Тема 8. Предметно-змістовні характеристики: психологія рис особистості.

1. Риси як психологічна категорія. Способи виділення рис.

2. Перші спроби виділити факторну структуру особистості.

3. Теорія рис, розроблена Г.Айзенком

4. Теорія рис особистості в теорії Р.Б.Кеттелла.

5. Модель Великої П’ятірки та підтвердження її валідності

6. Переваги та недоліки підходу з позиції рис.

7. Прогностична сила рис, рівняння специфікації Р.Кеттелла.

Тема 9. Психологія статі.

1. Стать в структурі індивідуальності.

2. Біологічниа та психологічна стать.

3. Теорія розвитку статевої ідентичності (психоаналіз, біхевіоризм, теорії соціального научення).

4. Еволюційна теорія статі В.А.Геодакяна.

5. Поняття статевого диморфізму, дипсихізму, дихрономорфізму.

6. Взаємодія програм репродуктивної поведінки та вирощування потомства.

7. Етологія статі. Нейроандрогенетична теорія Л.Елліна.

8. Програми поведінки, які знаходяться під андроген етичним контролем.

9. Статеві відмінності в психологічних якостях.

Запитання та завдання для самостійної роботи

1. Визначте місце статі в стуктурі індивідуальності. Що таке «секс» та «гендер»?.

2. Які теорії психологічної статі вам відомі?

3. Розкрийте психологічну суть еволюційної теорії статі.

4. Що таке статевий диморфізм, статевий дипсихізм і статевий дихрономорфізм?

5. За рахунок яких програм поведінки психофізіологія статі визначає динаміку та зміст життєдіяльності людини?

6. Як етиологія статі може бути використана для побудови та розрушення психологічних бар’єрів між статями.

7. Які психологічні відмінності між чоловіками та жінками дійсно підтверджені в області темпераменту, інтелектуальних здібностей, рис особистості.

8. В чому полягають основні тенденції порушення фізичного та психічного здоров’я в чоловічій та жіночій вибірці?

9. Проаналізуйте стереотипи, які відносяться статево-рольовї поведінки в різноманітних культурах.

Література:

1. Адлер а. Наука жить. – Киев: Port-Royal, 1997. – 285 с.

2. Анастази А. Дифференциальная психология. – М.: Апрель_Пресс, 2001. – 745 с.

3. Геодакян В.А. Теория дифференциации полов в проблемах человека // Человек в системе наук. – М., Наука, 1989. – С.171 – 189.

4. Годфруа Ж. Что такое психология. Кн. 1 и 2. – М., 1992.

5. Дольник В.Р. Жизнь – разгадка пола или пол – разгадка жизни? Химия и жизнь. – 1995. - №9-12.

6. Кон И.С. Психология половых различий // Психология индивидуальных различий. Тексты. – М., 1982. С.78-83.

7. Крайг Г. психология развития. – СПб.: Питтер, 2000. – 980 с.

8. Либин А.В. Дифференциальная психология: на пересечении европейских, российских и американских традиций. – М.: Смысл, 1999. – 534 с.

Тест

1. Синонімом диференціальної психології є:

а) порівняльна психологія;

б) етнічна психологія;

в) психологія індивідуальних відмінностей;

г) гендерна психологія.

2. Гуманітарна парадигма пізнання означає:

а) перевага методу включеного спостереження при вивченні особливостей індивіда;

б) вивчення людини з дотриманням етичних норм та без використання апаратних методів;

в) етап зрілості наукової дисципліни, яка характеризується увагою до одиничних феноменів;

г) стандарти діагностичних методик.

3. Статистичні методи отримали популярність завдяки роботам:

   1. голландського психолога Ф.Дондерса;

   2. засновника «теорії середньої людини» бельгійського соціолога А.Кетле;

   3. німецького філософа Г. Фехнера;

   4. німецького психолога В.Штерна.

4. Ідеографічний підхід – це:

а) метод, заснований на аналізі графічних продуктів респондента;

б) метод, що реалізує гуманітарну парадигму вивчення людини, як унікальної істоти;

в) метод, що ґрунтується на комп’ютерній графіці;

г) метод створений для дослідження психофізичних основ людської поведінки.

5. Генограмма – це:

   1. це графічний запис інформації про сім'ю та метод системної сімейної  психотерапії ;

   2. схематичне зображення джерела ризику нормального розвитку(обтяженої спадковості);

   3. схематичне зображення ймовірності народження хлопчиків та дівчаток в сім’ї;

   4. включеність сім’ї в культурно-історичні аспекти.

6. Психографія – це:

   1. складання біографії найбільш відомих психологів;

   2. складання психологічних портретів психотичних особистостей;

   3. опис індивідуальності, що враховує історичність її розвитку;

   4. опис індивідуальних відмінностей особистості.

7. Розуміння норми в психології в більшості випадків має емпіричну природу:

   1. має емпіричну природу, що визначається частотою показників;

   2. має конвенційну природу, що установлювалась на основі домовленостей дослідників;

   3. має теоретичну природу, що встановлюється за допомогою методологічних принципів;

   4. має методичну природу, що визначається валідністю досліджень.

8. Близнюковий метод відносять до класу:

   1. психогенетичних методів;

   2. апаратних методів;

   3. психолого-педагогічних методів;

   4. психофізіологічних методів.

9. Т-дані отримуються за допомогою:

   1. тестів-опитувальників;

   2. об’єктивних експериментально створених ситуацій поведінки людини;

   3. спостереження в Т-групах;

   4. констатація актуальної ознаки-феномена.

10. Індивідуальність в диференціальній психології розуміється як:

    1. сума особливостей, що відрізняють дану людину від інших;

    2. якості особистості, що допомагають протистояти груповому тиску;

    3. система багаторівневих зв’язків, що охоплює всі фактори індивідуального буття людини;

    4. об’єктивний спосіб отримання даних за реакцією досліджуваного.

11. Спеціальна теорія індивідуальності – це:

    1. вчення про походження, структуру, функціонування та місце темпераменту в загальній структурі індивідуальних властивостей;

    2. вчення про походження та прояви індивідуальних відмінностей психіки;

    3. вчення про взаємодію факторів середовища спадковості формування особливостей особистості;

    4. вчення про систему індивідуально-вольових якостей особистості.

12. Операційна (робоча) структура індивідуальності включає в себе:

    1. соматичні, гуморальні та психологічні особливості;

    2. індивідуальні, психологічні та духовні якості;

    3. результати впливу спадковості, загального та відмінного середовища;

    4. періоди розвитку тих чи інших психічних функцій.

13. Показники спадковості відображаються:

    1. в кореляції ознак дітей та їх біологічних батьків;

    2. у подібності абсолютних показників ознак дітей та їх біологічних батьків;

    3. у відмінності ознак дітей та їх названих батьків;

    4. в адаптивній та захисній організації Его.

14. Функціональна асиметрія – це:

    1. зміщення осі симетрії в будові півкуль головного мозку викликане органічною поразкою;

    2. характеристика розподілення психічних функцій (спеціалізації) між правою і лівою півкулями;

    3. специфічна для людини будова головного мозку пов’язана з мовою;

    4. надмірне підвищення чутливості, або зниження чутливості по відношенню до психічних подразників.

15. Темперамент у вченні В.Вундта описувався за ознаками:

    1. сили та слабкості;

    2. сили та стабільності;

    3. діяльності та емоційності;

    4. реакцій та сили.

2.Тест

1. Недоліком типологічного підходу в диференціальній психології являється:

   1. ігнорування індивідуальних особливостей людини;

   2. відсутність емпіричної валідності визначених типів;

   3. неможливість порівняння одного типу з іншим;

   4. неможливість досконалого вивчення ціннісних орієнтацій.

2. Теоретичні типології на відміну від емпіричних:

   1. створюються не спираючись на клінічні дані;

   2. задовольняють потреби наукової класифікації;

   3. засновані на використанні факторного аналізу;

   4. створюються без врахування вроджених програм поведінки.

3. Клінічно-екзистенціальний підхід дозволяє:

   1. уточнити диференціальний діагноз хворої людини;

   2. встановити взаємозв’язок симптомів і переживань людини;

   3. виявити порушення, які стосуються життєвої філософії людини;

   4. з’ясувати патерни поведінки людини.

4. Психологічні захисти – це:

   1. індивідуальні способи вираження агресивності;

   2. адаптивні способи переживання, що забезпечують контроль над афектом і збереженням самоповаги;

   3. невротичні реакції на внутрішні конфлікти;

   4. реорганізація всередині півкуль головного мозку.

5. Інтроверсія – це:

   1. установка на перешкоду контакту з об’єктами зовнішнього і внутрішнього світу в значенні високої рефлексії;

   2. метод самоспостереження, що використовується в доекспериментальній психології;

   3. невротична особливість здійснювана в спілкуванні з людьми;

   4. схильність переживати реальні і уявні небезпеки.

6. Ананказми – це:

   1. спонтанні внутрішньо нав’язливі переживання та дії;

   2. риси містичного світовідношення, заснованого на некритичному сприйнятті життя;

   3. вміст колективного несвідомого;

   4. різні комбінації із якостей емоціональності.

7. Найбільш популярною теорією рис особистості є теорія розроблена:

   1. Дж.Гілфордом;

   2. Р.Б.Кеттелом;

   3. Б.Г.Ананьєвим;

   4. А.Е. Личко.

8. Риси виявляються наступними способами:

   1. шляхом співставлення даних «повздовжніх» і «поперечних» зрізів;

   2. завдяки використанню L-, Q- та T-даних;

   3. семантично шляхом факторного аналізу та концептуалізації.

9. Р.Б.Кеттел для прогнозу людської поведінки в різних ситуаціях використовував:

   1. клінічну бесіду;

   2. експертне опитування;

   3. рівняння специфікації;

   4. тестування.

10. Феномен статевого диморфізму – це:

    1. присутність у даного біологічного виду диференціацій статей;

    2. присутність різноманітних середніх показників біологічних або психосоціальних характеристик у представників різної статі;

    3. відмінність самок та самців за первинними та вторинними родовими ознаками;

    4. стереотипні види професійної діяльності.

11. Професійно значуща ознака – це:

    1. якість, що тренується в отриманні професіонального досвіду;

    2. якість, що суттєва для успішності даної професіональної діяльності;

    3. установка на оволодіння даною професією;

    4. становлення професійно-важливих якостей.

12. Концепція типів особистості Е.Шпрангера виражає:

    1. класифікацію смислових життєвих цінностей і орієнтацій;

    2. класифікацію за соціальним орієнтаціям;

    3. класифікацію людей за професійним нахилам;

    4. визначення типу діяльності.

13. Індивідуальний стиль діяльності – це:

    1. система прийомів діяльності обумовлена особистими якостями особи і допомагає адаптації до об’єктивних обставин;

    2. індивідуальний темп діяльності обумовлений темпераментом особи;

    3. індивідуальний професійний вибір особи.

14. Найбільш продуктивною стратегією вирішення конфлікту в рамках концепції К.Томаса вважається:

    1. компроміс;

    2. втеча;

    3. співпраця;

    4. впевненість у власних переконаннях.

15. Стиль спілкування розуміється В.С.Мерліним:

    1. як надання переваги руху до людей, від людей чи проти людей;

    2. як цілісна система цілей і операцій, що забезпечує індивідуально характерний спосіб спілкування;

    3. як співвідношення особистісних та загальних інтересів;

    4. як профіль необхідних психологічних якостей.

Відповіді до тестів

Тест 1

1в	2в	3б	4б	5а	6в	7а	8а	9б	10в
11а	12б	13а	14б	15б

Тест 2

1а	2б	3б	4б	5а	6а	7б	8в	9в	10б
11б	12а	13а	14а	15б

ТЕСТИ

Додаток 1

Тест для Самоперевірки знань студентів по темі 1-6

16. Синонімом диференціальної психології є:

а) порівняльна психологія;

б) етнічна психологія;

в) психологія індивідуальних відмінностей.

17. Гуманітарна парадигма пізнання означає:

а) перевага методу включеного спостереження при вивченні особливостей індивіда;

б) Вивчення людини з дотриманням етичних норм та без використання апаратних методів;

в) етап зрілості наукової дисципліни, яка характеризується увагою до одиничних феноменів.

18. Статистичні методи отримали популярність завдяки роботам:

    1. голландського психолога Ф.Дондерса;

    2. засновника «теорії середньої людини» бельгійського соціолога А.Кетле;

    3. німецького філософа Г. Фехнера.

19. Ідеографічний підхід – це:

а) метод, оснований на аналізі графічних продуктів респондента;

б) метод, що реалізує гуманітарну парадигму вивчення людини, як унікальної істоти;

в) метод, що основується на комп’ютерній графіці.

20. Генограмма – це:

    1. варіант генологічного методу, в якому фіксуються психологічні відношення близькості;

    2. схематичне зображення джерела ризику нормального розвитку(обтяженої спадковості);

    3. схематичне зображення ймовірності народження хлопчиків та дівчаток в сім’ї.

21. Психографія – це:

    1. складання біографії найбільш відомих психологів;

    2. складання психологічних портретів психотичних особистостей;

    3. опис індивідуальності, що враховує історичність її розвитку.

22. Розуміння норми в психології в більшості випадків мають емпіричну природу:

    1. має емпіричну природу, що визначається частотою показників;

    2. має конвенційну природу, що установлювалась на основі домовленостей дослідників;

    3. має теоретичну природу, що встановлюється за допомогою методологічних принципів.

23. Близнюковий метод відноситься до класу:

    1. психогенетичних методів;

    2. апаратних методів;

    3. психолого-педагогічних методів.

24. Т-дані отримуються за допомогою:

    1. тестів-опитувальників;

    2. об’єктивних експериментально створених ситуацій поведінки людини;

    3. спостереження в Т-групах.

25. Індивідуальність в диференціальній психології розуміється як:

    1. сума особливостей, що відрізняють дану людину від інших;

    2. якості особистості, що допомагають протистояти груповому тиску;

    3. система багаторівневих зв’язків, що охоплюють всі фактори індивідуального буття людини.

26. Спеціальна теорія індивідуальності – це:

    1. вчення про походження, структуру, функціонування та місце темпераменту в загальній структурі індивідуальних властивостей;

    2. вчення про походження та вияви індивідуальних відмінностей психіки;

    3. вчення про взаємодію факторів середовища спадковості формування особливостей особистості.

27. Операційна (робоча) структура індивідуальності включає в себе:

    1. соматичні, гуморальні та психологічні особливості;

    2. індивідуальні, психологічні та духовні якості;

    3. результати впливу спадковості, загального та відмінного середовища.

28. Показники спадковості відображаються:

    1. в кореляції ознак дітей та їх біологічних батьків;

    2. у подібності абсолютних показників ознак дітей та їх біологічних батьків;

    3. у відмінності ознак дітей та їх названих батьків.

29. Рухомість – це властивість нервової системи, що означає:

    1. швидкість появи та зникнення нервових процесів;

    2. швидкість перетворення знаків подразників;

    3. дієздатність нервової системи.

30. Функціональна асиметрія – це:

    1. зміщення осі симетрії в будові півкуль головного мозку викликане органічною поразкою;

    2. характеристика розподілення психічних функцій (спеціалізації) між правою і лівою півкулями;

    3. специфічна для людини будова головного мозку пов’язана з мовою.

31. Темперамент у вченні В.Вундта описувався за ознаками:

    1. сили та слабкості;

    2. сили та стабільності;

    3. діяльності та емоційності.

32. У сучасній вітчизняній психології темперамент розуміється як:

    1. стійка психобіологічна категорія, що визначає весь зміст характеристики індивідуальності;

    2. сукупність властивостей нервової системи, характерна для кожної людини;

    3. спосіб поведінки у фруструючих ситуаціях.

33. Еволюційне призначення темпераменту складається:

    1. в регулюванні чутливості до впливу зовнішнього середовища;

    2. в енергетичному регулюванні;

    3. в генетичному закріпленні адаптаційних властивостях індивідуальності.

34. Характер – це:

    1. особливості особистості, які формуються в ранньому дитинстві;

    2. своєрідність поведінки людини в соціальних ситуаціях;

    3. сукупність вияву особистості на фруструючі ситуації.

35. Поняття акцентуації характеру ввів:

    1. А.Е.Личко;

    2. К.Леонгард;

    3. К.Г.Юнг.

36. Нормальний характер за П.Б.Гонушкіним – це:

    1. характер, позбавлений виражених акцентуацій;

    2. найбільш розповсюджений в даній популяції тип характеру;

    3. характер, позбавлений патологічних тенденцій.

37. Одна з перших наук про особливості характеру називалась:

    1. характерологія;

    2. етологія;

    3. ідеологія.

38. Екзопсихіка – це:

    1. система типологічних особливостей екзоморфних людей;

    2. відношення особистості до зовнішніх об’єктів, близька по змісту предметно-змістовим;

    3. найбільш виражена особливість характеру.

39. Тип особистості – це:

    1. тенденція до поведінки тої чи іншої клінічної групи;

    2. обумовлена темпераментом особливість поведінки;

    3. узагальнення, основане на уподібненні людини до середнього образу в деякій групі.

40. Людей, які знаходяться на найвищому рівні власного розвитку, А.Ф.Лазурський називав:

    1. пристосовані;

    2. що пристосовуються;

    3. не до кінця пристосовані.

41. Здатність розуміється у вітчизняній психології як:

    1. індивідуальні особливості, що забезпечують успішне виконання будь-якої діяльності;

    2. індивідуальні особливості особистості, обумовлені генетично;

    3. вроджені задатки, посилені дієздатністю та волею людини.

42. Кожен з факторів моделі інтелекту Дж.Гілфорда може бути охарактеризованим з точки зору:

    1. знань, умінь та навичок;

    2. задатків та здібностей;

    3. операцій, змісту та результату.

43. Мудрість в психології інтелекту – це:

    1. система знань, орієнтована на життєво важливі практичні сторони життя;

    2. висока толерантність до чужих помилок;

    3. високий рівень професійної ерудованості.

44. Підвищена моральна відповідальність в сімейній психології – це:

    1. установка на важливість інтересів дитини, близька дітоцентризму;

    2. викривлений стиль батьківського виховання, поєднання високих вимог та нечутливість до потреб дитини;

    3. надання переваги сімейним цінностям над професіональними.

45. Характер в загальних рисах закінчує своє формування:

    1. в підлітковому віці;

    2. в дошкільному віці;

    3. в пренатальному періоді.

Додаток 2

Тест для Самоперевірки знань студентів по темі 7-12

1. Недоліком типологічного підходу в диференційній психології являється:

1. ігнорування індивідуальних особливостей людини;

2. відсутність емпіричної валідності визначених типів;

3. неможливість порівняння одного типу з іншим.

2. Теоретичні типології на відміну від емпіричних:

   1. створюються не спираючись на клінічні дані;

   2. задовольняють потреби наукової класифікації;

   3. засновані на використанні факторного аналізу.

3. Клінічно-екзистенціальний підхід дозволяє:

   1. уточнити диференціальний діагноз хворої людини;

   2. встановити взаємозв’язок симптомів і переживань людини;

   3. виявити порушення, які стосуються життєвої філософії людини.

4. Психологічні захисти – це:

   1. індивідуальні способи вираження агресивності;

   2. адаптивні способи переживання миру, що забезпечують контроль над афектом і збереженням самоповаги;

   3. невротичні реакції на внутрішні конфлікти.

5. Інтроверсія – це:

   1. установка на перешкоду контакту з об’єктами зовнішнього і внутрішнього світу в значенні високої рефлексії;

   2. метод самоспостереження,що використовується в доекспериментальній психології;

   3. невротична особливість здійснювана в спілкуванні з людьми.

6. Ананказми – це:

   1. спонтанні внутрішньо нав’язливі переживання та дії;

   2. риси містичного світовідношення, основаного на некритичному сприйнятті життя;

   3. вміст колективного несвідомого.

7. Риси – це:

   1. якість, що стійко притаманна даній особі та виявлені в різних ситуаціях;

   2. особливість, що відрізняє конкретну особу від інших представників психотипу;

   3. особливість, що перешкоджає особі зближенню до так званого «нормального» характеру.

8. Найбільш популярною теорією рис особистості є розробленою:

   1. Дж.Гілфордом;

   2. Р.Б.Кеттелом;

   3. Б.Г.Ананьєвим.

9. Риси виявляються наступними способами:

   1. шляхом співставлення даних «повздовжніх» і «поперечних» зрізів;

   2. завдяки використанню L-, Q- та T-даних;

   3. семантично шляхом факторного аналізу та концептуалізації.

10. Р.Б.Кеттел для прогнозу людської поведінки в різних ситуаціях використовував:

    1. клінічну бесіду;

    2. експертне опитування;

    3. зрівняні специфікації.

11. Феномен статевого диморфізму – це:

    1. присутність у даного біологічного виду диференціацій статей;

    2. присутність різноманітних середніх показників біологічних або психосоціальних характеристик у представників різного роду;

    3. відмінність самок по первинним та вторинним родовим ознакам.

12. Еволюційне призначення диференціації статей складається:

    1. в розподілі функцій стійкості та мінливості між представниками різних родів;

    2. в підвищенні кількості осіб;

    3. в збільшенні комбінаційних можливостей генотипу.

13. Біологічні та психосоціальні новоутворення з’являються в філогенезі:

    1. одночасно у чоловіків та жінок;

    2. спочатку у жінок, а потім у чоловіків;

    3. спочатку у чоловіків, а потім у жінок.

14. Статево-рольова соціалізація в рамках психоаналізу є:

    1. результатом соціального научіння;

    2. епіфеноменом інтелектуального розвитку;

    3. результатом ранніх дитячих конфліктів з батьками.

15. Різноманітні відношення між чоловіками та жінками в рамках етології пояснюється:

    1. шляхом репродуктивних програм;

    2. шляхом програм регламентуючих виховання потомства;

    3. шляхом сполучення елементів програм розмноження та виховання дітей.

16. Професійно значуща ознака – це:

    1. якість, що тренується в отриманні професіонального досвіду;

    2. якість, що суттєва для успішності даної професіональної діяльності;

    3. установка на оволодіння даною професією.

17. Професійні типології містять:

    1. перелік професійно важливих ознак;

    2. якості, що з необхідністю з’являються в результаті занять даною професійною діяльністю;

    3. комплекси психологічних особливостей притаманних типовому представнику даної професійної групи.

18. Концепція типів особистості Е.Шпрангера виражає:

    1. класифікацію смислових життєвих цінностей і направленостей;

    2. класифікацію по соціальним орієнтаціям;

    3. класифікацію людей по професійним нахилам.

19. Індивідуальний стиль діяльності – це:

    1. система прийомів діяльності обумовлена особистими якостями особи і слугуюча адаптації до об’єктивних обставин;

    2. індивідуальний темп діяльності обумовлений темпераментом особи;

    3. індивідуальний професійний вибір особи.

20. В області професійних досягнень високоінтелектуальні жінки відрізняються від жіночої групи в цілому:

    1. більш фемінністю;

    2. більш маскулінністю;

    3. більш інтровертованістю.

21. Найбільш продуктивною стратегією розширення конфлікту в рамках концепції К.Томаса рахується:

    1. компроміс;

    2. втеча;

    3. співпраця.

22. Стиль спілкування розуміється В.С.Мерліним:

    1. як надання переваги руху до людей, від людей чи проти людей;

    2. як цілісну систему цілей і операцій, що забезпечує індивідуально характерний спосіб спілкування;

    3. як співвідношення особистих та загальних інтересів.

23. Стиль педагогічного спілкування по змісту ближче:

    1. стилю батьківського виховання;

    2. стилю керівництва (лідерства);

    3. стилю розширення конфлікту.

24. Концепція розвитку морального усвідомлення, створена Л.Кольбергом, реалізує:

    1. мораль справедливості (justice), характерною в першу чергу для чоловіків;

    2. мораль піклування (care), характерною в першу чергу для жінок;

    3. персоніфіковані моральні норми.

25. Конвенційний рівень розвитку морального усвідомлення являється:

    1. вихідним рівнем розвитку людини;

    2. ціллю моральних прагнень особистості;

    3. найбільш розповсюдженим рівнем, що забезпечує соціальну взаємодію людей.

26. Поняття життєвого стилю стало використовуватися в перших роботах:

    1. А.Адлера;

    2. Г.Олпорта;

    3. В.С.Мерліна.

27. Стильові особливості людини проявляються :

    1. тільки в області пізнавальних процесів;

    2. тільки в професійній діяльності і спілкування;

    3. у способі взаємодії суб’єкта з реальністю на всіх рівнях його буття.

28. Психологічне подолання – це:

    1. поведінка людини в умовах стресу;

    2. тенденція розвитку Я-концепції, що виражає собою особистий ріст людини;

    3. індивідуальний спосіб взаємодії людини з ситуацією залежності від її значимості і психологічних ресурсів.

29. Когнітивний стиль – це:

    1. індивідуальний спосіб переробки інформації;

    2. сукупність особливостей в само значенні людини;

    3. в першості вирішувати інтелектуальні задачі в області гуманітарних чи точних знань.

30. Основні вимірювання що описують здатність особистості до само актуалізації – це:

    1. адаптація і маніпуляція;

    2. компетентність в часі і спосіб підтримки;

    3. самозбереження і саморуйнування.

Відповіді до тестів самоперевірки знань студентів

Тест 1 (теми 1-6)

1в	2в	3б	4б	5а	6в	7а	8а	9б	10в
11а	12б	13а	14б	15б	16б	17а	18б	19в	20б
21а	22б	23б	24в	25б	26а	27в	28а	29б	30а

Тест 2 (теми 7-12)

1а	2б	3б	4б	5а	6а	7а	8б	9в	10в
11б	12а	13в	14в	15в	16б	17в	18а	19а	20б
21а	22б	23б	24а	25в	26а	27в	28в	29а	30б

Питання, що виносяться на державний іспит

1. Виникнення і розвиток диференційної психології.

2. Метод тестів, його сильні та слабкі сторони.

3. Проективні методи дослідження особистості.

4. Сутність темпераменту. Типи темпераментів.

5. Сутність характеру. Типологія характерів.

6. Засади виділення невротичних типів за К.Харні.

7. Загальна характеристика акцентуаііій характеру (за К.Леонгардом).

8. Поняття акцентуації, його співвідношення з поняттями "норма" і "патологія".

9. Аномалії особистості і антисоціальна поведінка.

10. Деструктивні тенденції індивідуальності.

11. Властивості нервової системи як органічна основа темпераменту.

12. Типи будови тіла за Е.Кречмером та їх психологічні та психіатричні кореляти.

13. Типи будови тіла за У.Шелдоном та їх психологічні кореляти.

14. Основні психологічні функції (за К.Юнгом).

15. Інтерпретації поняття "темперамент'": історико-психологічний аналіз.

16. Розвиток темпераменту в контексті психогенетичних і лонгітюдних досліджень.

17. Загальні принципи диференційно-психологічного аналізу.

18. Індивідуальна специфіка психічних процесів.

19. Диференційні характеристики уяви.

20. Стилеві характеристики мислення.

21. Відмінності у пізнавальних процесах.

22. Паттерни емоційної взаємодії.

23. Стилеві особливості свідомості.

24. Індивідуальні особливості регуляції і саморегуляції.

25. Формальний аналіз інтелекту.

26. Інтелект у структурі індивідуальних якостей.

27. Простір сталевих проявів: перцепція, когніція, особистість.

28. Феноменологія когнітивного стилю.

29. Компоненти індивідуального стилю.

30. Загальна теорія стилю. Типологія стилів людини.

31. Особистість: диференційно-психологічний аспект.

32. Механізми формування і розвиток індивідуальності.

33. Особистість і індивідуальність.

34. Конституціональний (тілесний) фактор індивідуальності.

35. Вікові зміни життєвого простору.

36. Генетичне детерміновані паттерни індивідуального розвитку.

37. Вікова динаміка психічних функцій.

38. Статеві відмінності: біологічна еволюція і соціальні традиції.

39. Фактор статі і психіка.

40. Соціальні стереотипи: справжні чоловіки та жінки.

41. Аспекти статевої диференціації.

42. Соціоекономічний статус індивідуальності.

43. Якість життя: освіта, робота, гроші, здоров'я.

44. Досягнення в контексті соціальної стратифікації.

45. Критерії відмінностей між соціальними групами.

46. Виховання в контексті культури.

47. Національний характер.

48. Функціональна типологія: поведінкові стратегії індивідуальності.

49. Поняття типу в психології.

50. Параметри індивідуальної самосвідомості - способи інтерпретації подій.

51. Внутрішньосімейні процеси як фактор відмінностей.

52. Диференційна психологія навчання.

53. Професійна компетентність і життєва успішність.

54. Особистісні передумови професійної компетентності.

55. Стратегія життєвого успіху і мотивація досягнення.

56. Лідер: психологічний тип і стиль керівництва.

57. Реакції на стрес - особистість і ситуація.

58. Індивідуальні стилі реагування.

59. Стилі лідерства: особистісні і ситуативні змінні.

ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ З ПРЕДМЕТУ

ДИФЕРЕНЦІЙНА ПСИХОЛОГІЯ

для студентів 3 курсу

викл. Квашук О.В.

I.Предмет диференційної психології. Інтегральна індивідуалність та и структура за В.С.Мерліним.

2.Характеристика методів диференційної психології: методи психофізіологічних

досліджень, близнюковий метод, тести.

3.Властивості нервової системи за В.М.Тєпловим.

4.Класифікація властивостей нервової системи за В.Д.Нєбиліциним.

5.Трьохрівнева класифікація властивостей нервової системи за В.М.Русаловим.

6.Типи ВНД та темперамент. Характеристика типів і властивостей

темпераменту.

7.Типи ВНД та індивідуальний стиль діяльності.

8.Загальна характеристика конституціональних психопатій П.Б.Ганнушкіним.

9."Нормальний" характер і психопатії (за Ганнушкіним).

10.Характеристика 9 груп психопатій за Ганнушкіним.

I1.Психопатії та акцентуації характеру за А.Е.Лічко.Загальна характеристика. 12.Психологічна характеристика типів психопатій та акцентуацій характеру. 13.Динаміка акцентуацій характеру (за А.Лічко та М.Івановим). 14.Акцентуйована особистість за К.Леонгардом. Загальна характеристика.Акцентуація і норма.

15.Характеристика 10-ти типів акцентуацій темпераменту і характеру за

Леонгардом.

16.Характеристика змішаних типів акцентуацій.

17.К.Леонгард про екстра- та інтроверсію.

18.Характеристика циклоїдного і шизоїдного темпераментів Е.Кречмером.

19.теорія темпераменту Е.Кречмера.

20.Типологія конституціональних відмінностей за У.Шелдоном.Шкала

темпераменту.

21.Психологічні типи за К.Юнгом.Інтровертна та екстравертна установки

особистості.

22.Характеристика чотирьох психічних функцій : мислення, інтуїція, відчуття,

емоції.

23.Характеристика 4-х типів екстравертної установки особистості.

24.Характеристика 4-х типів інтровертної установки особистості.

25.Класифікація особистостей А.Ф.Лазурського. Ендо - та екзопсихіка.

26.Характеристика психічних рівнів особистості.

27.Характеристика груп і типів особистості на різних психічних рівнях.

28.Психоаналітична типологія характерів З.Фрейда.

29.типологія особистості Ф.Рімана та А.Лоуена.

30.Характеристика шкал тесту ММРI. Інтегральна іетерпретація профілю

осмобистості. Діадний та тріадний аналіз.

ЛІТЕРАТУРА.

1.Анастази А.Дифференциальная психология.\\ Психология индивидуальных

различий.Тексты под ред. Ю.Б.Гиппенрейтер.-М.,1982.

2.Анастази А.Психологическое тестирование.-М.,1982.

3.Асмолов А.Г. Психология личности.-М., 1980.

4.Ганнушкин П.Б.Клиника психопатий, их статика и динамика \ Избранные

труды \ - М.,1964.

5.Леонгард К.Акцентуированные личности.-К.,1989.

6.Личко А.Е.Психопатии и акцентуации характера у подростков.-Л.,1983.

7.Личко А.Е., Иванов И.Я. Патохарактерологический диагностический опросник

для подростков и опыт его практического использования.-Л., 1976.

8.Мерлин В.С.Очерк теории темперамента.-Пермь, 1973.

9.Мерлин В.С.Очерк интегрального исследования индивидуальности.-М.,1986.

10.Немов А.Психология.-М.,1980.

11.Небылицын В.Д.Основные свойства нервной системы человека.-М.,1966.

12.Теплов Б.М. Проблемы индивидуальных различий.- М.,1961.

14.Психологические особенности высшей нервной деятельности. Сб.трудов под

ред. Б.М.Теплова, -М.,1956г. 15.Русала В.М. Биологические основы индивидуально-психологических

различий. -М., 1979г. 16.Пиаже Ж., Фресс П. Экспериментальная психология. Выпуск У. Раздел:

Структура личности. -М., 1975г. 17.Психология индивидуальных различий. Тексты под ред. Ю.Б.Гиппенрейтер

-М.,1982г.

18.Проблемы интегрального исследования индивидуальности.-Пермь., 1977г. 19.Психология и психоанализ характера. Самара, «Бахрах», 1998г. 20.Психология личности. Хрестоматия. Т.1.-Самара, 1998г. 21.Юнг К. Психологические типы.// Психология индивидуальных различий.-М.,

1982г.

22.Дарел Шарп. Типы личности: Юнговская модель психологии. -Воронеж, 1994 23.Хрестоматия по патопсихологии. Под ред.Б.В. Зейгарник, -М.,1981г. 24.Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. -К.,1990г. 25.Патохарактерологические исследования у подростков.Л., 1981.Под ред.А.Е.

Личко и Н..Я. Иванова.