Гречкові (Polygonaceae)

Щавель кислий або звичайний (Rumex acetosa)

Морфологічний опис. Багаторічна трав'яниста рослинаЩавель кислий — струнка рослина близько 60 см заввишки з соковитими стеблом та листками. Квітки червонувато-зелені, цвітіння в червні — липні. Листки видовжені. Нижні від 7 до 15 см завдовжки з дуже довгим черешком. Верхні листки сидячі, часто набувають малинового кольору.

Квітки, збільшуючись у розмірах, набувають пурпуроватого кольору. Тичинкові та маточкові квітки знаходяться на різних рослинах (дводомні). Корені багаторічні, сильно заглиблюються в ґрунт.

Поширення: Росте у великій кількості на більшій частині Європи на луках та культивується як городина. В Росії на берегах водойм,на сирих луках,на узліссях і галявинах,на трав’янистих схилах,біля доріг,на нейтральних або слабо кислих грунтах.

Вид сировини, що використовується в медицині:

Препарати лікарської рослини кислого щавлю надають ранозагоювальну,кровоспинну,бактерицидну,протицингову,болезаспокійливу дію,покращують функції печінки та кишечника.Корінь кислого щавлю використовують як в’яжучий і болезаспокійливий,насіння-як кровоспинний і в’яжучий засіб.

.Сфери застосування: Листки щавлю використовують для приготування салатів, супів та соусів. Ця рослина містить щавелеву кислоту, яка надає їй характерного смаку. При вживання щавлю у великій кількості (особливо вареного, наприклад, в супах) кристали щавелевої кислоти можуть відкладатися в нирках або сечовому міхурі (так званне каміння). Щавель також вживають як послаблюючий засіб

Фіалкові (Violaceae)

Фіалка триколірна Viola tricolor

Морфологічний опис: Однорічні або дворічні темно-зелені рослини родини фіалкових (10 — 45 см заввишки) з слаборозвинутим, малорозгалуженим коренем. Стебла висхідні, переважно розгалужені, опушені. Листки чергові, пластинка нижніх листків широкояйцеподібна, верхніх — довгасто-ланцетна (5-75 мм завдовжки і 5-20 мм завширшки). Листки тупозубчасті, коротковолосисті, середні на довгих, верхні на коротких черешках. Прилистки великі (3-30 мм завдовжки), перистороздільні. Квітки на довгих (30-120 мм) квітконіжках, великі (до 30 мм завдовжки), двостатеві, неправильні. Оцвітина подвійна. Чашечка з п'яти вільних листочків з вушкоподібними придатками. Віночок з п'яти вільних пелюсток, за довжиною значно перевищує чашечку. Дві верхні пелюстки блідо-жовті або темно-синьо-фіолетові, бокові до середини, а нижня по краю синьо-фіолетова або жовтувата. Нижня пелюстка завжди при основі жовта, з темними волосками і синюватою зігнутою шпоркою. Тичинок п'ять. Вони вільні. Маточка одна, зав'язь верхня, стовпчик один, приймочка куляста. Плід — видовжено яйцеподібна тристулкова коробочка. Цвіте у червні — серпні

Поширення: Світлолюбива рослина відкритих місць поширення. Яка

виносить лише слабку тінь. Проростає серед кущів, в світлих соснових

дрібнолистяних, рідше широколистяних лісах. Надає перевагу помірно

вологим ґрунтах, але зустрічається і на більш сухих і вологих місцях.

Росте переважно на лугових, досить багатих, слабо кислих або навіть

нейтральних ґрунтах (рН 6,0-7,5).

Рідко зустрічається на бідних, кислих (рН 5,0-5,5), лужних, піщаних і

супіщаних ґрунтах. Не виносить конкуренції інших рослин.

У всіх типах лісу вона росте лише на окраїнах, полянах, галявинах.

В лісостеповій і степовій зоні фіалка росте на схилах балок, байрачних

лісах і заростях кущів.Фіалка триколірна росте на галявинах, лісокультурних площах, узліссях, на луках, схилах. Рослина світлолюбна..Поширена майже по всій Україні, за винятком Криму. Райони заготівель зосереджені на Поліссі та в Лісостепу. Запаси сировини досить великі, але розкидані.

Вид сировини, що використовують в медицині:

Лікарська, фарбувальна, медоносна і декоративна рослина. У науковій медицині використовується трава фіалки триколірної і польової — І егЬа Vioiae Tricoioris. Препарати з неї використовуються як відкашлювалъний засіб при захворюваннях верхніх дихальних шляхівУ народній медицині трава фіалок триколірної і польової використовується внутрішньо при золотусі і як кровоочисний, потогінний, сечогінний і відкашлювалъний засіб; зовішньо — при суглобному ревматизмі, хворобах шкіри, для лікування ран, що повільно загоюються. В народі свіжі або розпарені рослини фіалки польової прикладають до грудей жінок, коли на них з'являється висип.

Застосування:

Препарати фіалки трьохколірної призначають для прийому всередину в

якості відхаркуючого засобу при катарах дихальних шляхів. Під їх впливом

спостерігається підсилення секреції бронхіальних залоз, розрідження

мокроти і більш легке її виділення. Трава фіалки входить в склад

відхаркуючих і сечогінних засобі. Використовують її також при лікуванні

дитячих діатезів.

Фіалка має антисептичні, протизапальні, бронхолітичні, відхаркувальні,діуретичні, слабкі жовчогінні й спазмолітичні властивості. Настій трави фіалки призначають при гострих респіраторних

захворюваннях, хронічних

бронхітах і бронхопневмоніях, при коклюші, у разі запальних захворювань

ШКТ, нирок, сечового міхура, при нирковокам'яній хворобі, подагрі й

поліартриті. У дерматологічній практиці фіалку застосовують як

дермотонічний, гіпосенсибілізуючий, протизапальний, антимікробний,

антисклеротичний, болезаспокійливий і протисвербіжний засіб. Пероральне

застосування настою показане при свербежі, кропивниці, мляво гранулюючих

ранах, трофічних виразках, вуграх, фурункулах, авітамінозах з висипами

на шкірі, псоріазі та екземі. Для місцевого лікування гноячкових висипах

при імпетиго, герпесних висипів та корості застосовують сік, видавлений

із свіжозібраної трави фіалки. В акушерській практиці настій фіалки

дають усередину як засіб, що сприяє скороченню матки в післяродовий

період.

Букові (Fagaceae).

Дуб звичайний (Quercus robur)

Морфологічний опис: Рослина однодомна і світлолюбна (потребує багато світла).Дуб — величезне дерево, до 40 метрів заввишки, з товстим стовбуром і звивистими кремезними гілками, які утворюють широкий намет листя — справляє дійсно враження потужності і сили. Це найбільш довговічна рослина: іноді дуб живе до двох тисяч років, а столітні дуби зустрічаються дуже часто. ^[1] Дуби бувають літні, зимові та вічнозелені (див.:Вічнозелений дуб). У літнього рано розпускаються червонуваті листя і восени опадають. У зимового дуба листя з довгими черешками з'являються пізно, але восени не опадають, а засохлі тримаються на гілках всю зиму. Дуб починає цвісти на відкритих місцях у двадцять років, а в лісі — в п'ятдесятилітньому віці. Разом з листям з'являються повислі сережки з тичинками, по чотири в кожній квітці. На довгих же стеблинках виростають маточкові квітки по дві-три разом. З цих квіток після запилення утворюються жолуді. Кожен жолудь сидить в кругленькій чашечці — плюсці. Плід — горіх (жолудь).

Поширення: Зростає на більшій частині України, в Степу — рідше, головним чином по долинах річок.

У Греції, Іспанії відомі дуби з солодкими жолудями.^[1]У дуба, що росте у Франції, Іспанії, Італії і на Кавказі, зелені листя не сохнуть і не опадають. Це корковий дуб.Дуб — основна лісоутворююча порода Лісостепу, росте в суміші з сосною, грабом, ясенем, ялиною, буком. Росте на більшій частині України, в Степу рідше, головним чином в долинах річок. Він займає 27% площі державного лісового фонду України. Основні заготівлі роблять під час рубок догляду і головних рубок у Кіровоградській, Тернопільській, Хмельницькій, Вінницькій, Черкаській, Київській, Чернігівській, Полтавській, Сумській, Харківській, Донецькій, Івано-Франківській, Львівській і Чернівецькій областях.