8. Особливості проектування природоохоронних об’єктів

Природоохоронні об’єкти можна умовно поділити на ті, що розташовані у межах підприємства, і ті, що мають окреме розташування.

Природоохоронні об’єкти, що знаходяться на підприємстві, стають частиною його технологічного процесу. Проектування будівництва чи реконструкції таких об’єктів, як правило, полягає у прив’язці покупного чи індивідуально виготовленого обладнання і питання їх розміщення, енергозабезпечення і експлуатації вирішує керівник підприємства.

При проектуванні окремо розташованих об’єктів виконуються проектно-вишукувальні роботи (разд.6), визначається будівельний майданчик (розд.7), здійснюється оцінка впливу на навколишнє природне , соціальне та техногенне середовище об’єкта, що проектується (розд.10).

Розглянемо особливості проектування окремо розташованих природоохоронних об’єктів.

Санітарно-захисна зона (СЗЗ), розміри якої визначаються згідно з [4], часто не вміщується у простір, що склався через забудову міського середовища. У межі СЗЗ потрапляє житло та інші об’єкти, яким там бути не належить. У такому разі постає питання виносу таких об’єктів за межі СЗЗ або скорочення нормативних розмірів СЗЗ, можливість якого передбачена «Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів» за рахунок впровадження більш ефективного очисного обладнання захисту атмосферного повітря рішенням Міністерства охорони здоров’я України розмір СЗЗ може бути скорочений до розрахункового.

У зв’язку з подорожчанням землі у містах СЗЗ можуть бути ліквідовані зовсім. В такому разі норматив 1 ГДК завдяки впровадженню ефективного повітрезахисного обладнання повинен дотримуватися на межі (на паркані) підприємства, як це має місце у більшості європейських країн.

Димові та вентиляційні труби повинні витримувати вітрове навантаження і не створювати небезпеку повітряному флоту.

Обладнання для очистки димових газів і стічних вод працює в агресивному середовищі, часто при високих температурах. Тому для забезпечення довготривалої експлуатації таке обладнання слід виготовляти з корозійностійких матеріалів високої міцності.

Просторові споруди, призначені для накопичення рідких та твердих відходів, проектуються з протифільтраційним екраном згідно з СНиП 2.06.15-85. «Инженерная защита территорий от затопления и подтопления» та з санітарно-захисною зоною.

Дренажні системи потребують вирішення питання відводу дренажних вод, що мають значну мінералізацію. Для відведення таких вод влаштовують каскад невеличких водойм, куди з прилеглої території надходить поверхневий стік, сприяючий зниженню мінералізації дренажних вод. Демінералізовані води використовують для зрошення або скидають у річки. В таких водоймах можливий розвиток рибництва.

Водоохоронні зони проектуються з урахуванням природно-господарської ситуації, що склалася, з метою максимального захисту поверхневих водних об’єктів від забруднення та засмічення. Важливим питанням є встановлення верхньої межі прибережної водоохоронної зони. Ця межа має проходити по умовній лінії, з якої починається розвиток процесів водної ерозії грунтів під впливом дощового стоку.

Рибозахисні заходи у вигляді грат або звукових, світлових чи струмопровідних пристроїв мають не тільки захищати рибу від загибелі, але й не завдавати їй шкоди, особливо молоді.

Інтенсифікація внутриводоймищних процесів перш за все досягається аерацією водної маси, особливо при льодоставі. Під час нагнітання повітря слід уникати замутніння води.

Поліпшення якості води, попередження ерозійних процесів ґрунтів, їх очищення від забруднення, в тому числі від засолення, досягається завдяки фітотехнологіям, які засновані на використанні різноманітних форм рослинності.

Сміттєпереробні заводи та полігони потребують таких самих природоохоронних заходів, як і виробничі підприємства.