Контрольні питання:

1. Що таке територіальна структура розселення?

2. Охарактеризувати локальний рівень розселення.

3. Охарактеризувати регіональний рівень розселення.

4. На якому рівні розселення може бути досягнуте екологічна рівновага?

5. Показати просторову структуру екологічного каркаса регіональної системи розселення.

6. Що таке зона найбільшої господарської активності? Розрахунок.

7. Що таке зона екологічної рівноваги? Розрахунок.

8. Що таке буферні і компенсаційні зони? Визначення.

9. Що таке зона обмеженого розвитку? Розрахунок.

10. Яким чином вибирається площа території зони екологічної рівноваги?

Рекомендована література

1. Градостроительная экология: Учебное пособие для строительных вузов / Н.В. Маслов; Под ред. М.С. Шумилова. – М.: Высшая школа, 2002. – 284 с.: ил.

2. Экология города: Учебник / Под общей ред. докт. техн. наук, проф. Ф.В. Стольберга. – К.: Либра, 2000. – 464 с.

3. Кучерявий В.П. Урбоекологія. – Львів: Світ, 1999. – 360 с.

Заняття 7 Екологічна ефективність розроблених природоохоронних заходів

Мета заняття: вивчити критерії оцінки екологічної ефективності розроблених природоохоронних заходів на урбанізованих територіях.

Завдання заняття:

1. Вивчити умови біотичної сумісності антропогенної і природної підсистеми.

2. Розрахувати критерії оцінки екологічної ефективності розроблених природоохоронних заходів.

3. Навчитися прогнозувати екологічну ситуацію за результатами розрахунку критеріїв екологічної ефективності.

Екологічну ефективність розроблених природоохоронних заходів на урбанізованих територіях можна перевірити аналізом виконання основних умов біотичної сумісності антропогенної і природної підсистеми. Досить розглянути чотири умови біотичної сумісності:

1. Композиція функціонально-планувальної структури населених місць повинна відповідати планувальним принципам створення умов стійкого розвитку міських утворень;

2. Співвідношення територій інтенсивного господарського використання і територій, які охороняються, повинно обмежуватися мінімально-допустимою площею природних зон, які охороняються, для даного рослинного угруповання;

3. Щільність населення на території не повинна перевищувати можливостей природної біопродуктивності;

4. В даному районі повинна забезпечуватися оптимальна біологічна репродуктивність.

Перша умова (територіально-планувальна) охоплює моделі стійкого розвитку міст, охорону природи і довкілля людини, які закладаються в містобудівні проекти і вирішуються містобудівними і ландшафтно-архітектур­ними методами, що входять до відповідних дисциплін і їх застосування вимагає окремого розгляду.

Для фахівців екологів представляють інтерес наступні три умови, визначення яких пов’язане з оцінкою біотичних показників. Методику визначення біотичних показників розглянемо поетапно в порядку викладу умов біотичної сумісності.

По другій умові (співвідношення територій господарського використання і територій, які охороняються) систему проектних розробок містобудівного планування можна оцінювати, використовуючи показник мінімальної частки територій, яка охороняється. Критерієм виконання цієї умови є нерівність

%, (7.1)

де – частка прогнозованих територій, яка охороняється, за результатами розробки природоохоронних заходів, %;

– мінімально-допустима частка територій природних зон, яка охороняється, %; приймається по табл. 3.1;

– територія інтенсивного господарського використання, км²;

– загальна площа території району, км².

Територія інтенсивного господарського використання включає існуючи і за проектом землі, зайняті урбо- і агроценозами, та визначається за наступною формулою

, км², (7.2)

де – площа існуючих урбанізованих територій, км²;

– площа урбанізованих територій за проектом для розширення і зведення нових поселень, км²;

– площа існуючих територій інтенсивного сільськогосподарського використання, км²;

– площа територій за проектом для розширення сільськогосподарської бази, включаючи приміське садівництво, км².

Нерівність (7.1) кількісно визначає другу умову біотичної сумісності і показує, що в районі частка зон, які охороняються, не може бути менше мінімально встановленої для рослинного угруповання даної території. У разі не виконання нерівності (7.1) повинні намічатися природоохоронні заходи, що дозволяють збільшити частку зон, які охороняються.

Третя умова (щільність населення) пов’язана з сумарним енергоспоживанням. Існує безпосередня залежність між щільністю населення, щільністю енергоспоживання і ступенем забруднення природного середовища. Від цього залежить біопродуктивність і стійкість біоценозів.

Ступінь пригнічування рослинного покриву знаходиться в залежності від щільності освоєння земель людиною. При підвищенні антропогенного тиску на екосистеми району скорочується кількість біологічних видів рослин і, як наслідок, знижується біопродуктивність рослинних угруповань. Така залежність представлена в табл. 7.1.

Таблиця 7.1

Характеристика екологічного стану залежно від еквівалентної щільності населення

Параметри	Еквівалентна щільність населення , осіб/км2
	до 50	50 – 150	150 – 300	300
Стан природного середовища	Сприятливе	Слабо забруднене	Забруднене	Сильно забруднене
Скорочення біологічних видів, %	менше 5	5	до 10	до 30
Коефіцієнт зниження біопродуктивності рослинності, Kб	1,00	0,98	до 0,90	до 0,80

Залежність між чисельністю населення, масштабом і інтенсивністю господарської діяльності можна виразити через еквівалентну щільність населення. У першому наближенні допустима чисельність населення визначається по формулі

осіб, (7.3)

де – еквівалентна щільність населення відповідна масштабу господарської діяльності і балансу ПЕР, осіб/км²; призначається після аналізу даних табл. 7.1 і підбору умов для розрахунку окремих значень ємності території;

– частка використання електроенергії в структурі ПЕР, частка.

По четвертій умові (здібність біосфери до відтворення ресурсів) встановлюють ступінь репродуктивності біотичної складової урбоекосистеми за індексом репродукції.

Індекс репродукції – це відношення біопродуктивності рослинного угруповання системи розселення при реалізації проектних розробок містобудівного планування до еталонного значення біопродуктивності:

(7.4)

де – проектна (очікувана) біопродуктивність території;

– еталонна біопродуктивність природного угруповання.

Очікувана біопродуктивність системи розселення в першому наближенні визначається по формулі

т/рік, (7.5)

де 100 – перевідний коефіцієнт розмірності 1/га в 1/км²;

– продукція маси сухої речовини для природних рослинних угруповань, т/(га · рік); приймається по табл. 3.1;

– коефіцієнт зниження біопродуктивності рослинності; прийма­ється по табл. 7.1;

– показник лісистості, частка;

 і – поправочні коефіцієнти до показника лісистості і площі рослинного покриву; приймаються по табл. 3.2;

– площа рослинного покриву без лісів і ріллі, км²;

і  – продукція маси сухої речовини для урбо- і агроценозу, т/(га ∙ рік); приймається по табл. 3.1.

Еталонна біопродуктивність системи розселення орієнтовно визначається по формулі

т/рік. (9.6)

Значення індексу репродукції І_р > 1 вказує на збереження оптимального відтворення біомаси. Така ситуація сприяє стійкому розвитку містобудівних систем. Значення індексу репродукції більше одиниці, не завжди може гарантувати оптимальні умови відтворення. Наприклад, невдалий підбір видового складу штучних рослинних насаджень або недостатнє вивчення видового складу існуючих рослинних угруповань може привести на початковому етапі формування зелених насаджень до збільшення біопродуктивності рослинних угруповань території в цілому, але надалі при збільшенні частки непродуктивних видів у складі фітоценозів приведе до зниження біопродуктивності. У цьому ключі критерій може служити якісним показником відтворення рослинної біомаси екосистем даної території.

Значення І_р < 1 свідчить про нестабільність екологічного стану біоценозу території району, оскільки умови відтворення будуть порушені активним втручанням за проектом. Таким чином необхідно скорочувати господарську активність на території. Зазвичай це пов’язано із зміною всієї містобудівної бази, що не завжди допустимо по законах розвитку суспільства.

Стійкої рівноваги території району можна досягти і збільшенням біомаси. Наприклад, за рахунок посадок і розширення лісових масивів підвищити живучість біосфери. Можливо і територіальне розширення системи розселення за рахунок включення компенсаційних зон, де господарська активність невелика. В цьому випадку необхідно повернутися до регіонального планування і переглянути концепції економіко-промислового розвитку регіону або адміністративного району.