- •Прямі інвестиції та міжнародне виробництво.
- •1.1 Прямі іноземні інвестиції
- •Особливості прямих іноземних інвестицій
- •Форми прямих іноземних інвестицій
- •1.1.3 Переваги прямих іноземних інвестицій
- •1.1.4. Фактори зростання обсягів прямих іноземних інвестицій
- •1.2 Портфельні інвестиції
- •1.2.1 Ознаки активізації міжнародних портфельних інвестицій
- •1.2.2 Причини зростання обсягів міжнародних портфельних інвестицій
- •1.3 Регулювання прямого і портфельного інвестування
- •1.3.1 Національний рівень регулювання прямого і портфельного інвестування
- •1.3.2 Двостороннє регулювання прямого і портфельного інвестування
- •1.3.3 Багатостороннє регулювання прямого і портфельного інвестування
- •1.4 Регулювання іноземного інвестування в Україні
- •1.4.1 Законодавчі акти України, пов’язані із здійсненням іноземних інвестицій
- •1.4.2 Законодавчі акти, пов’язані із системою міжнародних договорів, учасником яких є Україна
- •1.5 Особливості участі України в міжнародному русі прямих і портфельних інвестицій
- •1.5.1 Фактори зростання і стримання припливу піі в Україну
- •1.5.2 Інвестиційна привабливість української економіки
- •1.5.3 Географічна та галузева структури прямого іноземного інвестування української економіки
- •1.5.4 Національне агентство України з іноземних інвестицій «Укрзовнішінвест»
- •1.5.5 Портфельне іноземне інвестування економіки України
- •1.5.6 Українські прямі і портфельні інвестиції за кордоном
- •Накопичені портфельні інвестиції України в економіку зарубіжних країн в 2000-2011 рр. (наростаючим підсумком з початку інвестування)[48].
- •Список використаної літератури
- •Рогач о. Міжнародні інвестиції: теорія та практика транснаціональних корпорацій. – к.: Либідь, 2005. – 720 с.
Прямі інвестиції та міжнародне виробництво.
1.1 Прямі іноземні інвестиції
1.2 Портфельні інвестиції
1.3 Регулювання прямого і портфельного інвестування
1.4 Регулювання іноземного інвестування в Україні
1.5 Особливості участі України в міжнародному русі прямих і портфельних інвестицій
На сучасному етапі економічної глобалізації однією з найважливіших умов розвитку національної економіки будь-якої країни світової спільноти є рух міжнародних інвестицій. Міжнародні інвестиції – це переміщення капіталу з одних країн до інших з метою отримання прибутку, вирішення певних економічних задач. Згідно класифікації МВФ, міжнародні інвестиції поділяються на:
прямі інвестиції;
портфельні інвестиції;
фінансові деривативи (окрім резервів) і опціони робітників на акції;
інші інвестиції;
резервні активи [7].
1.1 Прямі іноземні інвестиції
Згідно з Керівництвом МВФ з платіжного балансу (шоста редакція, 2009 р.), пряма іноземна інвестиція (foreign direct investment) – це категорія транскордонного інвестування, за якої резидент певної економіки встановлює контроль або значний ступінь впливу на менеджмент підприємства, що знаходиться в іншій економіці; це закордонні інвестиції, розміром у понад як 10 відсотків статутного капіталу, що дає зацікавленій стороні право на управління підприємством [7].
В Україні, відповідно до статті 14 (п.п. 1.81) Податкового кодексу України, під прямими інвестиціями розуміються господарські операція, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при розміщенні їх такою особою [8].
Особливості прямих іноземних інвестицій
Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) характеризуються наступними особливостями:
ПІІ – це вкладення в іноземні об’єкти економічної діяльності з метою їх контролю;
за своїм змістом ПІІ – це реальні капіталовкладення в економічні об’єкти (підприємства, обладнання, землю, технології, та ін.), що створюють матеріальну базу для переміщення бізнесу за національні кордони;
пряме іноземне інвестування – це організація інвестором (експортером капіталу) виробничої, підприємницької діяльності приймаючій країні, що супроводжується встановленням контролю над економічним об’єктом іноземним інвестором. Саме в цьому (в установленні контролю над економічним об’єктом) полягає головна відмінність прямих інвестицій від усіх інших форм міжнародного руху капіталу. Питання лише в тому, яким має бути ступінь цього контролю. Експерти МВФ, Всесвітнього банку, ЮНКТАД (Конференція ООН з торгівлі і розвитку) і інших міжнародних інститутів виходять з того, що мінімальний розмір контрольного пакета акцій або частки власності в об'єкті інвестування, що контролюється іноземним інвестором, складає 10%. Завдяки прямому безпосередньому контролю з боку іноземних економічних суб'єктів над об'єктами інвестування за цією категорією закріпився термін прямі іноземні інвестиції;
прямі іноземні інвестиції – це довгострокові вкладення з набагато більшим життєвим циклом порівняно з іншими формами іноземних інвестицій.