільки нюхові волокна, а й волокна трійчастого (слизова оболонка носа), язикоглоткового і блукаючого нервів (глотка). Тому нюхові відчуття зберігаються і в разі порушення функції нюхового епітелію, зокрема при інфекціях (нежить, грип). Нюх відіграє важливу роль у харчовій, захисній, статевій поведінці. Зростає нюхова чутливість і роль запаху у людей, які втратили зір і слух.