3.4. Закономірності зміни технічного стану автомобілів

На зміну технічного стану елементів автомобіля впливають всі процеси, що мають місце протягом його «життєвого» циклу. Ці процеси можуть бути підрозділені на дві групи:

• процеси, що описуються функціональними залежностями, де має місце жорсткий зв'язок між залежною (функцією) і незалежною (аргументом) періменнимі величинами (наприклад, залежність пройденого шляху від швидкості і часу руху);

• випадкові (імовірнісні) процеси, що відбуваються під впливом багатьох змінних чинників, значення яких часто невідомі. Тому результати імовірнісного процесу можуть приймати різні кількісні значення, тобто виявляти розсіювання (варіацію). Ці результати називаються випадковими величинами.

Так, напрацювання на відмову автомобіля є випадковою величиною і залежить від ряду чинників: первинної якості матеріалу деталей; якості збірки; якості ТО і ремонту; кваліфікації персоналу; умов експлуатації; якості використовуємих експлуатаційних матеріалів і т.п. Випадковою величиною є трудомісткість усунення конкретної несправності, витрата матеріалів, значення параметра технічного стану в певні моменти часу і т.д.

Для повного уявлення про методи, режими і об'єми технічних дій з метою відновлення і поддержанія працездатного стану елементів автомобілів необхідна інформація про закономірності зміни технічного стану. До основних закономірностей стосовно автомобільного транспорту можна віднести наступні:

• зміна технічного стану автомобіля (агрегату, вузла, деталі) за часом роботи або пробігу (напрацюванню) автомобіля;

• випадкові процеси, що характеризують зміну технічного стану автомобіля (елементу);

• закономірності процесів відновлення, які застосовуються для раціональної організації виробництва.

Для значної частини вузлів і деталей процес зміни технічного стану залежно від часу або пробігу носить плавний, монотонний характер, що приводить в межі до виникнення поступових відмов (зазори між гальмівними колодками і барабанами, знос гільз циліндрів і т.п.).

Дані закономірності дозволяють визначити середні напрацювання до моменту досягнення граничного або заданого стану параметра.

Знання законів, що описують випадкові процеси, дозволяє точніше планувати моменти проведення і трудомісткість робіт ТО і ремонту, визначати необхідне число запасних частин і вирішувати інші технологічні і організаційні питання. Зокрема, найбільш характерні закони розподілу застосовуються у випадках:

• коли на протікання досліджуваного процесу і його результат впливає порівняно велике число незалежних (слабо залежних) чинників, кожний з яких надає лише незначну дію в порівнянні з сумарним впливом всіх інших (наприклад, напрацювання до ТО);

• коли необхідно описати раптові (нестаріючі) відмови;

• коли в багатоланковій системі (вузлі, агрегаті, деталі) вихід з ладу кожної з ланок (елементів) виклікає відмову всієї системи, тобто ресурс виробу в цілому визначається найбільш слабкою його ділянкою;

• в інших характерних ситуаціях.

Закономірності процесів відновлення, вживані раціональной організацією виробництва, також дозволяють визначити, яке число автомобілів з відмовами даного вигляду поступатиме в зону ремонту протягом зміни, чи буде їх число постійним або змінним і від яких чинників воно залежить. В цьому випадку йдеться не тільки про надійність конкретного автомобіля, але і всієї групи автомобілів, наприклад автомобілів заданої моделі, підрозділу і т.п.