Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна
Кафедра кримінально-правових дисциплін
ВАРІАНТ I
Контрольна робота
з кримінології
виконав студент
ІІІ курсу, ЗЮП -31 групи
юридичного факультету
Волковський М.А.
Викладач:
К.ю.н.,доц. Давиденко М.Л.
Харків – 2012
Зміст
Вступ……………………………………………..………………………….3
Організована злочинність в Україні та її профілактика.……………..4
Поняття організованої злочинності в Україні..…………………….4-8
1.2 Характеристика учасника злочинної організації………..…………8-9
1.3 Профілактика організованої злочинності в Україні……….……10-14
2. Теорія про причини злочинності ……...…………………………..15-19
3.Задача.…...……………………………………………………………….21
Висновок...…..…………………………………………………………22-23
Література....………………………………………………………………24
Вступ
Проблема причин злочинності є центральною для кримінології. Те чи інше вирішення цієї проблеми визначає науковий зміст кримінологічної теорії та її спрямованість.
Являючи собою складне явище, злочинність є наслідком дії багатьох обставин, факторів, причин. Кримінологія приділяє багато уваги категорії причинності. Це зумовлено тим, що злочинність та її причинність є головними елементами предмета науки кримінології і для дослідження всієї сукупності кримінальних правопорушень необхідно встановити якомога більше обставин, що визначають зміст та структуру явища.
На досвіді нашої країни можна ще раз переконатись, що запровадження в економіці ринкових відносин без чіткої законодавчої бази призводить до дуже вагомих негативних явищ і процесів у всіх сферах життєдіяльності. Відсутність або недосконалість правового регулювання нових ринкових відносин, стало благодійним підґрунтям криміналізації всіх сфер суспільного життя.
Організована злочинність як явище суспільного життя в Україні активно «заявила про себе» з початку 90-х років ХХ ст. Тоді ж вона стала об’єктом дослідження кримінологів. Кримінологічне вивчення організованої злочинності передбачає чітке термінологічне визначення цього явища.
Особливо актуальним є вивчення особи – учасника (суб’єкта) організованої злочинності. Актуальність цього напрямку в кримінології визначається необхідністю прийняття адекватних заходів щодо попередження створення злочинних організацій.
Організована злочинність в Україні та її профілактика
1.1 Поняття організованої злочинності
Організована злочинність має прояв у наступних елементах:
1) організовані злочинні формування як структурно оформлені спільності;
2) організована злочинна діяльність як системоутворююча ознака організованої злочинності.
Сутність організованої злочинності розкриває ст. 1 Закону України «Про організаційно правові основи боротьби з організованою злочинністю», де вказується, що «під організованою злочинністю розуміється сукупність злочинів, що вчиняються у зв'язку з створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань. Види та ознаки цих злочинів, а також кримінально-правові заходи щодо осіб, які вчинили такі злочини, встановлюються Кримінальним кодексом України» [1].
Аналізуючи положення Кримінального кодексу України, можна виділити специфічні ознаки, які характеризують організовані злочинні угруповання, відповідно до ст. 28 КК України [2]:
1) стійкість, що полягає в здатності організованих злочинних угруповань забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, ефективно протидіяти факторам, що можуть їх дезорганізувати: як внутрішнім (наприклад, невизнання авторитету або наказів керівника, намагання окремих членів об'єднання відокремитись чи вийти з нього), так і зовнішнім (недотримання правил безпеки щодо дій правоохоронних органів, діяльність конкурентів по злочинному середовищу тощо). Ознаками зовнішньої стійкості злочинної організації можуть бути встановлення корупційних зв'язків в органах влади, наявність каналів обміну інформацією щодо діяльності конкурентів по злочинному середовищу, створення нелегальних (тіньових) страхових фондів та визначення порядку їх наповнення й використання тощо [3].
2) наявність єдиного плану злочинної діяльності угруповання, що означає, що при його створенні учасниками схвалений (або їм повідомлений) план, який хоча б у загальних рисах передбачає основні етапи підготовки і вчинення угрупованням не менше двох злочинів.
3) розподіл функцій учасників угруповання;
4) поінформованість усіх учасників угруповання про наявність єдиного плану злочинної діяльності – очевидна щодо тих учасників групи, які мають керуватися зазначеним планом при підготовці та (або) вчиненні відповідних злочинів[4, с.26].
Ознаками, які відрізняють злочинну організацію від організованої групи, є:
кількісний склад. Група може визнаватися організованою, якщо її учасниками є не менше трьох осіб, а організація злочинною,якщо її учасниками є не менше п’яти осіб. Персональний склад угруповання може частково змінюватись або навіть повністю оновлюватися, однак наявність в складі угруповання не менше трьох учасників для організованої групи та п’яти для злочинної організації в таких випадках є обов'язковою.
ієрархічність структури злочинної організації, що передбачає наявність в ній з одного боку керівника (керівного ядра), а з іншого – принаймні кількох учасників, які в межах функціонування злочинної організації мають йому підкорятися. Практично завжди відносини між керівником (керівництвом) злочинної організації та іншими її учасниками ґрунтуються на певних правилах поведінки, обов'язкових для всіх учасників даної організації. У більшості випадків ієрархічність злочинної організації має кілька рівнів і може бути пов'язана з розподілом функцій між її учасниками.
спосіб утворення злочинної організації може полягати в об'єднанні її «структурних частин», коли злочинну організацію утворюють декілька організованих груп. При цьому такі організовані групи зберігають свою автономність, а їх учасники або керівники окремо вирішують питання загального керівництва злочинною організацією, координації злочинної діяльності, матеріально-технічного забезпечення тощо.
мета утворення злочинної організації є не лише специфічною ознакою, а й критерієм (підставою) поділу злочинних організацій на окремі різновиди [4, с.27-28]. .
З урахуванням мети утворення злочинної організації передбачено такі її різновиди:
1) злочинна організація,утворена з метою безпосереднього вчинення її учасниками тяжких або особливо тяжких злочинів. Кількісний склад таких груп коливається від 3 до 10 осіб. Корумповані зв’язки або взагалі відсутні, або незначні і не відіграють суттєвої ролі. Такі групи, як правило, вчиняють крадіжки, грабежі, розбої, вимагання;
2) злочинна організація, утворена з метою керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб. Характеризується наявністю корумпованих зв’язків з представниками органів влади, більш чіткою внутрішньою структурою з виділенням окремих підрозділів – бойовиків, розвідників, виконавців, охоронців. При цьому проявляється спеціалізація окремих видів злочинної діяльності (розбої, наркобізнес);
3) злочинна організація, утворена з метою забезпечення функціонування як самої організації, так і інших злочинних груп.
Їх характеризує:
Наявність матеріальної бази (спільних грошових фондів, банківських рахунків, нерухомості).
Легальне прикриття у вигляді зареєстрованих фондів, спільних
підприємств, кооперативів, ресторанів, ігорного бізнесу.
Колегіальний орган управління, утворений групою осіб (радою), майже рівних за свої статусом.
Функціонально-ієрархічна побудова з розподілом організації на окремі групи.
Міжрегіональні зв’язки керівного ядра, охоронців, інформаційної служби.
Статут у формі певних правил поведінки, традицій, «законів» та санкцій за їх порушення.
Інформаційна база, створювана, зокрема, шляхом здійснення розвідки та контррозвідки.
Свої люди в органах влади й управління, правоохоронних і судових органах.
Специфічна мовно-понятійна система, яка включає жаргони, особливості письмової та усної мови [5, с.59-60].
Характерними рисами організованої злочинності в Україні є:
заняття протиправною діяльністю на високому професійному рівні, на постійній основі, у вигляді промислу, при ретельному її плануванні;
концентрація, монополізація і спеціалізація окремих видів протиправної діяльності залежно від засобу і джерела одержання незаконного прибутку у певній галузі господарства, виробництва, управління або регіону;
сувора дисципліна, яка підтримується жорсткою структурною субординацією, централізацією влади в руках кількох людей – керівної «еліти», або «авторитетної» особи;
наявність у більшості випадків корумпованих зв’язків із політико-управлінськими структурами, державними відомствами, у тому числі і з правоохоронними органами;
високий рівень латентності (прихованості) і конспірації, створення системи безпеки з метою забезпечення життєдіяльності співтовариства і грошового резерву для підкупу представників влади;
широке використання наукових досягнень у кримінальних цілях, сучасних технічних засобів для підслуховування й відеозапису та наявність парку автотранспорту;
зрощування корисливо-насильницької злочинності з кримінальними діяннями, що вчиняються у сфері «тіньової» економіки;
встановлення тісних зв’язків із зовнішньоекономічними структурами, зарубіжним кримінальним світом;
політизація організованої злочинності, її прагнення активно втручатися в хід соціально-економічних реформ, спроби нав’язати суспільству свою систему цінностей.