10

Україна в роки Першої світової війни.

Основні поняття теми: Антанта, Троїстий союз, ГУР, СВУ, світова війна, фронт, позиційна війна, революція.

Основні дати:

1 серпня 1914 – початок І світової війни

11 листопада 1918 року – закінчення І світової війни

лютий-березень 1917 р., революційні події, падіння монархії у Російській імперії

4 (17) березня 1917 - Микола II зрікся престолу

11 листопада 1918 - Комп'єнське перемир'я

28 червня 1919 – Версальський мирний договір

10 вересня 1919 - Сен-Жерменський мирний договір

4 червня 1920 - Тріанонський договір

10 серпня 1920 - Севрський мирний договір

План:

1. Геополітична ситуація напередодні війни. Причини початку Першої світової війни.

2. Україна в планах Росії, Німеччини та Австро-Угорщини.

3. Основні воєнні дії на території України під час Першої світової війни.

4. Діяльність українських політичних організацій

Література:

1. Власов, В. Історія України: підручник / В. Власов; за ред. Ю.А. Мицика. -К.: Генеза, 2005. - 280 с.

2. Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття: Нариси політичної історії. – Київ: Либідь, 1993. – 288 с.

3. Каппелер А. Мала історія України. К., 2007. – 264 с.

4. Остафійчук, В.Ф. Історія України: сучасне бачення: навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2002. - 348 с.

5. Хоткевич, Г.М. Історія України / Г.М. Хоткевич; упор, та передм. Н.М. Шумило; післямова і комент. М.Ю. Брайчевського; худ. Г.С. Севрук. - К.: Веселка, 1992. - 228 с.

6. Заруба В.М Історія держави і права України. Інтернет-ресурс. Шлях доступу: http://histua.com/knigi/istoriya-derzhavi-i-prava-ukraini-zaruba

1. Геополітична ситуація напередодні війни. Причини початку Першої світової війни.

Геополітика – політологічна концепція, що вбачає в політиці якоїсь держави визначальну роль географічних чинників (просторове розташування, клімат, розмір території, кількість населення, наявність природних ресурсів). Наука про державу як географічно-соціальний організм, в основі якої лежить феномен простору. У своїй праці "Велика шахівниця" американський аналітик вводить поняття "геостратегічні гравці", під яким розуміє держави, що мають волю і спроможність застосувати за кордоном силу для геополітичних впливів на свою користь. 3. Бжезінський виводить також поняття "геополітичні осі", які визначаються вигідним географічним розташуванням.

На зламі ХІХ–ХХ ст. геополітична ситуація в Європі визначалася прагненням великих країн – Німеччини, Франції, Великої Британії, Австро-Угорщини та Росії до нових завоювань, встановлення контролю над стратегічно важливими територіями, економічним зиском народів. Учасники майбутнього конфлікту, навіть частина малих європейських країн готувалися до перегляду кордонів зі своїми сусідами.

Перша світова війна була результатом загострення суперечностей між найбільшими індустріальними державами. Головним був англо-німецький економічний, військово-морський і колоніальний антагонізм. Особливої гостроти інтереси Німеччини та Великобританії зіткнулися в Африці, Східній Азії та на Близькому Сході.

Загострилися також суперечності між Німеччиною, Росією та Австро-Угорщиною. Росію непокоїла політика Німеччини на Балканах та її економічне зростання. Австро-Угорщина готувалася захопити Сербію, Росія прагнула зберегти і розширити свій політичний вплив на Балканах, захопити чорноморські протоки і Константинополь, Західну Україну. На межі XIX—XX ст. все частіше виникали суперечності між Німеччиною та США з колоніальних питань в Африці, Південно-Східній Азії, Латинській Америці.

Розвиток науково-технічного прогресу привів до появи на початку XX ст. нових, більш могутніх і досконалих засобів знищення людей. Розпочалася гонка озброєнь, на якій наживалися військові монополії. Одночасно відбувалася мілітаризація духу і свідомості величезних мас людей. Для цього використовувалися всі доступні засоби пропаганди. Найбільш відвертою пропаганда мілітаризму проводилась у Німеччині і була відображена в діях пангерманізму.

Отже, можна виокремити такі причин початку війни:

• прагнення переділити сфери впливу (основою цієї тенденції була політика монополій, що мала виразно експансіоністський, агресивний характер);

• посилення ролі держави, що перетворювалася в носія загальнонаціональної ідеї, яка замінила ідеї демократії;

• зростання монополій з державою, формування державно-монополістичного капіталізму посилювало агресивність державної політики;

• намагання вирішити внутрішні проблеми (соціальну напруженість між бідними і багатими та національну — між пануючими і пригнобленими націями);

• швидкий економічний розвиток провідних країн та гострі суперечності між ними, викликані нерівномірністю такого розвитку;

• мілітаризація економіки і суспільної свідомості.

Безпосереднім приводом до розв’язання Першої світової війни стало вбивство 28 червня 1914 р. у боснійському місті Сараєво сербським націоналістом Г. Принципом спадкоємця австро-угорського престолу ерцгерцога Франца Фердинанда та його дружини. Австро-Угорщина зі згоди Німеччини звинуватила Сербію і надіслала їй ультиматум, в якому містилися приречені на невиконання умови. І хоч його в цілому було прийнято, Австро-Угорщина оголосила 28 липня війну Сербії. Росія як гарант незалежності Сербії розпочала загальну мобілізацію, і вже 1 серпня Німеччина оголошує їй війну. У відповідь у війну вступає Франція (3 серпня) і нарешті Великобританія (4 серпня).

Війна стала світовою. Поступово в неї було втягнуто 36 держав світу з населенням понад 1,5 млрд осіб (75% населення світу). У збройні сили воюючих країн було мобілізовано понад 73 млн осіб.

Перша світова війна велася в багатьох регіонах світу. Утворилося близько 20 фронтів, проте основними були Західноєвропейський, де німецькі війська вели боротьбу проти франко-англійських військ, та Східноєвропейський, де російські війська протистояли австро-угорським і німецьким військам. Другорядними залишалися Балканський, Закавказький, Італійський, Месопотамський та інші фронти.