2. Визначення номенклатури адміністративних послуг

Однією з першочергових проблем створення та організації діяльності ЦАП є визначення номенклатури послуг, які надають його структурні підрозділи.

На перелік цих послуг впливають наступні чинники:

• Потреби громадян;

• Рішення публічних органів влади;

• Наявні ресурси – фінансові, матеріальні, людські;

• Накопичений досвід надання адміністративних послуг.

В Україні загальна кількість адміністративних послуг, які надають публічні органи влади налічує більше 1000. До створення ЦАП у Луцьку 17 виконавчих органів міськвиконкому надавали 158 муніципальних послуг, а у Івано-Франківську 18 служб надавали 166 адміністративних послуг.

Територіальна розпорошеність органів влади, організаційно-процедурна неузгодженість їх діяльності значно ускладнює процес надання адміністративних послуг, значно знижує його ефективність.

Принцип механічного поєднання адміністративних послуг в одній будівлі, який був використаний під час створення дозвілевих центрів, повністю себе не виправдав. За таких умов в одному приміщенні збиралися окремі представники різних органів публічної влади. Тобто їх об’єднувало тільки приміщення, в якому громадяни надавали заяви на отримання адміністративних послуг.

Тому наступним кроком стає інтеграція документообігу різних установ, запровадження єдиних процедур та стандартів надання адміністративних послуг (див. додаток 5).

Під час визначення номенклатури адміністративних послуг в європейських країнах переважають дві тенденції:

• Надання в єдиних офісах максимальної кількості послуг, бажано всіх;

• Надання в єдиних офісах найбільш затребуваних громадянами послуг.

Для українського суспільства важливим орієнтиром є тенденція до зосередження у ЦАП максимальної кількості послуг.

Для визначення номенклатури адміністративних послуг необхідно провести їх класифікацію. Послуги, які надають в центрах, можна поділити на державні; муніципальні; адміністративні; неадміністративні; супутні; послуги, які недоцільно надавати у ЦАП; послуги, згруповані по іншому принципу.

Особливої уваги потребують неадміністративні послуги, тому, що в одному випадку їх не рекомендують включати до номенклатури послуг, а в іншому – рекомендують їх надавати.

Як відомо, неадміністративними є послуги, які не відповідають ознакам адміністративних. В першу чергу вони не потребують заяви громадянина та прийняття владного рішення – це контрольно-інспекційні перевірки фірм, установ, аптек тощо; практичні дії – розміщення безпритульних у притулку, прийняття рішення про нагороди громадян. Послуги таких типів не рекомендують надавати у ЦАП.

У той же час досвід діяльності центрів адміністративних послуг свідчить, що поширеною є практика надання деяких неадміністративних послуг:

• Консультативно-інформаційних послуг;

• Надання довідок, дублікатів, копій документів;

• Прийняття декларацій та звітів.

При складанні номенклатури адміністративних послуг важливим є формулювання назви послуги. Тому краще використовувати назви наведені в державних реєстрах та розроблених стандартах адміністративних послуг, але саме головне, щоб назва послуги чітко відображала її сутність (наприклад – реєстрація колективних договорів, взяття громадянина на квартирний облік та зняття з обліку, надання статусу дитини війни тощо).

Міжнародна практика свідчить про те, що більш доцільною є тенденція до укрупнення, а не подрібнення адміністративних послуг під час визначення їх назв. Окремі дрібні адміністративні послуги краще об’єднувати однією назвою. Основою для такого об’єднання можуть бути:

• Повне та всебічне забезпечення певної життєвої ситуації;

• Однаковий перелік документів, що подається заявником;

• Однакові строки та процедура розгляду справи;

• Загальна логіка та послідовність дій, щодо вирішення проблеми громадянина.

Під час формування переліку адміністративних послуг треба враховувати декілька обставин. Громадянам важливим є сама послуга а не те, хто, який структурний підрозділ її надає. Тому, для того щоб визначити назву послуги, треба ураховувати не те хто її надає, а її змістовні характеристики.

Для послідовного викладу переліку адміністративних послуг та створення сприятливих умов для пошуку необхідної послуги краще використовувати не алфавітний а предметний підхід. Перший варіант не завжди ефективний, тому що громадяни, як правило, не знають точної назви адміністративної послуги і це не сприяє швидкому її пошуку.

Більш ефективним є предметний підхід, за яким послуги групуються за сферами життєдіяльності людей: підприємницькі; соціальні; земельні; житлові; послуги у сфері нерухомості; послуги у сфері будівництва.

Сформований таким чином перелік послуг значно зменшує витрати часу громадянина на пошук необхідної йому послуги.

Подібним до попереднього є третій варіант, поширений у зарубіжних країнах, за яким групування адміністративних послуг здійснюється за «життєвими ситуаціями». Наприклад – вихід на пенсію, регістрація машини, одруження, народження дитини.

Під час створення центрів адміністративних послуг первинну інформацію про можливу номенклатуру послуг отримують в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування та їх структурних підрозділах. Аналіз такої інформації дозволяє скасувати необґрунтовані послуги та виокремити внутрішні послуги, пов’язані з взаємодією структурних підрозділів у процесі надання адміністративних послуг. Внутрішні послуги (надання висновків, погоджень) не повинні потрапляти у номенклатуру адміністративних послуг центру.

Досвід України та інших країн свідчить, що до номенклатури адміністративних послуг ЦАП не вносять послуги, які надаються дуже рідко, але можливі і інші варіанти. Так у центрі Івано-Франківська надання мало затребуваних послуг покладено не на спеціалізованих працівників, а на універсальних, які за штатним розкладом виконують функції координаторів.