ВСТУП

Психологія у наш час набирає усе більшої популярності, зростає її роль у різних галузях людської практики. Підручники із академічної психології містять багато інформації теоретичного характеру: термінів, визначень, класифікаційних ознак для опису різних характеристик психічних процесів і властивостей. Постає проблема застосування цих знань на практиці або принаймні розуміння зв’язку їх з реальністю життя, тому що, психологія існує як наука сама по собі, а люди у житті користуються психологією здорового глузду, власним досвідом тощо. Настає доба розповсюдження психологічних знань, перетворення їх у дієву силу соціальних процесів побудови міжособистісних стосунків, розвитку суспільної екологічної свідомості, виховання нового покоління тощо.

Хоч підручників із психології написано і пишеться чимало, однак існує потреба у підручниках, адресованих певним категоріям людей, які мають потребу у набутті психологічних знань, хоча останні безпосередньо не торкаються їхнього фаху. Я маю на увазі, наприклад, контингент студентів, аспірантів, викладачів технічного вузу, у яких з тих чи інших причин виникає необхідність підвищити свою обізнаність у психологічній галузі.

І. Загальна психологія

1.Психологія як наука

1.1. Виникнення терміну “психологія”

Психологія дуже стародавня наука. і одночасно зовсім молода. З часів зародження свідомості у людей їх цікавили питання, пов’язані із сновидіннями, мріями, уявою, переживаннями різних почуттів – страху, люті, приязні, любові, бажання чогось або нехоті, відрази до чогось тощо. Люди замислювались над будовою світу взагалі, його природою, власною природою, своїм місцем у світі і своїми зв’язками із світом. Так виникла наука філософія, а психологія була нероздільною з нею, тобто ще не була окремою самостійною наукою і називалась різними назвами: пневматологія (Г.В. Лейбніц,1646-1716), ментальна філософія.

Поняття «психологія» почало вживатися в університетських і теологічних колах Європи у ХVІ сторіччі, а широкого розповсюдження набуло після виходу праць Хрістіана Вольфа (1679-1754), учня Г.В. Лейбніца, і, до речі, вчителя М.Ломоносова, «Раціональна психологія» і «Емпірична психологія», тобто у ХVІІІ сторіччі. Авторство ж терміну «психологія» лексикографія приписує Ф. Меланхтону (1497-1560) - німецькому протестантському богослову, сподвижнику Мартіна Лютера. Вживання терміну “психологія” у науковому значенні було запроваджено лише з середини XIX сторіччя. Офіційно психологія започатковується як наука у 1879 році із створення експериментальної лабораторії у Лейпцигу Вільгельмом Вундтом (1832-1920), видатним німецьким психологом і філософом. Тому психологія вважається молодою наукою, оскільки для науки вік понад сто років є ще зовсім незначним.

Походження слова «психологія»пов’язане із грецькою міфологією. Психея – це ім’я молодої жінки, якій боги подарували безсмертя за її любов до Ерота, сина Афродіти. Психея стала символом безсмертної душі, що шукає свій ідеал, розвивається, вдосконалюється, оскільки, перш, ніж боги подарували Психеї безсмертя, зробивши її богинею, вона пройшла багато перешкод, випробувань і витримала їх.

1.2. Об’єкт і предмет психології.

Психологія є філософською наукою, яка формує узагальнене знання про ПСИХІЧНУ РЕАЛЬНІСТЬ, яка і є ОБ’ЄКТОМ психології. Психічна реальність має ту специфіку, що одночасно є і об’єктивною і суб’єктивною. Об’єктивність психічної реальності у тому, що вона існує як природне явище незалежно від волі тих чи інших суб’єктів. Суб’єктивність психічної реальності полягає в тому, що для її існування потрібен суб’єкт як її носій, при цьому зміст і особливості самої психічної реальності залежать від особливостей її носія, тобто суб’єкта психіки. Щодо ПРЕДМЕТУ психологічної науки, він мінявся на протязі її історії. Предметом психології були: душа, свідомість, несвідоме, поведінка, діяльність, спілкування та інші психічні явища. ПРЕДМЕТОМ сучасної психології є ПСИХІКА або точніше, – психологія вивчає механізми закономірності і факти психіки як СУБ’ЄКТИВНОГО ОБРАЗУ об’єктивного світу, на основі якого здійснюється регуляція поведінки живої істоти в тому числі і людини. Про те, які з живих істот вважаються наділеними психікою, мова трохи пізніше.

1.3. Визначення психіки.

Існує не одне визначення психіки. Наведемо декілька.

Найбільш загальне – психіка – це суб’єктивний образ об’єктивного світу, на основі якого відбувається регуляція поведінки. Це сукупність суб’єктивних переживань і елементів внутрішнього досвіду суб’єкта.

Психіка – це закодована засобами мозку, картина світу.

Психіка – це властивість високоорганізованої матерії відображати своїми станами оточуючий об’єктивний світ у його зв’язках і відношеннях.

Психіка – це сутність, в якій розмаїтість зовнішнього світу зводиться до своєї єдності, це віртуальне стиснення природи, це відображення об’єктивного світу у його зв’язках і відношеннях.

Психіка – це системне утворення. Як система психіка наділена наступними властивостями:

1. адаптивність – здатність змінюватись, пристосовуватись до умов;

2. компенсаторність – здатність забезпечувати необхідний стан, результат діяльності різними засобами;

3. оптимальність – створення таких режимів діяльності, при яких досягається результат з найменшими витратами;

4. результативність або ефективність – здатність відповідати вимогам, умовам, досягати мети.

Крім цих властивостей, психіка наділена здатністю до саморозвитку, самопрограмування і самоорганізації.