Тема 3. Академічне становлення політичного маркетингу.

Як відомо, політична діяльність за будь-яких суспільно-політичних систем і типів державного устрою також спрямована на завоювання та утримання контролю над ринком, але ринком специфічним — ринком влади, а через нього — над політичною та іншими сферами суспільства. За тоталітарних і диктаторських режимів боротьба точиться переважно силовими методами, аж до фізичного знищення опонентів. У демократичному суспільстві за наявності відповідних механізмів і процедур формування представницької, виконавчої та судової гілок влади в державі, а також політичної культури та ментальності політичну діяльність теж можна розглядати як змагання за контроль над ринком влади. Зрозуміло, це змагання має відбуватися за правилами, зафіксованими в нормах законодавства, традиціях політичної поведінки виборців і претендентів на політичну владу.

Про Політичний маркетинг говорять як про «золотоносну жилу», яка може збагатити дослідників новими можливостями|спроможностями| вивчення| політики і зміцнення демократії. Про нього говорять і як про «маркетингового демона», «колонізатора політики» і руйнівника основ демократії.

Політичний маркетинг розглядують|розглядають| на багатьох рівнях: як філософію поведінки, як соціальний і управлінський процес, як професію, як функцію будь-якої організації. З середини минулого| століття|віки| політичний маркетинг нестримно розвивається як академічна дисципліна.

Як і багато інших галузей знань, політичний маркетинг розглядують|розглядають| в системі координат відомої тріади — філософія, наука, ремесло/мистецтво. Наріжним каменем філософії маркетингу є|з'являється| парадигма обслуговування, що постулювала: метою|ціллю| кожної організації є|з'являється| задоволення потреб громадян. Діяльність будь-якого постав­щика| товарів і послуг, — «будь то виробництво пральних машин або функціонування партії — є бізнес за поданням цінності», —стверджують| маркетологи. Як наукова дисципліна політичний маркетинг оформився на стику наочних|предметних| політичної науки, маркетингової, управління та соціології.

Вивчення «єдиної системи стосунків» обумовлює|зумовлює| пересікання| наочного|предметного| поля ПМ з|із| сегментами дослідницьких полів різних дисциплін: теорією раціонального вибору, що розглядує | політику як обмін, державу як ринок особливого виду| і що вивчає політичну поведінку акторів як раціональних, інструментальний мотивованих егоїстів; політичною соціоло­гією|, що фокусує увагу на природі і характері дії зовнішніх і внутрішніх змінних на політичну поведінку; со­ціальною| психологією, що досліджує психологічні детермінан­ти| політичної поведінки; |загального| маркетингу, зосередженого на аналізі поведінки учасників ринкового обміну.

Спочатку в предмет ПМ входив ряд проблем, що лежали в площині|площині| (ухвалення|приймання| політичних рішень). Сьогодні політичний маркетинг є|з'являється| дисципліною, яка вивчає політику і надає|виявляє| на неї дію, привносячи підходи з позицій бізнес-менеджменту і ринку.

Політичний маркетинг можна віднести до дисциплін прикладної| політології, визначуваної як «комплекс політико-управлінських| наук, Гарольда Лассуелла: «Наукова дисципліна може бути віднесена до політико-управлінським| наукам) тоді, коли вона пояснює|тлумачить| процес ухвалення|приймання| політичних ріше­нь| в суспільстві|товаристві| Політіко-управлінські науки включають: 1) методи, за допомогою яких досліджується політико-управлінський| процес, 2) наукові результати| дослідження; 3) розробка в рамках|у рамках| даних дисциплін затребуваних|зажадати| життям аналітичних технологій».

Суть політичного маркетингу в тому, що він пропонує| акторам політичного обміну свою філософію поведінки, своє бачення|видіння| ефективності дій на політичному ринку, в ос­нові| яких лежать солідна міждисциплінарна база і мультиметодологічний| підхід до вивчення і моделювання політичної поведінки.